Ухвала суду № 14588849, 22.03.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2011 р. Справа № 6995/10 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Олендера І.Я.,

суддів: Улицького В.З., Каралюса В.М.,

при секретарі Корчинській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галнафто-Інвест» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинними (протиправними) податкових повідомлень-рішень ,-

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галнафто-Інвест» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинними (протиправними) податкових повідомлень - рішень № 0001842321/0 та № 0001832321/0/ від 25 серпня 2009 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова є необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин. Зокрема зазначає, що всі господарські операції були проведені відповідно до діючого законодавства, витрати ТзОВ «Галнафто-Інвест» були сплачені (нараховані) у зв'язку з підготовкою та організацією господарської діяльності товариства, основним видом якої є поставка продукції, а тому згідно з п.п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» такі витрати правомірно віднесені до складу валових витрат. Також позивачем зазначається, що оскільки суми податку на додану вартість, сплачені ним на користь інших осіб у складі ціни товарів, робіт, послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, то відповідно до пп. 7.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем правомірно віднесено такі суми до податкового кредиту, що підтверджується первинними документами, договорами, накладними, податковими накладними, актами виконаних робіт, які відображають господарські операції, що здійснювались ТзОВ «Галнафто-Інвест» в період, що охоплювався перевіркою, які відповідають вимогам Цивільного та Господарського кодексів України та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0001842321/0 та № 0001832321/0/ від 25 серпня 2009 року.

Не погодившись з вищенаведеною постановою, Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова, подала апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивачем проводились господарські операції з юридичними особами ПП «Донатор», ТзОВ «Інформаційна група «Схід -Захід». ПП «Західбуденергія», ПП «Абер» якими фактично не могли надаватись послуги та передаватись товари, оскільки відповідно до податкової звітності на зазначених підприємствах працювала одна чи дві особи, відсутні основні засоби, є незначним розмір витрат на оплату праці. Це, в свою чергу, свідчить про те, що господарські договори, укладені з такими підприємствами не спричинили реального настання правових наслідків, зокрема господарські операції не супроводжувались реальним обігом товару та реальним наданням послуг. За таких обставин, позивачем безпідставно в порушення вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та з метою ухилення від сплати податків відносились витрати на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат. У позивача відсутні документи, які підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП «Донатор» та ПП «Західбуденергія», а саме акти приймання - передачі продукції, товарно-транспортні накладні, накази на відрядження працівників, які брали участь у прийманні продукції, її навантаженні, розвантаженні та транспортуванні на склади чи об'єкти будівництва ТзОВ «Галнафто-Інвест», обов'язковість ведення яких передбачена Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» та Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення за кількістю та якістю, затвердженими постановами Держарбітражу СРСР від 15.06.1965р № П-6 та від 25.04.1966р. № П-7, тому, на думку відповідача, позивачем в силу ц. 5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безпідставно віднесено до складу валових витрат, витрати на оплату отриманих від вищевказаних юридичних осіб матеріалів, оскільки такі не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких, передбачена правилами ведення податкового обліку. Також відповідачем вказується, що внаслідок встановлення факту відсутності надання агентських послуг отриманих віл ТзОВ «Інформаційна група «Схід-Захід» згідно з актами прийому-передачі виконаних робіт № 1 від 30.04.2008 р. вартість таких послуг безпідставно віднесена до складу валових витрат. Крім того, відповідачем вказується, що витрати понесені позивачем за надання ІІП «Абер» та ТзОВ «Інформаційна група «Схід-Захід» послуг комісії та поруки не повязані з підготовкою та організацією продажу продукції, не використовувались ТзОВ «Галнафто-Інвест» у його господарській діяльності, а тому безпідставно віднесені позивачем до валових витрат. Відтак позивач неправомірно відніс до податкового кредиту, суми сплачених при здійсненні згаданих господарських операцій, оскільки відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірність чи не правомірність віднесення сум податку на додану вартість, сплачених платником податку на користь інших осіб у складі ціни товарів, робіт, послуг до податкового кредиту залежить перш за все від того чи відноситься вартість таких товарів, робіт, послуг до складу валових витрат виробництва.

Представник відповідача Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просить її задовольнити.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Галнафто-Інвест» в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ в Галицьку районі м. Львова було проведено перевірку позивача ТзОВ «Галнафто-Інвест» за результатами якої було складено Акт «Про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «Галнафто-Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2009 р.» від 07.08.2009 р. № 1649/23-2/31441730.

