Ухвала суду № 14588661, 22.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2649/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Степанюк А.Г.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" березня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Сорочко Є.О., Усенка В.Г.,

при секретарі: Пеньковій О.Г.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВА»до Київської регіональної митниці про визнання недійсною довідки від 31.10.2008 року №МВ 12-12-К/4573/3 про визнання митної вартості товару; зобовязання анулювати ВМД від 05.11.2008 року №10000009/8/406579; зобовязання відповідача провести митне оформлення товарів, що були оформлені за ВМД від 27.10.2008 року в митний режим «імпорт», за митною вартістю, що визначається за ціною договору (метод 1); стягнення судових витрат,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2009 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВА»звернулися в суд з адміністративним позовом до Київської регіональної митниці про визнання недійсною довідки від 31.10.2008 року №МВ 12-12-К/4573/3 про визнання митної вартості товару; зобовязання анулювати ВМД від 05.11.2008 року №10000009/8/406579; зобовязання відповідача провести митне оформлення товарів, що були оформлені за ВМД від 27.10.2008 року в митний режим «імпорт», за митною вартістю, що визначається за ціною договору (метод 1).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2010 року вимоги позивача задоволено частково.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні вимог позивача відмовити.

Сторони в судове засідання не зявились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВА»зареєстровано Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією 27.08.2001 року та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 31668871, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію А00 № 064637.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Єва»та фірмою EW BRAND PERFUMES SRL»(м. Веммель, Бельгія) 07 квітня 2008 року укладено Контракт на постачання № 1, предметом якого є купівля-продаж товару найменуванням, кількістю, в асортименті та за цінами, що зазначені у Додатках (Специфікаціях), які є невідємною частиною Контракту.

На виконання зазначеного Контракту, на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Єва»було направлено партію товару за товарно - транспортною накладною від 22.10.2008 року № А 0247570 та рахунками-фактурами від 02.10.2008 року № 080089 та № 080090 (надалі - товар), який було доставлено до вантажного терміналу відділу митного оформлення № 5 Київської регіональної митниці.

Приватним підприємством Юридична фірма «Зовнішконсалтінг»в інтересах позивача 27 жовтня 2008 року подана вантажна митна декларація № 100000009/2008/406232, у якій товар було задекларовано у митний режим «імпорт», разом з якою була заповнена та подана до митного оформлення декларація митної вартості за формою ДМВ - 1 від 27.10.2008 року №100000009/8/406232, в яких митна вартість була розрахована із застосуванням методу 1, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Київська регіональна митниця не погоджуючись із заявленою митною вартістю самостійно здійснила митну оцінку товару, застосувавши при цьому метод 6 (резервний метод), про що була оформлена «Довідка від 31.10.2008 року № МВ 12-12К/4573/3 про визначення митної вартості товару».

В подальшому ВМД № 100000009/2008/406232 була анульована та декларант подав до митного органу ВМД №10000009/8/406579 у якій ввезений товар оформлено із застосуванням митної вартості визначеної митним органом відповідно до оскаржуваної Довідки про визначення митної вартості від 31 жовтня 2008 року.

У звязку з наявністю зобовязань з поставки товару кінцевим споживачам позивач провів митне оформлення товару у митний режим «імпорт»за митною вартістю, що була визначена у Довідці від 31 жовтня 2008 року, та надано до митного оформлення вантажна митна декларація від 05.11.2008 року № 10000009/8/406579. Обовязкові митні платежі, за зазначеною митною декларацією, були сплачені.

Обговорюючи правомірність дій відповідача щодо визначення митної вартості товару яка оформлена довідкою №МВ 12-12-К/4573/3 від 31.10.2008 року, судова колегія виходить з наступного.

Поняття митної вартості є базовою категорією не лише в системі митного оподаткування, але в системі митного контролю та митного оформлення, оскільки саме на основі митної вартості розраховуються такі платежі як мито, митні збори, податок на додану вартість, акцизній збір.

У відповідності до положень ст.ст. 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

За правилами ст.ст. 41, 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього кодексу шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю; усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів; митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; застосування інших, передбачених Митним кодексом України та законами з питань митної справи форм контролю.

Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. (п.п. 1, 2 ст. 264 Митного кодексу України)

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766затверджено Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, яким у п. 7 зазначено перелік документів, що є обовязковими до подання декларантом з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів.

