Ухвала суду № 14588823, 17.03.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2011 р. Справа № 65402/09/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддіСвятецького В.В.,

суддів Пліша М.А., Догополова О.М.,

при секретарі судового засідання Коломойцевій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Виробничо-комерційна фірма «Хмельницькнафтопродукт» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2009 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства виробничо-комерційна фірма «Хмельницькнафтопродукт» до державної податкової інспекції у місті Хмельницькому про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Виробничо-комерційна фірма «Хмельницькнафтопродукт» (надалі - ВАТ ВКФ «Хмельницькнафтопродукт») звернулось в суд з позовом до державної податкової інспекції в місті Хмельницькому (надалі-ДПІ у м. Хмельницькому) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 001659-23/2-03362643-3297 від 04.07.2003 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 10074,85 грн. за порушення пунктів 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 01 червня 2000 року №1776-ІІІ (надалі - Закон про РРО).

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2009 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ВАТ ВКФ «Хмельницькнафтопродукт» оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що ВАТ ВКФ "Хмельницькнафтопродукт" реалізовувало нафтопродукти шляхом укладання договорів купівлі-продажу, в яких визначено найменування, кількість, ціна нафтопродуктів. Оплата за вказані нафтопродукти здійснювалась шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця. Відповідно до умов даних договорів, видача попередньо оплачених нафтопродуктів здійснювалась на АЗС при пред'явленні покупцем карточки багаторазового використання, електронної смарт-карти та шляхом занесення відпущеної кількості нафтопродуктів до відомості-накладної.

Апелянт вважає, що відпуск нафтопродуктів за смарт-картами, картками багаторазового використання, по відомостях, після попереднього розрахунку за них у готівковій або безготівковій формі, за договорами купівлі-продажу не є розрахунковою операцією в розумінні ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки вказані форми передачі не є засобом валютно-фінансових відносин, і не є платіжними документами, вираженими у валюті України в розумінні вимог Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні".

Невірним також є висновок суду про те, що реєстратор розрахункових операцій типу SAMSUNG № 6350 F на момент перевірки застосовувався неправомірно, лише на підставі того, що рішенням Державної комісії з питань впровадження електронних систем № 13 від 27.06.2002 року первинна реалізація та первинна реєстрація РРО заборонена з 01.10.2001 року. При дослідженні даних обставин, на думку скаржника, не було враховано, що під час перевірки з боку податкового органу зауважень до стану РРО , який використовувався на АЗС не було, про що свідчить акт перевірки №000800 від 25.06.2003 року. Первинна реєстрація РРО, зазначеної в акті перевірки модифікації, проведена до набрання чинності рішенням про її заборону, а саме 30.03.2001 року.

З огляду не викладене, апелянт просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2009 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.06.2003 року ДПІ у м. Хмельницькому проведено перевірку АЗС № 5, яка розташована в мікрорайоні «Лезнево» міста Хмельницького та належить ВАТ ВКФ «Хмельницькнафтопродукт», щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, про що складено акт № 000800. В акту перевірки зафіксовано факт реалізації позивачем нафтопродуктів на загальну суму 2014,97 грн. без застосування РРО, в тому числі по відомостях-накладних на суму 72,11 грн., по картонках (талонах) багаторазового використання на суму 1094,40 грн., по електронних смарт-картах на суму 848,46 грн.. Нафтопродукти на загальну суму 2014.97 грн. реалізовані позивачем відповідно до укладених договорів купівлі-продажу. Оплата їх вартості здійснена покупцями у безготівковій формі платіжними дорученнями або попередньо готівкою в касу позивача.

На підставі зазначеного акту № 000800 від 25.06.2003 року ДПІ у м. Хмельницькому прийняте повідомлення-рішення № 001659-23/2-03362643-3297 від 04.07.2003 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 10074,85 грн..

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 05 липня 1995 року №265/95-ВР із змінами та доповненнями (надалі Закон № 265/95-ВР), реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Пунктом 1 статті 3 цього Закону передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Визначення терміну «розрахункова операція» наведено у статті ст. 2 Закону №265/95-ВР, згідно якого розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо саме за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Статтею 9 Закону № 265/95-ВР передбачено виключний перелік випадків, коли реєстратори розрахункових операцій не застосовуються. Даний випадок не підпадає під дію зазначеної статті.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції, зокрема, у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операцій.

Згідно п.п. 1.27, 1.35 ст.1 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” платіжна картка спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Відповідно до ст. 2 Постанови Правління НБУ „Про затвердження Правил Національної системи масових електронних платежів” № 620 від 10.12.2004 року, смарт-картка картка в пластиковому вигляді з умонтованим мікроконтролером як носієм та обробником інформації, потрібної для ініціювання переказу коштів та/або виконання службових операцій.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що реєстрація продажу паливно-мастильних матеріалів, які були оплачені в безготівковій формі (талони, смарт-картки) повинна проводитись через належним чином зареєстрований реєстратор розрахункових операцій з позначенням окремої форми оплати «безготівкова оплата».

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного та обґрунтованого висновку, що АЗС є місцем реалізації пального, оплата якого в готівковій або безготівковій формі відбулась до його отримання покупцем. Тому придбання покупцями у позивача пального з попередньою оплатою його вартості в готівковій та безготівковій формі та отриманням відповідних карток багаторазового використання (талонів, електронних карток тощо), відомостей або смарт-карт, які надають право на отримання пального, не звільняє позивача від обов'язку проведення через реєстратор розрахункових операцій за місцем реалізації (на АЗС) операцій по відпуску придбаного пального.

За таких обставин рішення податкового органу про застосування до позивача штрафних (фінансових санкцій) в пятикратному розмірі виявленого порушення є правомірним.

Доводи апелянта про безпідставність висновків суду щодо неправомірності застосування позивачем реєстратора розрахункових операцій колегія суддів не приймає до уваги, оскільки дана обставина не вплинула на вид та розмір штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що в даному випадку податковий орган мав би прийняти рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до вимог Закону про РРО, а не податкове повідомлення-рішення.

Однак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що порушення податковим органом форми рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій не звільняє позивача від відповідальності за порушення вимог Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та сплати застосованих штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, обєктивно і всебічно зясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства виробничо-комерційна фірма «Хмельницькнафтопродукт залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2009 року у справі № 2-а- 4828/09/2270 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді М.А. Пліш

О.М. Довгополов