Вказані в акті перевірки висновки стали підставою для прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0001842321/0 та № 0001832321/0/ від 25 серпня 2009 року.

Як правильно було встановлено судом першої інстанції у висновках податкового органу зазначено, що позивачем ТзОВ «Галнафто-Інвест» занижено валовий дохід в ІІІ кварталі 2008 року на загальну суму 519399,00 грн., на порушення п.1.31,п.1.23, ст.1, п.п.4.1.1, п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1, п.11.3. ст.11 Закону України від 22.05.1997р. за №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства» (зі змінами та доповненнями), щодо поставки товару на ТзОВ «Компанія «Сервіс-Плюс», а також перевіряючими було встановлено заниження податкового зобов'язання з ПДВ у вересні місяці 2008 року на загальну суму 103880,00 грн., на порушення п.1.4, ст.1, п.п.3.1.1, п.3.1 ст. 3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3 1, п.7.3. ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. за № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами тa доповненнями) щодо поставки товару на ТзОВ «Компанія «Сервіс-Плюс».

Судом першої інстанції дано правильно оцінку доказам та обґрунтуванням сторін стосовно вказаних обставин та встановлено, що позивачем до перевірки було представлено всі банківські документи (виписки) накладні на реалізацію товару, податкові накладні на реалізацію товарів, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, договори, оборотно-сальдові відомості по всіх рахунках, податкові декларації з ПДВ з розшифровками покупців та постачальників (Додаток 5 до декларації з ПДВ), якими доводиться відсутність факту реалізації ТзОВ «Галнафто-Інвест» на користь ТзОВ «Компанія «Сервіс-Плюс» товарів, робіт, послуг у вересні 2008 року, а також було враховано лист від 10.11 2008 р. №08/11, в якому ТзОВ «Галнафто-Інвест» вже повідомляло, що у вересні 2008 року на ТзОВ «Компанія «Сервіс-Плюс» реалізація товарів, робіт, послуг не проводилась.

Суд правильно вказав, що підтвердженням проведення поставок можуть бути лише первинні бухгалтерські документи, які у позивача та і у відповідача відсутні. Крім того, судом правильно взято до уваги уточнюючий розрахунок ТзОВ «Сервіс - Плюс», який подано 21.10.2008р (№ поштового відправлення 4538), відповідно до якого ТзОВ «Сервіс - Плюс» виключено з Додатку 5 до декларації з ПДВ за вересень 2008р суму податкового кредиту в розмірі 103880,00 грн.

Обґрунтованими є доводи позивача, що сума 103880,00 грн. знята з податкового кредиту, що виник внаслідок поставки товарів ТзОВ «Галнафто-Інвест» і віднесена до іншого контрагента ( Індивідуальний податковий номер 332071020332).

Крім того, судом першої інстанції правильно враховано, що доказами проведення господарських операцій відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є первинні документи, які б підтверджували проведення таких та відображали зміст господарської операції. Судом правильно встановлено, що у позивача та у відповідача вказані документи відсутні, а подання уточнюючого розрахунку ТзОВ «Сервіс - Плюс» свідчить про помилку його посадових осіб при складанні податкової звітності.

Відтак суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, щодо безпідставності включення податковим органом до складу валового доходу позивача 519399,00 грн., також безпідставності включення до зобовязань позивача з податку на додану вартість суми 103880,00 грн.

