Постанова № 14588339, 24.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-9025/07 Головуючий у 1-й інстанції: Мельник-Томенко Ж.М. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Лосік Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2007 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діавест»до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2007 року ТОВ «Діавест»звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати такою, що повністю задоволена на користь ТОВ «Діавест»скаргу до ДПІ у м. Вінниці від 20 січня 2007 року про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Вінниці № 0000022320/0 та № 0000012320/0 від 10 січня 2007 року; визнати відкликані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці № 0000022320/0 та № 0000012320/0 від 10 січня 2007 року, визнати нечинним рішення ДПІ у м. Вінниці про розгляд первинної скарги ТОВ «Діавест»№ 2060/10/25-09/01 від 07 лютого 2007 року та визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці № 0000192320/0, № 0000202320/1, № 000022320/1 від 07 лютого 2007 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2007 року вказаний адміністративний позов було задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що позивачем було порушено правила формування податкового кредиту та завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Під час судового засідання представники відповідача підтримали свою апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи у відповідності до ст. 40 КАС України, в судове засідання не зявився. Про причини своєї неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представника позивача в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у м. Вінниці задовольнити, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2007 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Діавест»суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було неправомірно складено акт про відсутність позивача за місцем реєстрації, безпідставно проведено позапланову перевірку та необґрунтовано зменшено суму бюджетного відшкодування та нараховано податкові зобовязання з податку на додану вартість.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що наказом в.о. начальника ДПІ у м. Вінниці № 1982/28 від 20 грудня 2006 року було призначено проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Діавест».

На підставі вказаного наказу було видано направлення № 2662/23 від 20 грудня 2006 року.

Під час виїзду на місце проведення перевірки було встановлено, що ТОВ «Діавест»не знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Скалецького, 15а/12, про що складено акт перевірки відповідності юридичної адреси фактичному місцезнаходженню субєкта підприємницької діяльності № 26/23 від 20 грудня 2006 року.

Приймаючи рішення про визнання протиправними дій по складенню вказаного акту суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було надано належні докази на підтвердження свого місцезнаходження за юридичною адресою, а саме протокол обшуку, який проводився 20-21 грудня 2006 року, пояснення свідків та розписка про отримання 20 грудня 2006 року податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає, що протокол обшуку від 20 грудня 2006 року не є доказом даній адміністративній справі у відповідності до ч. 1 ст. 69 КАС України, оскільки не містить фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, протокол обшуку від 20 грудня 2006 року судом першої інстанції було прийнято в якості доказу на підтвердження тієї обставини, що ТОВ «Діавест»20 грудня 2006 року знаходилося за адресою: м. Вінниця, вул. Скалецького, 15а/12.

Дослідивши вказаний протокол обшуку, завірена копія якого приєднана до матеріалів даної справи, колегія суддів встановила, що у ньому не зазначено адресу, за якою було проведено обшуку.

За таких обставин колегія суддів вважає, що вказаний документ не може бути доказом перебування ТОВ «Діавест»20 грудня 2006 року за адресою: м. Вінниця, вул. Скалецького, 15а/12.

Також суд першої інстанції послався на пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які згідно їхніх пояснень під час проведення обшуку діяли як представники ТОВ «Діавест».

Разом з тим, в протоколі обшуку від 20 грудня 2006 року ОСОБА_2 як директор ТОВ «Інтер Інвест», а ОСОБА_3 як голова правління ВАТ «Гайсинський маслосирзавод». Посилання на те, що вказані особи є представниками ТОВ «Діавест»у вказаному протоколі відсутні.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції також послався на те, що представнику позивача 20 грудня 2006 року було вручено за юридичною адресою податкове повідомлення-рішення № 0010801530/0 від 14 грудня 2006 року. Разом з тим, в матеріалах даної справи відсутні письмові докази, що підтверджують вказану обставину.

Таким чином, в матеріалах даної справи відсутні докази, які б давали беззаперечні підстави вважати, що ТОВ «Діавест»перебувало за місцем реєстрації.

Натомість відповідачем було надано докази, які спростовують висновки суду першої інстанції, а саме акт перевірки відповідності юридичної адреси фактичному місцезнаходженню субєкта підприємницької діяльності № 26/23 від 20 грудня 2006 року.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було неповно зясовано обставини справи та зроблено передчасний висновок про те, що позивач 20 грудня 2006 року знаходилося за адресою: м. Вінниця, вул. Скалецького, 15а/12.

Також суд першої інстанції послався на те, що у відповідача були відсутні підстави для проведення позапланової перевірки ТОВ «Діавест».

