Ухвала суду № 14589102, 17.03.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2011 р. Справа № 64974/09 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Дяковича В.П.,

суддів Обрізко І.М., Яворського І.О.,

при секретарі Поворознику Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Ужгороді на постанову Господарського суду Закарпатської області від 03 грудня 2007 року у справі № 14/266 за позовом Приватного підприємства «Акваперл» до Державної податкової інспекції в місті Ужгороді про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2007 року ПП «Акваперл» звернулося до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 20.07.2007 року № 0026781640/0 2523/15-2/22098755/20928, яким ПП «Акваперл» зменшено суму бюджетного відшкодування на 4199,00 грн. з податку на додану вартість за травень 2007 року.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 03 грудня 2007 року позов задоволено. Постанова мотивована наступним. Позивач формував податкове зобовязання з ПДВ при імпорті за даними митної декларації із зазначенням у ній суми такого податку та відповідно її сплати, що відповідає вимогам п. 4.3 ст. 4 та пп.7.3.6 п. 7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Отже, позивач відповідно до вимог пп. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 цього Закону у відповідному звітному податковому періоді квітні 2007 року правомірно було відніс до податкового кредиту суму ПДВ сплачену митному органу за митною декларацією в рядку 12.1 податкової декларації з ПДВ за даний період. У звітному періоді в ПП «Акваперл» виникло відємне значення податку в сумі 4199 грн., що позивач правомірно відобразив у рядку 21 податкової декларації з ПДВ. З врахуванням наведеного суд відхилив доводи відповідача щодо необхідності віднесення позивачем до податкового кредиту в квітні 2007 року не фактично сплаченої суми ПДВ митним органам за вантажною митною декларацією по імпортованих товарах, а суми ПДВ із договірної (контрактної) вартості товарів, визначеної в укладеному контракті з нерезидентом. Також суд керувався пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач ДПІ в м. Ужгороді, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає наступне. Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пп. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п.п.7.5.2 ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з пп. 7.3.6 цієї статті, тобто датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Тому відповідач зменшив позивачу заявлену до відшкодування суму, оскільки останнім у деклараціях з ПДВ за квітень і травень 2007 року визначено податковий кредит не з договірної (контрактної) вартості, а з митної, яка є більшою. При цьому під час реалізації товару на митні території України позивач зобов'язання з ПДВ визначає з договірної (меншої). В даному випадку суд повинен був врахувати вимоги пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 вказаного Закону, який визначає суми, які відносяться до податкового кредиту, а не пп. 7.5.2 ст.7 даного Закону, який визначає тільки дату виникнення права на податковий кредит. Також вказує, що суд при вирішення спору не повинен був керуватися вимогами пп. 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002 року № 1056 «Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки» встановлені названим Законом принципи вирішення конфлікту інтересів можуть бути застосовані лише на стадії апеляційної процедури узгодження сум податкових зобов'язань та оскарження рішень контролюючих органів, які здійснюються в порядку, передбаченому ст. 5 цього Закону.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що фактичною підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням слугував висновок контролюючого органу, про порушення ПП «Акваперл» вимог пп. пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), внаслідок віднесення до податкового кредиту за квітень 2007 року суми податку на додану вартість, сплаченого митному органу, а не виходячи з договірної (контрактної) вартості придбаних товарів, яка є меншою.

Відповідно до п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на момент виникнення податкових зобов'язань.

Згідно з пп. 7.3.6 п. 7.3 та пп. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення податкових зобов'язань при ввезенні (імпортуванні) товарів є дата оформлення ввізної митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті, а датою виникнення податкового кредиту - дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пп. 7.3.6 цієї статті.

При цьому, як встановлено пп. 7.2.7 п. 7.2 цієї ж статті, у разі ввезення (імпортування) товарів документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається належним чином оформлена митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

В податковій декларації з податку на додану вартість, форма якої затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за № 250/2054 (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), розділ II «Податковий кредит» містить рядок 12.1 «ПДВ, сплачений митним органам», дані якого враховуються в рядку 17 «Усього податкового кредиту».

Виходячи з аналізу наведених норм, колегія суддів дійшла висновку про те, що сума податку на додану вартість, що підлягає включенню до податкового кредиту в зв'язку з ввезенням (імпортуванням) товарів на митну територію України, відповідає сумі податку, фактично сплаченого платником податку митному органу до або на день подання ВМД. Сума ж податку, що підлягає фактичній сплаті, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів, а у разі коли договірна (контрактна) вартість товарів менша за митну вартість цих товарів - виходячи з митної вартості товарів.

Крім цього, формування податкового кредиту при імпорті товарів пов'язується зі сплатою податкових зобов'язань, тому доводи відповідача про те, податковий кредит повинен обчислюватись, виходячи з договірної (контрактної) вартості, є безпідставним.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем в подальшому реалізація даного товару на митній території України здійснювалася з урахуванням його договірної (контрактної) вартості, яка є меншою митної вартості та відповідно з вартості такої реалізації визначались податкові зобовязання з податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.

При визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортованого товару, митна вартість та звичайна ціна не є тотожними. База оподаткування податком на додану вартість ПП «Акваперл» визначена вірно відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» із договірної вартості таких товарів, яка не нижча за звичайні ціни. А п. 4.3 ст. 4 цього Закону регулює оподаткування операцій виключно із імпорту товарів на митну територію України і не стосується правил оподаткування інших господарських операцій.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 211, 212, 254 КАС України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Ужгороді залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Закарпатської області від 03 грудня 2007 року у справі № 14/266 за позовом Приватного підприємства «Акваперл» до Державної податкової інспекції в місті Ужгороді про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Вищого адміністративного суду України.

ГОЛОВУЮЧИЙ: В.П. ДЯКОВИЧ

СУДДІІ.М. ОБРІЗКО

І.О. ЯВОРСЬКИЙ