Щодо встановлення при проведенні перевірки працівниками відповідача завищення зі сторони позивача ТзОВ «Галнафто-Інвест» валових витрат в І кварталі 2008 року на суму 828 983,15 грн., в порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2. п.п.5.3.9 п 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із змінами і доповненнями), за рахунок ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних та інших документів, що свідчать про транспортування отриманих від ПП «Донатор» товарно-матеріальних цінностей згідно видатково-прибуткових накладних: № РН - 0000004 від 14.01.08 на суму 604801,77 грн., в тому числі ПДВ 100800,3 грн.; № 15 від 06.02.08 на суму 389978,02 грн. в тому числі ПДВ 64996,34 грн., а також встановлення завищення валових витрат в сумі 2 148633,33 грн. в т. ч IV кварталі 2008 року на суму 558 333,33 грн., та в 1 кварталі 2009 року на суму 1 590 300,00 грн. в порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5 2, п.п.5.3.9 п.5 3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із змінами і доповненнями), за рахунок ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних та інших документів, що свідчать про транспортування отриманих від ПП «Західбуденергія В.Д.» товарно-матеріальних цінностей згідно видатково-прибуткових накладних: № 48 від 30.12 2008р на суму 670000,00 грн.. в тому числі ПДВ 111066,67 грн . № РН - 000060 від 30.01 09р. на суму 288360,00 грн.. в тому числі ПДВ 48060,00 грн.: № РН - 000061 від 30.01.09р. на суму 1188000,00 грн., в тому числі ПДВ 198000,00 грн. № РН - 000065 від 24 02.09р. на суму 432000,00 грн. в тому числі ПДВ 72000,00 грн.; а також щодо висновку про завищення податкового кредиту з ПДВ в січні місяці 2008 року на суму 100 800,29 грн., лютому місяці 2008 року на суму 64 996,34 грн.. на порушення п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4 п 7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), за рахунок ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних та інших документів, що свідчать про транспортування отриманих від ПП «Донатор» товарно-матеріальних цінностей згідно податкових накладних: № 4 від 14.01.08 на суму 604801,77 грн., в тому числі ПДВ 100800,3 грн.; № 48 від 06.02.08 на суму 389978,02 грн., в тому числі ПДВ 64996,34 грн., а так само висновку щодо завищення податкового кредиту з ПДВ в сумі 429 726,67 грн. в т.ч. в грудні 2008 року на суму 111666,67 грн., в січні 2009 року на суму 246060,00 грн., в лютому 2009 року на суму 72 000,00 грн. на порушення п.п. 7.4.1. п.п.7.4.4 п.7 4. ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), за рахунок ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних та інших документів, що свідчать про транспортування отриманих від ПП «Західбуденергія В.Д.» товарно-матеріальних цінностей згідно податкових накладних: № 40 від 02.10 2008р на суму 255000,00 грн., втому числі ПДВ 42500,00 грн.: № 77 від 30.12.2008р на суму 415000,00 грн., втому числі ПДВ 69166,67 грн.; № 3 від 30.01 2009р. на суму 288360,00 грн., в тому числі ПДВ 48060,00 грн.; № 11 від 30.01.2009р. на суму 1188000,00 грн., в тому числі ПДВ 198000,00 грн. № 17 від 24.02.2009р. на суму 432000,00 грн., втому числі ПДВ 72000,00 грн.

Так судом першої інстанції встановлено, що основними доводами ревізорів про вказані порушення, відповідно до Акту перевірки є те, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, які б свідчили про транспортування отриманих товарно-матеріальних цінностей від постачальників з посиланням на Наказ Мінтрансу/Мінстатистики № 488/346 від 29.12.1995р. «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», Наказ Мінтрансу № 363 від 14.10.1997р. «Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (надалі Правила), якими передбачається обовязкове використання товарно-транспортної накладної під час приймання - передачі товарно - матеріальних цінностей.

Суд першої інстанції виходив з того, що згідно до вказаних вище нормативних документів використання товарно-транспортної накладної є обовязкове тільки у випадку, якщо мало місце надання транспортних послуг, тобто за умови участі у господарських відносинах між постачальником та покупцем третьої особи - перевізника.

Так відповідно ч. 1 преамбули вищезгаданих правил Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів Замовників. Відповідно до розділу 1 Правил Перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування. Згідно п.11 Правил, що передбачає порядок оформлення документів на перевезення також встановлено, що у процесі оформлення товарно - транспортної накладної беруть участь представники трьох осіб - вантажовідправника, вантажоодержувача та перевізника.

З огляду на це суд першої інстанції прийшов до висновку, що у випадку використання у поставках товару власного транспорту постачальника або покупця оформлення товарно - транспортної накладної не може бути здійснене, оскільки відсутній один з учасників відносин перевізник.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом не доведено відсутності можливості проведення позивачем з його контрагентами господарських операцій з поставки товарів із залученим власного транспорту постачальника, чи транспорту яким постачальник має право користуватись на підставі договору оренди, лізингу тощо. Крім того, право оформлення товарно-транспортної накладної відповідно до правил надане вантажовідправнику, яким позивач у господарських відносинах не був.

Оскільки постачальником в належний спосіб виконані зобовязання, щодо поставки товару, однак при цьому не оформлена товарно-транспортна накладна, але оформлена проста товарна накладна в якій чітко вказаний зміст господарської операції, у покупця ( в даному випадку позивача) відсутні будь - які підстави для відмови від прийняття товару (продукції) і відповідно підписання товарної накладної.

