Ухвала суду № 14588316, 17.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8040/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Баранов Д.О.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" березня 2011 р. м. Київ

Справа № 2-а-8040/10/2670

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Костюк Л.О.,

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

при секретарі: Бундукову С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представників Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та Міжнародного благодійного фонду «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом Міжнародного благодійного фонду «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні»до Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2010 року позов було задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач та позивач подали апеляційні скарги, в яких просять суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову та задовольнити позов відповідно. Свої вимоги апелянти аргументують тим, що судом першої інстанції були неповно зясовані всі обставини справи, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Посадовими особами відповідача була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, за результатами якої було складено Акт №353/22-03/26333816 від 18.11.2009 року.

Згідно висновків вказаного акта, позивачем було порушено положення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»; ст. 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»від 11 грудня 1991 року № 1963-XII (далі Закон № 1963) , а саме: не сплачено суму податку у розмірі 2310, 00 грн; ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (далі Закон № 185/94), а саме: порушення строків імпортних операцій по контрактам: №2-LUB від 20.12.2007р. укладеними з фірмою «Трайеско», Канада та №3-LUB від 20.12.2007р. укладеними з фірмою Nippon Rubber Industry Co., Ltd», Таїланд; порушення п. 1 ст. 9 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19 лютого 1993 року № 15-93 (далі Декрет № 15-93) в частині незадекларування заборгованості по контракту № 2-LUB від 20.12.2007 р.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем були винесені наступні податкові повідомлення-рішення: №0005341703/0 від 30.11.2009 р., яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку з власників транспортних засобів в сумі 3635 грн. (з врахуванням штрафних (фінансових) санкцій); №0007781705/0 від 30.11.2009 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб з врахуванням штрафних санкцій на суму 15 506 грн.; та було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004952202/0 від 30.11.2009 р., яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 56330 грн. за порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»; №0004962202/0 від 30.11.2009 р., яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 170 грн. за порушення п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

За наслідками адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень рішень та рішень про застосування штрафних санкцій, відповідачем у кінцевому рахунку було винесено наступні: № 0005341703/2 від 21.04.2010 р., яким позивачу було визначено податкове зобов'язання по податку з власників транспортних засобів на суму 3635 грн. та рішення про застосування штрафних фінансових санкцій №0004952202/2 від 23.04.2010 р., яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 56330 грн.; №0004962202/2 від 23.04.2010р., яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 170 грн

З приводу висновків суду першої інстанції щодо правомірності податкового повідомлення-рішення № 0005341703/2 від 21.04.2010 р.

У відповідності до ч.3 ст. 3 Закону № 1963, податок з визначених цим Законом власників наземних транспортних засобів сплачується юридичними та фізичними особами за місцем реєстрації таких транспортних засобів на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджетів міст Києва та Севастополя.

Як свідчать матеріали справи та вірно було встановлено судом першої інстанції, податок з власників транспортних засобів сплачено позивачем 26.09.2008 р. в сумі 2310 грн. на рахунок: 34210382700007 (податок з власників транспортних засобів з фізичних осіб). Вказана помилка була виявлена позивачем самостійно та 16.11.2009 року позивач надіслав до відповідача листа з проханням зарахувати сплачену суму на рахунок: 34211381700007 (податок з власників транспортних засобів з юридичних осіб), про що зазначено в акті перервірки.

У відповідності до ч.1 ст. 5 Закону № 1963, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується: фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд; юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Колегія судів відзначає, що помилка в банківських реквізитах, що була допущена позивачем, самостійно ним виявлена та виправлена не є підставою для нарахування податкових зобов`язань. Висновки суду першої інстанції є вірними у цій частині.

З приводу висновків суду першої інстанції щодо правомірності рішення про застосування штрафних фінансових санкцій №0004952202/2 від 23.04.2010 року, колегія суддів відзначає наступне.

