Ухвала суду № 14588673, 22.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1640/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Васильченко І.П.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Гром Л.М.

суддів Кучми Ю.А.

Бєлової Л.В.

при секретарі судового засідання Губі О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Елітград»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітград»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2010 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2010 року, Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва звернулась до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст.. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва було проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) земельного податку ТОВ «Елітград» (код ЄДРПОУ 32798804) поданого за 2009 рік, за результатами якої складено Акт від 29.07.2009 року №2853/15-306 «Про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) ТОВ «Елітград», код ЄДРПОУ 32798804 за період з 01.01.2009 року по 28.07.2009 року»(далі Акт перевірки).

Камеральною перевіркою встановлено, що розмір зобовязання з земельного податку ТОВ «Елітград»за квітень, травень 2009 року, зазначений платником податку у розрахунку земельного податку на 2009 рік №691 від 23.01.2009 року є меншим ніж визначено за результатами перевірки, що призвело до заниження податкового зобовязання на 6337,32 грн.

Судом встановлено, що обґрунтовуючи свою позицію, ДПІ у Оболонському районі м. Києва зазначила, що при винесені оскаржуваного податкового повідомлення - рішення керувалась Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008р. №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»яким встановлено, що з 01.04.2009р. плата за земельні (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, обєктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою, прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються субєктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких у встановленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України «Про оренду землі»(3%).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, додатку 1 до податкового розрахунку земельного податку на 2009 рік, позивач відповідно до договору купівлі продажу №б/н від 13.06.2007 року є власником земельної ділянки площею 2892,64 кв. м, цільове призначення якої визначено як «землі промисловості», місцезнаходження земельної ділянки: м. Київ, вул. Кемерівська, 5 (кадастровий номер земельної ділянки 78:0346005).

Відповідно до витягу з технічної документації №Ю-13725/200, наданого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, нормативна грошова оцінка земельної ділянки була проведена і становить 1605389,51 грн.

Позивачем подано до ДПІ у Оболонському районі м. Києва податковий розрахунок земельного податку на 2009 рік, згідно якого загальна сума нарахованого земельного податку, що підлягає сплаті за 2009 рік склала 19011,92 грн., і відповідно за базові податкові (звітні) місяці поточного року, з січня по листопад 2009 року щомісячна сума нарахованого земельного податку, яка підлягає сплаті становить 1584,33 грн. та за грудень 2009 року 1584,29 грн.

Відповідно до п. 35 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»видно, що орган місцевого самоврядування вирішує питання затвердження ставки земельного податку відповідно до закону, тобто у порядку та в межах, встановлених нормами спеціального закону у сфері оподаткування.

Відповідно до змісту п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»земельний податок належить до загальнодержавних податків та зборів, а ч. 2 ст. 14 цього ж закону передбачено, що загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

З системного аналізу п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю»видно, що повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю». Натомість, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері регулювання суспільних відносин щодо обрахування та сплати земельного податку відповідно до змісту ч. 5 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»належить диференціація та затвердження ставок земельного податку за земельні ділянки в межах ставок такого податку, встановлених Законом України «Про плату за землю».

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, за період, що перевірявся, розрахував земельний податок за ставкою, встановленою ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю».

Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про заниження податкового зобовязання з земельного податку, зазначеного позивачем у податковому розрахунку на 2009 рік та, відповідно, застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі пп.17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки п. 2 Рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», а тому при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті суб'єктами господарської діяльності при використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), застосуванню відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України підлягає ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю».

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2010 залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через пять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий: Л.М. Гром

Суддя: А.Ю. Кучма

Суддя: Л.В. Бєлова