Судом також зроблено висновок, на підставі вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік», що товарні накладні, предявленні ревізорам податкового органу відповідача, відповідають усім вимогам казаної вище норми закону, що ставляться до первинних документів, а тому на підставі них позивач обґрунтовано здійснив оприбуткування товарно-матеріальних цінностей.

Щодо покликань відповідача ДПІ у Галицькому районі м. Львова про непредставлення доказів наявності складу позивача за адресою: Львівська область, м. Миколаїв, вул. Стрийське шоссе, 6-1, територія ВАТ «Миколаївцемент», то обґрунтованими є доводи позивача, що згідно договору № 14МУК-МК/103/07 від 16 листопада 2007 р., укладеного з ВАТ «Миколаївцемент», позивачем виконувались будівельні роботи для ВАТ «Миколаївцемент», під час яких і були використані товарно матеріальні цінності отримані від ПП «Донатор», вказаним доводиться, що постачання будівельних матеріалів на обєкт будівництва є обґрунтованим.

Судом першої інстанції також вірно не взято до уваги доводів відповідача, що договори поставки укладені між ТзОВ «Галнафто-інвест» з однієї сторони та ПП «Донатор» і ПП «Західбуденергія В.Д.» з другої сторони не спричинили реального настання наслідків.

Судом першої інстанції вказано, що відповідачем жодним чином не спростовано доводи позивача, щодо використання отриманих від ПП «Донатор» та ТзОВ «Західбуденергія В.Д.» матеріальних цінностей в подальшій господарській діяльності, а саме під час виконання будівельно монтажних робіт для ВАТ «Миколаївцемент», постачанні товарів згідно договорів купівлі - продажу № 01/07 Пр від 01 липня 2009р. укладеного з ТзОВ «Компанія «Київспецпромторг», № 01/01-КП від 30.01.2009р. укладеного з ТзОВ «Трейдкомінвест» та № Л/М - 081048/НЮ від 19.09.2008р., укладеного з ДТГО «Львівська залізниця».

Судом з огляду на копії первинних документів було правильно встановлено, що товарно - матеріальні цінності, що були отримані від ПП «Донатор» та ПП «Західбуденергія» в подальшому поставлені (передані) іншим підприємствам, і такі господарські операції відповідачем не оспорюються.

Відповідно до п.5.1 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів(робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, відтак суд першої правильно вказав, що товарно - матеріальні цінності, що отримувались позивачем від ПП «Донатор», ПП «Західбуденергія В.Д», в подальшому використовувались товариством у власній господарській діяльності при виконанні вищезгаданих господарських зобов'язань.

Відтак, суд першої інстанції правильно вважав, що відповідач прийшов до помилкового висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП «Донатор» та ПП «Західбуденергія» і відповідно безпідставно виключив з валових витрат суми 828 983,15 грн. та 2 148 633,33 грн.

Такі ж доводи стосуються висновків відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ в січні місяці 2008 року на суму 100 800,29 грн., лютому місяці 2008 року на суму 64 996,34 грн., за операціями з ПП «Донатор» та завищення податкового кредиту з ПДВ в сумі 429 726,67 грн., в т.ч. в грудні 2008 року на суму 111 666,67 грн. в січні 2009 року на суму 246 060,00 грн., в лютому 2009 року на суму 72 000,00 грн. за господарськими операціями з ПП «Західбуденергія В.Д.». Оскільки, товари (продукція), що були отримані від ПП «Донатор» та пп «Західбуденергія В.Д.» в подальшому були використані в господарській діяльності ТзОВ «Галнафто-Інвест» і відповідно до вищенаведеного витрати на їх придбання належать до валових витрат виробництва та обігу, суми податку на додатну вартість сплачені в ціни цих товарів та підтверджені належно - оформленими податковими накладними в силу пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» повинні включатись до податкового кредиту, що позивачем і було зроблено.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції провів правильний аналіз реальності господарської діяльності позивача на підставі даних, як податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як зазначено судом першої інстанції податковим органом в акті перевірки було зроблено висновок:

- про завищення позивачем валових витрат в сумі 3 895783,11 грн., в т.ч. IV кварталі 2008 року на суму 1 720 426,33 грн., та в І кварталі 2009 року на суму 2 175 356,78 грн., в порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3 9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із змінами і доповненнями), за рахунок відсутності підтвердження виконання робіт та послуг, що свідчать про надання послуг комісії та поруки отриманих від ПП «Абер» згідно актів прийому-передачі виконаних робіт;