У відповідності до п.1 ст. 2 Закону № 185/94, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Частиною 1 статті 4 вказаного Закону визначено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Як свідчать матеріали справи, на виконання укладеного імпортного контракту №2-LUB від 20.12.2007р. з фірмою «Трайеско», (Канада), позивач здійснив перерахування валютних коштів на користь останньої- 50 % передоплату 28.12.2007 року в сумі 56000 доларів США (законодавчо встановлений термін надходження імпортного товару - 25.06.2008 року). Імпортний товар надійшов на адресу позивача від нерезидента фірми «Трайеско»згідно вантажної митної декларації № 594606 від 15.08.2008р. на суму 112 000 доларів США. Таким чином мало місце перевищення 180 денного строку здійснення імпортної операції з 26.06.2008 р. по 15.08.2008 р. - 51 день, тому відповідачем було нараховано пеню у розмірі 41552 грн.

Крім того, згідно контракту №3-LUB від 20.12.2007 року укладеними з фірмою нерезидентом Thai Nippon Rubber Industry Co., Ltd», Таїланд, позивач здійснив перерахування валютних коштів - 50% передоплату 14.01.2008 р. в сумі 29925 доларів США (законодавчо встановлений термін надходження імпортного товару - 12.07.2008 р.). Імпортний товар за вказаним контрактом надійшов на адресу позивача згідно вантажної митної декларації № 594604 від 15.08.2008 р. Перевищення 180 денного строку здійснення імпортної операції становило 34 дні з 13.07.2008 р. по 15.08.2008 р., а тому відповідачем було нараховано пеню у розмірі 14778 грн.

У своїй апеляційній скарзі, позивач звертає увагу суду на те, що ним було вчасно здійснено імпортні операції, оскільки датою закінчення імпортної операції є дата перетину митного кордону України, що засвідчується відтиском печатки на ВМД «під митним контролем», однак колегія суддів не може погодитись з такими доводами позивача.

Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»визначається, що моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до п.2 ст.1 Митного кодексу України ввезення товарів на митну територію України, а також вивезення товарів за межі митної території України це сукупність дій, повязаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Частиною другою ст.43 Митного кодексу України передбачено, що у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Засвідчення митним органом прийняття товарів до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах (ч.2 ст.72 Митного кодексу України).

Колегія суддів звертає увагу на те, що поняття «перетин товаром митного кордону України»та «пропуск через митний кордон України»не є тотожними, але такими, які є взаємопов'язаними й обов'язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту. Тому, при здійсненні імпортних операцій, датою закінчення імпортної операціїє є дата завершення оформлення ВМД, яка дозволяє перетин митного кордону України для подальшого використання товарів.

Крім того, у відповідності до п.п. 3.3 п.3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 р. № 136, банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу IM-40 "Імпорт", IM-41 "Реімпорт", IM-72 "Магазин безмитної торгівлі", IM-75 "Відмова на користь держави", IM-76 "Знищення або руйнування") та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

З приводу рішення про застосування штрафних (фінансових ) санкцій № 0004962202/2 від 23.04.2010 р., колегія судді також погоджується з висновками суду першої інстанції через слідуюче.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Декрету № 15-93, валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, станом на 01.07.2008 р. за позивачем рахується прострочена дебіторська заборгованість в сумі 56 000 доларів США по контракту №2-LUB від 20.12.2007 р. укладеними з фірмою «Трайеско», яка обліковується в бухгалтерському обліку по рахунку 637, що свідчить про те, що товар не оприбуткований по бухгалтерському обліку.

Відповідно до абз.8 ч.2 ст. 16 Декрету № 15-93, до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Вказана відсилочна норма знайшла своє відображення у п.2.7 Положення про валютний контроль, яке затверджено постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 р. № 49. Згідно п 2.7 вказаного Положення, невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність - порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період.

Таким чином, у даному випадку відповідачем було правомірно застосовано штраф до позивача.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги представників Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та Міжнародного благодійного фонду «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні»залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 23 березня 2011 року.

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак

В.А. Твердохліб

Повний текст виготовлено: 23.03.2011 року