Вказаний висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно акту перевірки № 2/23-20/32833251 від 09 січня 2007 року вбачається, що підставою для проведення позапланової невиїзної перевірки стало те, що ДПІ у м. Вінниці було направлено листи на юридичну адресу ТОВ «Діавест»про надання інформації щодо взаєморозрахунків з ТОВ «Тор Газ», проте, станом на 20 грудня 2006 року відповідь від підприємства не надійшла. Також підставою для проведення вказаної перевірки став акт перевірки відповідності юридичної адреси фактичному місцезнаходженню субєкта підприємницької діяльності № 26/23 від 20 грудня 2006 року.

У відповідності до п. 1 ч. 6 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»підставою для проведення позапланової виїзної перевірки є виявлення за наслідками перевірок інших платників податків фактів, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

З огляду на те, що провести позапланову виїзну перевірку ТОВ «Діавест»не виявилося можливим з огляду на його відсутність за юридичною адресою, колегія суддів вважає правомірними дії ДПІ у м. Вінниці щодо проведення документальної перевірки, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Приймаючи рішення про визнання протиправними дій ДПІ у м. Вінниці по позбавленню ТОВ «Діавест»права надати заперечення на акт перевірки № 2/23-20/32833251 від 09 січня 2007 року суд першої інстанції керувався тим, що згідно п. 4.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10 серпня 2005 року (далі Порядок) у разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, субєкт господарювання має право протягом трьох робочих днів від дня отримання примірника акта перевірки подати до органу ДПС заперечення до ату перевірки.

З огляду на те, що ДПІ у м. Вінниці було винесено податкові повідомлення-рішення № 0000022320/0 та № 0000012320/0 від 10 січня 2007 року на наступний день після складення акту перевірки, судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що відповідач позбавив позивача права на подачу заперечень на акт перевірки.

Вказані доводи суду першої інстанції колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

У відповідності до п. 4.11 Порядку податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок.

Згідно вимог вказаної норми Порядку ДПІ у м. Вінниці зобовязана була прийняти податкове повідомлення-рішення за результатами розгляду акту перевірки № 2/23-20/32833251 від 09 січня 2007 року не пізніше ніж через десять днів з дня його реєстрації.

Таким чином, нормативно-правовими актами встановлено граничний строк, не пізніше якого відповідачу слід було прийняти податкове повідомлення-рішення. Разом з тим, обмеження щодо його винесення на наступний день після реєстрації акту перевірки у Порядку відсутні.

З огляду на викладене колегія суддів не вбачає підстав для визнання неправомірними дій відповідача у вищезазначеній частині.

Перевіряючи обґрунтованість висновків суду першої інстанції про задоволення вимог ТОВ «Діавест»про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000022320/0, № 0000192320/0 та № 0000202320/0 від 07 лютого 2007 року колегія суддів керується наступним.

Згідно акту перевірки підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень стало те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит, були видані ТОВ «Тог Газ», державна реєстрація та свідоцтво платника податку на додану вартість якого були скасовані у судовому порядку.

При вирішенні даної справи суд першої інстанції керувався тим, що у відповідності до абз. 1 пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З огляду на те, що податковий кредит ТОВ «Діавест»був підтверджений податковими накладеними, судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що позивачем було правомірно сформовано податковий кредит.

Разом з тим, наявність податкових накладних не є єдиною та достатньою підставою для виникнення права на податковий кредит.

У відповідності до абз. 1 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, право на податковий кредит виникає при фактичній надмірній у ціні фактично придбаного товару (роботи, послуги) податку на додану вартість, а не лише при наявності податкової накладної.

Виходячи з положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»також підлягає встановленню факт використання позивачем товару у власній господарській діяльності, що, в свою чергу, потребує встановлення факту поставки такого товару позивачу.

Необхідність встановлення дійсності поставки обумовлена тим, що за змістом норми зазначеного підпункту право на податковий кредит виникає саме у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), операції з продажу яких є об'єктом оподаткування згідно з п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», що передбачає реальну наявність предмета продажу (результату роботу, послуги), а не просте перерахування грошових сум між суб'єктами господарювання.

Також суттєве значення для правильного вирішення справи має встановлення факту використання придбаного товару в господарській діяльності позивача з встановленням конкретних господарських операцій.

З огляду на те, що ТОВ «Діавест»не надало на запит податкового органу підтверджуючих документів, а також зважаючи на те, що позивач відсутній за місцем реєстрації ДПІ у м. Вінниці було позбавлене можливості перевірити вищевказані обставини та підтвердити правомірність формування останнім податкового кредиту на підставі податкових накладених, виданих ТОВ «Тор Газ».

У звязку з цим колегія суддів вважає правильним висновок контролюючого органу про те, що податковий кредит, а відповідно і сума бюджетного відшкодування, ТОВ «Діавест»є непідтвердженими.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаруватих податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ДПІ у м. Вінниці спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 11 вересня 2007 року, та є підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у м. Вінниці задовольнити, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2007 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2007 року скасувати.

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діавест»відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Постанова складена в повному обсязі 29 березня 2011 року.