- про завищення позивачем валових витрат в сумі 9 519 399,81 грн., в т. ч II кварталі 2008 року на суму 2 023 001,90 грн., в ІІІ кварталі 2008 року на суму 5 427 952,16 грн. та в IV кварталі 2008 року на суму 2 068 445,75 грн., в порушення п.5.1. п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за рахунок відсутності підтвердження виконання робіт та послуг, що свідчать про надання послуг комісії та поруки отриманих від ТзОВ «Інформаційна група «Схід-Захід» згідно актів прийому-передачі виконаних робіт;

- про завищення податкового кредиту з ПДВ в сумі 779 156,61 грн. (в акті перевірки 1 903 879,96 грн) , в т.ч. в листопаді 2008 року на суму 239 154,15 грн., грудні 2008 року на суму 104 931,11 грн., в січні 2009 року на суму 134 079,80 грн., в лютому 2009 року на суму 184 220,43 грн. та в березні 2009 року на суму 116 771,12 грн. на порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), за рахунок відсутності підтвердження виконання робіт та послуг, що свідчать про надання послуг комісії та поруки отриманих від ПП «Абер» згідно отриманих податкових накладних;

- про завищення податкового кредиту з ПДВ в сумі 1 903 879,96 грн., в т.ч. в травні 2008 року на суму 162 718,41 грн., червні 2008 року на суму 241 881,97 грн., в липні 2008 року на суму 421 142,56 грн., в серпні 2008 року на суму 337 456,24 грн., в вересні 2008 року на суму 326 991,63 грн. та в жовтні 2008 року на суму 413 689,15 грн. в порушення п п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), за рахунок відсутності підтвердження виконання робіт та послуг, що свідчать про надання послуг комісії та поруки отриманих від ТзОВ «Інформаційна група «Схід-Захід» згідно отриманих податкових вкладних.

Так, відповідач в акті перевірки та апеляційній скарзі вказує, що витрати по вищенаведеним операціям не повязані з господарською діяльністю позивача, зокрема відсутній їх зв'язок з підготовкою, організацією веденням виробництва, продажем продукції.

Суд першої інстанції не погодившись з висновками відповідача виходив з того, що основною діяльністю позивача в період, що перевірявся була оптова торгівля цементом. При цьому особливістю вказаної діяльності є те, що поставки товару як правило здійснюються на державні підприємства, зокрема структурні підрозділи ДП «Укрзалізниця» та НАК «Нафтогаз України». У звязку з цим, враховуючи нестабільність фінансування, покупцями досить часто порушуються умови договорів поставок щодо строків оплати поставленої продукції. Це в свою чергу унеможливлювало своєчасний розрахунок з виробниками цементу, якими є ВАТ «Волинь-цемент» та ВАТ «Івано-Франківськцемент».

В таких умовах, з метою недопущення припинення поставок та своєчасного виконання товариством своїх господарських зобовязань з ініціативи виробників цементу було запропоновано умову щодо надання поручительства за виконання товариством своїх зобовязань перед ВАТ «Волинь-цемент» та ВАТ «Івано-Франківськцемент», в разі виконання якої поставки будуть продовжуватись. З огляду на це товариство уклало відповідні договори поруки з ПП «Абер» та ТзОВ «Інформаційна група «Схід-Захід».

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.97р. (із змінами та доповненнями), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, згідно п.п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 -5.7 цієї статті. Враховуючи зазначене суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що витрати, понесені позивачем безпосередньо пов'язані з організацією продажу продукції.

Також правильними є висновки суду, щодо цивільно - правового оформлення вказаних операцій. Так суд вказує, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України свобода договору та свобода підприємницької діяльності є одними з найважливіших засад цивільного законодавства. Положення ч. 1 ст. 174 ГК України, а також п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, якою закріплений принцип свободи договору, передбачають можливість існування змішаного типу договору, тобто такого договору, який опосередковує різнорідні відносини та поєднує умови, які є необхідними для формування певного виду зобов'язання.

