Ухвала суду № 14589292, 29.03.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2011 р.Справа № 2-а-4748/10/1570 Категорія:8.2.8Головуючий в 1 інстанції: Колесниченко О.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.,

суддів Алєксєєва В.О.

Милосердного М.М.

при секретарі Абилгазиновій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою представника Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «ФСП-А»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «ФСП-А» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення №0002561701/0 від 24.03.2010 року.

В обґрунтування позову зазначалося, що висновки відповідача, зафіксовані в акті перевірки позивача на підставі якого було винесено оскаржуване податкове повідомлеиня-рішення є необґрунтованими.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «ФСП-А»задоволений у повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси №0002561701/0 від 24.03.2010 року.

В апеляційній скарзі представника Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представника Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Вирішуючи справу суд першої інстанції встановив, що відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів та державного мита за період 01.01.2007р.по 31.12.2009р.

За результатами проведеної перевірки складена довідка від 09.03 10 року №63/17- 1/14329241, яка є складовою акту перевірки від 12.03.2010 року № 3729/23-4/14329241, яким зокрема встановлені порушення пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.п. 8.1.1 п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8. ст.16 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб".

В акті перевірки зазначено, що в порушення пп.4.2.9 п.4.2 ст.4., п.п. 8.1.1, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8, ст.16 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб»Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «ФСП-А»не утримувало та не перераховувало до бюджету у 2007-2009 роках податок з доходів фізичних осіб у сумі 16 727,20 грн, під час надання додаткових благ своєму засновнику у вигляді палива (бензин А-95) для використання у його власних потребах.

Відповідно до документів по рахункам 203 «Паливо», 30 «Каса»встановлено придбання за рахунок коштів підприємства палива та надання його засновнику товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «ФСП-А».

Перевіркою було встановлено, що у 2007 році позивачем було відшкодовано суму придбаного ОСОБА_2 палива на суму 33212,92 грн., в тому7 числі у лютому 2007р. -на суму 1816,25 грн., у березні 2007р. - на суму 2041,93 грн., у квітні 2007р, - на суму 1546,55 грн., у травні 2007р. - на суму 2215,40 грн., у червні 2007р. - на суму 4448,72 грн., у липні 2007р. - на суму 3525,73 грн., у серпні 2007р. - на суму 4102,84 грн., у вересні 2007р. - на думу 2984,10 грн., у жовтні 2007р. - на суму 3411,75 грн., у листопаді 2007р. - на суму 2510,95 грн., у грудні 2007р. - на суму 2715,25 грн.

У 2008 році позивачем було відшкодовано суму придбаного ОСОБА_2 палива на суму 38799,62 грн., у том числі у січні 2008р. - на суму 1401,89 грн., у лютому 2008р. - на суму 2258,13 грн., у березні 2008р. - на суму 4120,62 грн., у квітні 2008р - на суму 3562,59 грн., у травні 2008р. - на суму 3002,69 грн., у червні 2008р. - на суму 2699,00 грн., у липні 2008р. - на суму 3791,46 грн., у серпні 2008р. - на суму 3821,52 гріт, у вересні 2008р. - на суму 6262,27 грн., у жовтні 2008р. - на суму 2789,77 грн., у листопаді 2008р. - на суму 2650,44 грн., у грудні 2008р. - на суму 2439,24 трн.

У 2009 році позивачем було відшкодовано суму придбаного ОСОБА_2 палива на суму 39502,00 грн., в тому числі у січні 2009р. - на суму 2664,73 грн., у лютому 2009р. - на суму 2561,12 грн., у березні 2009р. - на суму 2429,79 грн., у квітні 2009р. - на суму 2987,41 грн., у травні 2009р. - на суму 3219,94 грн., у червні 2009р. - на суму 3291,38 грн., у липні 2009р. - на суму 4089,51 грн., у серпні 2009р. - на суму 3525,19 грн., у вересні 2009р. - на суму 4919,88 грн., у жовтні 2009р. - на суму 3508,62 грн., у листопаді 2009р. -на суму 3388,43 грн., у грудні 2009р. - на суму 2916,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м.Одеси прийняла податкове повідомлення-рішення від 24.03.2010 року №0002561701/0 про сплату податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 50181.60 грн. в тому числі основного платежу на суму 16727.20 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції по цьому податку на суму 33454,44 грн.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого ним рішення повідомлення у відношенні позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Пунктом 1.1 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», додаткові блага кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем.

Відповідно до пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до загального оподатковуваного доходу відноситься дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді вартості використання житла, інших обєктів матеріального або нема теріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір, який діяв у перевіряємий період, згідно якого, ОСОБА_3 придбавав за власні кошти для підприємства товари та оплачувати роботи та послуги, а підприємство було зобов'язане відшкодовувати ОСОБА_3 вартість цих товарів, робіт та послуг за першою його вимогою. На виконання вказаного договору ОСОБА_3 надавав власні кошти для заправлення службового автотранспорту підприємства пальним та, відповідно, здавав до бухгалтерії документи, які підтверджували понесені ним витрати (касові чеки АЗС), на підставі яких підприємство відшкодовувало ОСОБА_3 його витрати шляхом видачі готівкових коштів з каси підприємства.

Отже, з урахуванням наведених обставин справи та зазначених вище норм закону, колегія суддів погоджується з доводом суду першої інстанції про неправомірність складання у відношенні позивача відповідачем оскаржуваного повідомлення рішення, оскільки отримання працівником від підприємства грошового відшкодування витрат (на заправлення службового автотранспорту), не може вважатися додатковим благом, а є лише витратами на ведення діяльності позивача.

В свою чергу, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про відсутність документів, що підтверджують факт використання палива для потреб підприємства, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та обґрунтовано наведеними доводами суду першої інстанції, та відповідно є такими, які ґрунтуються на помилковому застосуванні відповідачем норм матеріального права, регулюючих порядок справляння податку з доходів фізичних осіб.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 березня 2011 року.

Головуючий:

Судді: