Ухвала суду № 14589449, 30.03.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2011 р.Справа № 2-а-7914/09/1570 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Коваля М. П. та Семенюка Г.В.

при секретарі Ведутенко А.В.

за участю

представника апелянта Севердіна Миколи Степановича

представника вiдповiдача Ніколіна Олега Ярославовича

представника вiдповiдача Бараєва Фелікса Сергійовича

представника вiдповiдача Бистревської Ольги Сергіївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу приватного підприємства «Дерібас Груп»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року за позовом приватного підприємства «Дерібас Груп»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси про визнання неправомірними дій, скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

В травні 2009 року приватне підприємство «Дерібас Груп»( далі ПП «Дерібас Груп») звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ( далі ДПІ у Малиновському районі м. Одеси), в якому позивач просив визнати протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо складання акту № 63/23-214/34995290 від 14.04.2009 року позапланової документальної перевірки ПП «Дерібас Груп»; скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003892301/0 від 27.04.2009 року на суму 583110,00 гривень щодо податку на прибуток підприємства; скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003882301/0 від 27.04.2009 року на суму 1840724,00 гривень щодо податку на прибуток підприємства.

28.09.2009 року позивач надав уточнений позов (т. 1 а.с. 79-84), в якому просив суд визнати неправомірними дії працівників ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ПП «Дерібас Груп»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Вісткар»за період з 01.03.2008 року по 31.12.2008 року; скасувати акт ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 14.04.2009 року за № 63/23-214/34995290 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ПП «Дерібас Груп», код 34995290, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Вісткар»за період з 01.03.2008 року по 31.12.2008 року; скасувати податкове повідомлення-рішення № 000388301/0 від 27.04.2009 року, яким для ПП «Дерібас Груп»визначено для сплати суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 1840727,00 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення № 000389301/0 від 27.04.2009 року, яким для ПП «Дерібас Груп»визначено для сплати суму податкового зобовязання у розмірі 583110,00 грн.

В обґрунтування позову зазначалося, що одним із видів господарської діяльності позивача є транспортно-експедиторське обслуговування. Ним було укладено договір транспортного експедирування з ТОВ «Фіш-Трейд»від 25.04.2008 року, а на виконання цього договору договір з ТОВ «Вісткар»№ 12, який передбачає право експедитора на залучення третіх осіб до виконання своїх обовязків. В свою чергу ТОВ «Вісткар»уклало договір з компанією-перевізником, яка виконала роботи з перевезення вантажу ТОВ «Фіш-Трейд». Право експедитора залучати до виконання своїх обовязків інших осіб регламентовано ст. 932 ЦК України та підтверджується розясненнями ДПА України від 22.08.2008 року № 17042/7/16-1517. Позивач зазначив, що за результатами виконання зазначених договорів були оформлені товарно-транспортні накладні. Експедитор не є особою, яка відображається у товарно-транспортній накладній в силу вимог Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»та ст. 306 ГК України. Позивач вважає, що він не несе відповідальність за правильність сплати податку ТОВ «Вісткар»та здійснював нарахування податку у відповідності із вимогами чинного законодавства. На момент виконання договору позивач не знав про протиправність дій контрагента, жодною нормою чинного законодавства України не передбачено настання відповідальності однієї особи за протиправні дії, вчинені іншою, Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено відповідальності особи за порушення податкового законодавства контрагентами. Позивач вказує, що роботи були виконані ТОВ «Вісткар», що підтверджується актами виконаних робіт. Акт перевірки, на думку позивача, складений з порушеннями, а саме в акті не вказані дати складання актів виконаних робіт, які використовувались перевіряючими під час перевірки, а також ще раз вказує на протиправність та безпідставність проведення самої перевірки.

За заявою заступника прокурора Малиновського району м. Одеси ухвалою суду від 28.09.2009 року до участі у справі було допущено представника прокуратури Малиновського району м. Одеси.

Ухвалою суду від 06.10.2010 року за клопотанням відповідача провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 14.04.2009 року № 63/23-214/34995290 закрито.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року в задоволенні позовних вимог ПП «Дерібас Груп»- відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, ПП «Дерібас Груп»в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права , що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У звязку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із задоволенням позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ДПІ у Малиновському районі м. Одеси з 10.04.2009 року по 14.04.2009 року була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ПП «Дерібас-Груп»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Вісткар»за період з 01.03.2008 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт перевірки від 14.04.2009 року № 63/23-214/34995290 (т. 1 а.с. 15-30).