Пунктом 11 вказаного Порядку встановлено зобовязання декларанта подати додаткові документи на вимогу митного органу. При цьому, посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

При цьому, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством. (п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України)

Митним органом не дотримано зазначений вище порядок підтвердження митної вартості товару передбачений, вимогами Митного кодексу України та Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до п. 6.6 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України №314 від 20.04.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 року за № 439/10719, за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадова особа митного органу може відмовити у прийнятті ВМД митному оформленні чи пропуску товарів з оформленням Картки відмови в прийнятті митної декларації в порядку, установленому законодавством України. Наведена норма чітко визначає, що посадова особа митного органу має право анулювати декларацію не інакше як з підстав, визначених законодавством України і з обов'язковим оформленням Картки відмови в прийнятті митної декларації.

Апелянт картку відмови у митному оформленні ВМД №1000000009/2008/406232 позивачу не надав.

В подальшому ВМД №1000000009/2008/406232 було анульовано та декларант подав до митного органу ВМД № 10000009/8/406579 у якій ввезений товар був оформлений із застосуванням митної вартості визначеної митним органом, відповідно до оскаржуваної Довідки.

Процедура здійснення митними органами контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення і після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України, а також донарахування обов'язкових платежів також визначена Порядком здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою КМУ № 339 від 09 квітня 2008 року.

За приписами пункту 7 вказаної Постанови, митний орган має право прийняти рішення про визначення митної вартості товарів за встановленою Держмитслужбою формою, у разі коли в результаті здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України виявлено обставини, що вплинули на рівень задекларованої митної вартості таких товарів.

Стаття 266 Митного кодексу України містить перелік методів визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до якого розрізняють такі методи: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервний.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач подавши декларацію митною вартості за формою ДМВ-1 визначив митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України, відповідно до якої митною вартістю за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, є ціна угоди, фактично сплачена, чи ціна, яка підлягає сплаті за товари, які імпортуються за призначенням в Україну, на момент перетинання ними митного кордону України.

Вірно зазначено судом першої інстанції, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Єва» були всі підстави при складанні ВМД застосовувати метод за ціною угоди враховуючи наступне: імпортер мав повне, не обмежене нічим, право власності на товар (товар сплачено в повному обсягу); використані декларантом відомості підтверджено документально та є кількісно вираженими й достовірними (повний пакет документів для митниці, додаткових документів не було витребувано); учасники угоди (експортер та імпортер) не є взаємозалежними особами (пряма комерційна або родинна залежність сторін угоди).

Положення статей 266-275 Митного кодексу України не допускають використання як основи для розрахунку митної вартості товару, будь-яких орієнтовних, індикативних, середньо контрактних та інших цін на товари, що є розрахунковими середніми даними на узагальнені групи товарів. Тобто ціна, що використовується як основа для обчислення митної вартості товарів має базуватись на реальній, обґрунтованій ціновій інформації на конкретний товар, опис якого містить дані (комерційна назва товару, опис, відомості про виробника, матеріал, технічні характеристики, тощо), що дозволяють його однозначно ідентифікувати. При використанні як основи для обчислення митної вартості довідкової або прейскурантної ціни на ідентичні чи подібні товари, здійснюється коригування такої ціни відповідно до умов поставки товарів, що декларуються, та з дотриманням положень частини другої статті 267 Митного кодексу України.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування оформленого довідкою від 31 жовтня 2008 року № МВ 12-12-К/4573/3 рішення Київської регіональної митниці про визнання митної вартості товару, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Твердження апелянта, як обґрунтування вимог апеляційної скарги, не відповідають обставинам справи.

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При визначенні митної вартості товару відповідачем порушена процедура застосування, передбачена митним законодавством України.

Аналізуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення, оформленого довідкою від 31 жовтня 2008 року № МВ 12-12-К/4573/3 про визначення митної вартості товару, у звязку з чим вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Доводи апелянта не ґрунтуються на належній доказовій базі та правильному трактуванні норм права.

Суд першої інстанції вірно застосував норми Митного кодексу України, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Київської регіональної митниці - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 28.03.2011 року.

Головуючий суддя: (підпис)

Судді: (підпис)

Суддя: Бистрик Г.М.