Суд вказав, що договори поруки та комісії, які укладались ТзОВ «Галнафто - Інвест» не суперечать нормам Цивільного кодексу України, а саме, пунктам 3 та 4 ст. 3, які гарантують «свободу договору» та «свободу підприємницької діяльності, яка не заборонена законом», пункту 1 ст. 6, яка гласить, що «сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства», пункту 1 ст. 12, який зазначає, що «особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд» та ст. 627, відповідно до якої «сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору». Аналогічні норми містяться й у Господарському кодексу, зокрема ст. 174 відповідно до якої однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, що йому не суперечать.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, суд дійшов висновку, що саме такий зміст закладений в договорах поруки укладених між позивачем з ПП «Абер» та ТзОВ «Інформаційна група «Схід-Захід».

Щодо договору комісії укладеного між вказаними сторонами, то суд першої інстанції правильно вказав, що правочин укладений з метою подальшого врегулювання відносин між сторонами, що виникли в результаті укладення договорів поруки, зокрема щодо оплати послуг Поручителя, що відповідає ст. 558 ЦК України відповідно до якої поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові та п.1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 31 березня 2006 року N 5555 «Про можливість надання юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств».

Щодо покликань відповідача на те, що послуги поруки не мали споживчого та вартісного виразу і не використовувались позивачем в його господарській діяльності, то з огляду на зміст ст. 558 ЦК кодексу України, саме з моменту підписання договору поруки позивачем здійснювалось використання цієї послуги, оскільки завдяки підписанню договору поруки ТзОВ «Галнафто - Інвест» мав можливість продовжувати свою господарську діяльність, яка приносила прибуток.

Правильну оцінку дав суд першої інстанції покликанням відповідача на порушення сторонами договорів комісії вимог Цивільного кодексу щодо прийняття послуг комісії, оскільки крім звітів комітента, між сторонами складались ще й акти прийому - передачі виконаних робіт, в яких відображались послуги, що були надані комісіонером, при цьому звіти комітента були попередніми первинними документами, складання яких передбачалось договором комісії для подальшого складання вищевказаних актів прийому - передачі. При цьому складання таких документів, враховуючи вимоги п. 1 ст.6 та ст. 627 Цивільного кодексу України не є порушенням.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобовязань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, що йому не суперечать. А згідно ч. 1 ст.207 Господарського кодексу господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Ні сторонами вищезгаданих договорів ні відповідачем не подавались позови про визнання недійсними договорів укладених ТзОВ «Галнафто-інвест» з ПП «Абер» та ТзОВ «Інформаційна група «Схід-Захід». Відповідно й відсутні рішення суду про визнання цих договорів недійсними. Тому у відповідача відсутні підстави стверджувати що укладення останніх не спричинило реального настання правових наслідків.

З огляду на вказане суд першої інстанції правильно вказав, що позивачем підставно були віднесені суми 3 895783,11 грн. та 9 519 399,81 грн. до валових витрат виробництва та обігу.

Вказані доводи стосуються й висновків відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ в сумі 779 156,61 грн. (в акті перевірки вказана сума 1 903 879,96 грн.) , в т.ч. в листопаді 2008 року на суму 239 154,15 грн. грудні 2008 року на суму 104 931,11 грн., в січні 2009 року на суму 134 079,80 грн., в лютому 2009 року на суму 184 220,43 грн. та в березні 2009 року на суму 116771,12 грн. за господарськими операціями з ПП «Абер» та в сумі 1 903 879,96 грн.. в т. ч. в травні 2008 року на суму 162718,41 грн. , червні 2008 року на суму 241881,97 грн., в липні 2008 року на суму 421 142,56 грн., в серпні 2008 року на суму 337 456,24 грн., в вересні 2008 року на суму 326 991,63 грн. та в жовтні 2008 року на суму 413689,15 грн. за господарськими операціями з ТзОВ «Інформаційна група «Схід-Захід», оскільки, послуги, що були отримані від ПП «Абер» та ТзОВ «Інформаційна група «Схід-Захід»» в подальшому були використані в господарській діяльності ТзОВ «Галнафто-Інвест» і відповідно до вищенаведеного витрати на їх придбання належать до валових витрат виробництва та обігу, суми податку на додатну вартість сплачені в ціни цих послуг та підтверджені належно - оформленими податковими накладними в силу п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» правильно включались позивачем до податкового кредиту.

Щодо встановлення відповідачем завищення валових витрат в II кварталі 2008 року в сумі 589 760,00 грн., в порушення п.5.1, п.п 5.2.1 п.5.2, п.п 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із змінами і доповненнями), за рахунок відсутності підтвердження виконання робіт та послуг, що свідчать про надання агентських послуг отриманих від ТзОВ «Інформаційна група «Схід-Захід» згідно акту прийому-передачі виконаних робіт: № 1 від 30.04.2008р на суму 707 712.00 грн., в тому числі ПДВ 117 952,00 грн. та завищення податкового кредиту з ПДВ в травні 2008 року в сумі 117952,00 грн. в порушення п.п.7.4.1, п.п 7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), за рахунок відсутності підтвердження виконання робіт та послуг, що свідчать про надання агентських послуг отриманих від ТзОВ «Інформаційна група «Схід-Захід» згідно податкової накладної: № 125 від 30.04.2008р. на суму 707 712,00 грн., в тому числі ПДВ 117 952,00 грн.

Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що згідно Агентської угоди № 2-Аг від 03.12.2007 р. укладеної між ТзОВ «Галнафто-Інвест» (Принципал) та ТзОВ «Інформаційна група «Схід - Захід» (Агент), Агент від свого імені та за рахунок Принципала здійснює юридичні і інші дії по його дорученню.

Згідно замовлення до вказаного договору та додатку № 1 Агент зобовязується провести роботи по узгодженню відпускної ціни на поставку цементу марки ПЦІ - 500-Н у 2008 році виробництва ВАТ «Волиньцемент». Відповідно до звіту Агента №1 від 24 12 2007р. встановлено, що за результатами його дії позивач отримує змогу придбавати цемент марки ПЦІ-500-Н для відгрузки на підрозділи Укрзалізниці за ціною меншою від затвердженої заводом: у січні - лютому 2008р. - на 20 грн.; в березні - травні 2008р. - на 45 грн., в червні - грудні 2008р. не менше 40 грн.

Суд правильно врахував, що звіт агента є первинними документом, який підписаний двома сторонами та містить чітку інформацію про зміст наданих послуг. Оскільки договором розрахунок за надані послуги встановлений в розмірі 20 грн. за кожну отриману тону товару зі знижкою, Принципал надав Агенту звіт, з якого вбачається загальна кількість товару отриманого за нижчою ціною, врегульованою діями Агента.

Відповідно до звітів сторін складено акт виконаних робіт, загальна сума якого склала 707 712,00 грн., який є первинним документом, містить всі відомості, наявність яких відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік» необхідна для первинних документів.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що надання послуги ТзОВ «Інформаційна група «Схід - Захід» підтверджується тим, що в протягом січня - квітня 2008 р., періоду в якому розмір відпускної ціни на цемент ПЦІ - 500-Н був врегульований діями вказаного товариства, відповідачем отримувався від ВАТ «Волиньцемент» тої ж марки по вищим цінам, що підтверджує надання послуги ТзОВ «Інформаційна група «Схід - Захід».

Як правильно вказав суд, послуга - це деяка дія, що приносить користь споживачу. Послуга як продукт праці має споживчу вартість і це визначає її товарний характер, який виражається в здатності бути реалізованою споживачам, як своєрідний товар, відтак встановив, що позивач мав можливість використати надану послугу безпосередньо при проведенні основної господарської діяльності, оскільки завдяки наданню послуги товариство придбало товар за дешевшою ціною, що дало можливість (навіть оплативши вартість послуги) продати цей товар та отримати прибуток.

Оскільки первинні документи, що підтверджують надання послуги (звіт Агента 24.12.2007р., звіт Принципала від 30.04.2008р. та Акт виконаних робіт від 30.04.2008р ) повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік», суд прийшов до вірного висновку про відсутність підстави для застосування п.п 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого до складу валових витрат не належать витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.97р. (із змінами та доповненнями), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, згідно п.п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 -5.7 цієї статті. Як вбачається, витрати по наданню агентських послуг ТзОВ «Інформаційна група «Схід - Захід» безпосередньо повязані з веденням господарської діяльності, увійшли до собівартості товару, що продавався товариством є оплаченими, а тому були наявні підстави для віднесення їх до валових витрат виробництва та обігу відповідно до ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відтак суд прийшов до вірного висновку про обґрунтоване віднесення позивачем суми 117 952,00 грн., сплачену як податок на додану вартість в ціні агентських послуг, що надавались позивачу ТзОВ «Інформаційна група «Схід-Захід» до складу податкового кредиту.