Перевірка проводилась на підставі постанови слідчого ДПІ в Київському районі м. Одеси від 12.11.2008 року, яка була направлена на адресу відповідача листом першого заступника голови ДПА в Одеській області від 24.11.2008 року № 38201/7/35-0108 (т. 1 а.с. 143).

Перевіркою було встановлено та відображено в акті перевірки порушення позивачем п. 1.4. ст. 1, пп.7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.8. Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 920362 грн.; порушення пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 439375 грн.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийняті податкове повідомлення-рішення від 27.04.2009 року № 0003892301/0, яким визначено суму податкового зобовязання ПП «Дерібас Груп»з податку на прибуток у сумі 583110 грн., в тому числі за основним платежем 439375 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 143735 грн. (т. 1 а.с. 31), та податкове повідомлення рішення від 27.04.2009 року № 0003882301/0, яким визначено суму податкового зобовязання ПП «Дерібас Груп»з податку на додану вартість у сумі 1840724 грн., в тому числі за основним платежем 920362 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 920362 грн. (т. 1 а.с. 31).

В акті перевірки встановлено, що підприємством до складу податкового кредиту у рядок 17 податкових декларацій з ПДВ за періоди, що перевірялись, віднесені суми ПДВ, сплачені постачальникам за товари (роботи, послуги), по яким відсутні податкові накладні і на момент перевірки підприємством не предявлені на загальну суму 568862 грн., в тому числі за березень 2008 року в розмірі 42947 грн., за квітень 2008 року в розмірі 60030 грн., за травень 2008 року в розмірі 34005 грн., за червень 2008 року в розмірі 32946 грн., за липень 2008 року в розмірі 17816 грн., за серпень 2008 року в розмірі 74299 грн., за вересень 2008 року в розмірі 110518 грн., за жовтень 2008 року в розмірі 82152 грн., за листопад 2008 року в розмірі 68247 грн., за грудень 2008 року в розмірі 45902 грн. При цьому в акті зазначено, що позивач з цього приводу надав пояснення, вказавши, що вказані документи були загублені.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Позивач не спростовує у своєму позові факт віднесення ним до складу податкового кредиту сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними, у розмірі 568862 грн. Під час розгляду справи позивачем не надавались відповідні податкові накладні або митні декларації, які є виключними підставами для нарахування сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Наявне у матеріалах справи пояснення директора ПП «Дерібас Груп»щодо втрати усіх податкових та бухгалтерських документів за період з 17.03.2008 року у громадському транспорті під час переїзду до іншого офісу суд вважає неналежним доказом правомірності формування позивачем податкового кредиту за відповідний період. Закон України «Про податок на додану вартість»встановлює вичерпні підстави для формування податкового кредиту наявність податкової накладної або митної декларації. Втрата позивачем таких документів є його власною провиною та позбавляє права відносити такі суми ПДВ до складу податкового періоду. До того ж, позивачем не надано будь-яких доказів про фактичну втрату ним документів та вжиття ним заходів щодо пошуку цих документів, які б могли бути вчинені у вигляді звернення з відповідною заявою до бюро знахідок та підприємства-перевізника, у транспортному засобі якого були загублені документи.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим висновок відповідача щодо заниження позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 568862 грн.

З урахуванням того, що Закон України «Про податок на додану вартість», передбачає настання права на податковий кредит, зокрема, у звязку з придбанням або виготовлення товарів та послуг, які повинні використовуватись у господарській діяльності підприємства, обовязковими умовами віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є товарність проведених господарських операцій, за результатом яких виникає право на віднесення суми ПДВ до складу податкового кредиту, та використання таких товарів (послуг, робіт) у господарській діяльності товариства.

Умовою, за якою виникає право на податковий кредит є сам факт поставки товарів або надання послуг, а надання у звязку з цим податкової накладної, на підставі якої суми ПДВ відносяться до складу податкового кредиту, є похідною від цього подією. Тому, навіть при наявності належним чином оформленої податкової накладної, необхідно встановити факт здійснення самої господарської операції, з урахуванням чого на платника податку покладається обовязок довести правомірність віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту шляхом надання доказів, які б свідчили про реальність таких операцій, їх товарність, оплатність та використання придбаних товарів у господарській діяльності.

Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на те, що ним укладався договір транспортного експедирування з ТОВ «Фіш-Трейд», на виконання якого з урахуванням свого права експедитора залучати до виконання своїх обовязків третіх осіб позивачем було укладено договір с ТОВ «Вісткар». По-перше, сам договір до суду не наданий. По-друге, позивачем не доведений зв'язок покладених на нього зобовязань за цим договором з тими зобовязаннями, що в свою чергу були покладені ним на ТОВ «Вісткар», відтак, неможливо встановити факт використання позивачем отриманих від ТОВ «Вісткар»послуг у його власній господарській діяльності та відповідно правомірність віднесення зазначених сум ПДВ до складу податкового кредиту за відповідні періоди.

Позивач зазначає, що на виконання договору, укладеного з ТОВ «Вісткар»останній уклав договір перевезення з третьою особою, яка фактично здійснила перевезення вантажів клієнта, але не підтверджує це відповідними доказами по справі.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. Аналіз цього нормативно-правового акту свідчить про обовязковість оформлення товарно-транспортної документації - комплекту юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з ч. 6 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»у разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

При цьому частинами 8-11 цієї норми визначено, що платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Отже, чинним законодавством України визначений спосіб, у який повинен доводитись факт надання послуги експедитора, що знайшов своє відображення у ч. 12 ст. 9 зазначеного Закону.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Позивач не надав до суду транспортні документи, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, у звязку з чим суд вважає недоведеним факт отримання ним послуг транспортного експедирування, передбачених укладеним ним договором з ТОВ «Вісткар». Крім того, позивачем не доведений факт використання зазначених послуг у господарській діяльності позивача.

Дії з перерахування постачальнику коштів за послуги без фактичного отримання останніх не можуть вважатися поставкою послуг в розумінні п.1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим, виходячи із положень пп.7.4.1. п.7.4. ст. 7 цього Закону, у позивача не виникало права на податковий кредит у звязку з такими господарськими операціями.

За таких обставин суд вважає, що ПП «Дерібас Груп»безпідставно віднесло до складу податкового кредиту за відповідні періоди ПДВ на загальну суму 351500 грн. за податковими накладними, виданими ТОВ «Вісткар»на підставі договору транспортного експедирування.

Перевіркою також встановлено, що позивачем в порушення пп. 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»занижено податок на прибуток у перевіряємому періоді на загальну суму 439375 грн. Зазначене порушення виникло у результаті віднесення до складу валових витрат витрати на послуги транспортного експедирування, що надавались ТОВ «Вісткар»у загальній сумі 1757500 грн.

Згідно з п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.3.9. п.5.3. ст. 5 цього Закону не відносяться до складу валових витрат виплати винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Судом встановлений факт безтоварності господарських операцій, які проводились позивачем з ТОВ «Вісткар»та відсутності у позивача первинних бухгалтерських документів, у звязку з чим суд вважає обґрунтованим висновок відповідача про заниження ПП «Дерібас-Груп»податку на прибуток у відповідний період на загальну суму 439375 грн.

Згідно з п. 3.2. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 року № 253, у випадках, що зазначені в пункті 3.1 даного Порядку, структурний підрозділ, що здійснює розрахунок суми (донараховує суму) податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ), складає податкове повідомлення: за формою згідно з додатком 1 для платників податків - фізичних осіб (форма "Ф"), якщо відповідно до закону податковий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків, за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового або іншого законодавства; за формою згідно з додатком 2 за наслідками документальних або камеральних перевірок (форма "Р").

У даному випадку податковий орган самостійно визначив податкове зобов'язання платника податків за наслідками документальної перевірки, у звязку з чим повідомлення повинні надсилатися за формою, встановленою Додатком 2, тобто податкові повідомлення-рішення форми «Р», які і направлялись позивачу. При цьому згідно з пунктом 6.1. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у повідомленні повинні зазначатися суми штрафних (фінансових) санкцій у разі їх наявності.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та винесено ухвалу з додержанням норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 199, 204, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні апеляційної скарги приватного підприємства «Дерібас Груп»відмовити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 01.04.2011р.

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Коваль М.П.

суддя Семенюк Г.В.