Щодо встановлення завищення валових витрат в сумі 15 833,33 грн., в т.ч.: в І кварталі 2008 року на суму 7 916,67 грн., та в II кварталі 2008 року на суму 7 916,67 грн., в порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5 3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із змінами і доповненнями), за рахунок відсутності підтвердження виконання робіт та послуг, що свідчать про надання послуг по проведенню технічної експертизи енергетичного обладнання, в т.ч. когенераційних установок отриманих від ТзОВ «Інформаційна група «Схід-Захід» по договору №01/І2/06-КУ від 27.12.2006р. та додатків до нього, згідно актів прийому-передачі виконаних робіт: № 1 від 13.03.2008р. на суму 9500,00 грн., в тому числі ПДВ 1 583,33 грн., № 2 від 24.04.2008р. на суму 9 500,00 гра, в тому числі ПДВ 1 583,33 грн.; завищення податкового кредиту з ПДВ в сумі 3 166,66 грн. в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), за рахунок відсутності підтвердження виконання робіт та послуг, що свідчать про надання послуг по проведенню технічної експертизи енергетичного обладнання, в т.ч. когенераційних установок отриманих від ТзОВ «Інформаційна група «Схід-Захід» по договору №01/12/06-КУ від 27.12.2006р. та додатків до нього, згідно податкових накладних. № 79 від 13.03.2008 р. на суму 9 500,00 грн., в тому числі ПДВ 1 583,33 грн.; № 106 від 24.04.2008р. на суму 9 500,00 грн., в тому числі ПДВ 1 583,33 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ «Галнафто-Інвест» укладено договір з ТзОВ ТД «Українські порошкові матеріали» від 05.03.2008 року за № 02/03/08-КУ про проведення технічної експертизи енергетичного обладнання, в т.ч. когенераційних установок. На виконання умов договору було залучено іншу організацію, яка здійснювала вказані роботи, а саме: було укладено договір з ТзОВ «Інформаційна група «Схід-Захід» на проведення технічної експертизи енергетичного обладнання, в т.ч. когенераційних установок (договір № 01/12/06-КУ від 27.12.2006р.). Дані послуги, що отримані від ТзОВ «Інформаційна група «Схід-Захід» згідно з договором № 01/12/06-КУ від 27.12.2006р. та акту приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 13.03.2008р. були включені в собівартість виконаних робіт по проведенню технічної експертизи енергетичного обладнання, в т.ч. когенераційних установок.

Виконані роботи згідно з актом №1 приймання виконаних підрядних робіт від 14.03.2008р. були реалізовані ТзОВ ТД «Українські порошкові матеріали» та включені до валового доходу в 1 кварталі 2008 року в сумі 8 333,33 грн. та до податкового зобов'язання з ПДВ в березні місяці 2008 року відповідно до податкової накладної № 4110308 від 11.03.2008р.

Також ТзОВ «Галнафто-Інвест» укладено договір з ВАТ «Концерн Стирол» від 05.03.2008 року за № 01/03/08-КУ про проведення технічної експертизи енергетичного обладнання, в т.ч. когенераційних установок. На виконання умов договору було залучено іншу організацію, яка здійснювача вказані роботи, а саме: було укладено договір з ТзОВ «Інформаційна група «Схід-Захід» про проведення технічної експертизи енергетичного обладнання, в т.ч. когенераційних установок (договір № 01/12/06-КУ від 27.12.2006р.). Послуги, що отримані від ТзОВ «Інформаційна група «Схід-Захід» згідно договору № 01/12/06-КУ від 27.12.2006р. та акту приймання-передачі виконаних робіт № 2 від 24.04.2008р., були включені в собівартість виконаних робіт по проведенню технічної експертизи енергетичного обладнання, в т.ч. когенераційних установок. Виконані роботи згідно з актом №2 приймання виконаних підрядних робіт від 24.04.2008р. були реалізовані ВАТ «Концерн Стирол» та включені до валового доходу в ІІ кварталі 2008 року в сумі 8 333,33 грн.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, згідно з п.п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 -5.7 цієї статті, оскільки витрати по сплаті вартості надання послуг по проведенню технічної експертизи енергетичного обладнання підтверджені належними первинними документами та були здійсненні як компенсація вартості послуг, що були придбані позивачем для подальшого використання у власній господарській діяльності, такі витрати обґрунтовано віднесені до валових витрат.

Вказані висновки суду першої інстанції знайшли своє відображення також щодо обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту суми 3166,66 грн.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року по справі № 2-а-5964/09/1370 без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення.

На ухвалу апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після вступу в законну силу, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : І.Я.Олендер

Судді: В.З.Улицький

В.М.Каралюс

Ухвала в повному обсязі складена 25.03.2011 року.