Ухвала суду № 14588109, 15.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13801/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Беспалова О.О.

суддів Вівдиченко Т.Р., Борисюк Л.П.,

при секретарі Кропивному Є.В.

за участю представника позивача, представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 березня 2010 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства "Дослідно-конструкторське бюро геофізичного приладобудування" до державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.10.2009р. № 0004352304,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2009 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.10.2009р. № 0004352304.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 березня 2010 року позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, що з"явились, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду - підлягє залишенню без змін з наступних підстав.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Позивач звернувся до суду та зазначив, що відповідач неправомірно відніс його до підприємств торгівлі. Позивач не відноситься за критеріями ДСТУ 4303-2004 та пункту 7 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою КМУ від 15.06.2006 № 833 до підприємств торгівлі до яких застосовуються вимоги ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у частині обов'язку застосування реєстраторів розрахункових операцій. При наданні певних послуг, товариством проводились розрахунки через касу товариства з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій. При визначенні загальної суми реалізованих товарів, як продукції не власного виробництва відповідачем було враховано оплату з відшкодування вартості втрачених працівниками відкритого акціонерного товариства "Дослідно-конструкторське бюро геофізичного приладобудування" та наймачами приміщень магнітних карток-перепусток на територію підприємства, що не є предметом операцій з продажу товарів.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Подільському районі м. Києва відповідно до направлень на перевірку від 31.08.2009 № 999 та від 28.09.2009 № 1130 було проведено виїзну планову перевірку ВАТ "Дослідно-конструкторське бюро геофізичного приладобудування" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006р. по 31.03.2009р.

Пунктом 3.7.2 акту перевірки, встановлено, що згідно із записами у касовій книзі та оборотно-сальдовими відомостями аналітичного та синтетичного обліку, які були відображені при обліку готівкових операцій за рахунком 301 за період по якому проводилась перевірка були реалізовані за готівкові кошти без застосування реєстратору розрахункових перацій та видачі розрахункових документів товари, які не є продукцією власного виробництва на загальну суму 4 110 грн., послуг автотранспорту на загальну суму 2 469,54 грн. та отримана орендна плата на загальну суму 458 037,20 грн.

Як свідчать обставини справи, за результатами перевірки державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва складено акт комплексної перевірки від 16.10.2009р. № 172/23-604/01431966 та за порушення ВАТ "Дослідно-конструкторське бюро геофізичного приладобудування" п.п. 1 та 2 ст. 3 ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" винесено рішення від 29.10.2009р. № 0004352304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2 323 083,70 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно ст. 1 ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до п. 1 та 2 ст. 3 ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Відповідно до п. 1 ст. 9 названого Закону реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що акт перевірки містить висновки щодо порушення позивачем приписів ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" щодо незастосування реєстратору рахункових операцій по товарам, які не є продукцією власного виробництва на загальну суму 4 110 грн., послуг автотранспорту на загальну суму 2 469,54 грн. та орендної плати на загальну суму 458 037,20 грн. Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що акт перевірки, зокрема розділ 3.7.2 акту, містить лише відповідний висновок про порушення, проте не містить систематизованого викладення виявлених у ході перевірки фактів порушень з відповідним обґрунтуванням.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїхдних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205, із змінами та доповненнями, акт перевірки це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб"єктами господарювання.

Зі змісту п. 1.4 та 1.5 даного Порядку вбачається, що при проведенні планової виїзної перевірки складається один зведений акт планової перевірки. Зведений акт - службовий документ, який стверджує факт проведення планової виїзної перевірки з усіх питань за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Акт виїзної планової перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Як вбачається з п. 3.7.2 акту перевірки, детальна інформація щодо надходження в касу підприємства готівкових коштів, завірена належною посадовою особою підприємства додається до першого примірника акту. На вимогу суду першої інстанції представником державної податкової інспекції надано відповідний додаток до акту перевірки, якій представляє собою копію картки рахунку 301 за 01.06.2006р. 31.03.2009р. ВАТ "Дослідно-конструкторське бюро геофізичного приладобудування".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що зазначений додаток до акту перевірки не відповідає вимогам пункту 3.2 Порядку, який вимагає наявності у відповідних додатках до акту перевірки інформації про діяльність платника щодо фактів порушень та підписів посадових осіб органу державної податкової служби, які здійснили перевірку, та посадових осіб суб'єкта господарювання. Зазначений додаток не містить мотивованих обставин порушень з обґрунтованим розрахунком сум вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.

Судом першої інстанції встановлено, що державною податковою інспекцією оскаржуваним рішенням застосовано до відкритого акціонерного товариства "Дослідно-конструкторське бюро геофізичного приладобудування" штрафну (фінансову) санкцію за порушення ст. 3 ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Статтею 239 Господарського кодексу України передбачено, що однією із адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із господарюючого суб'єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Штрафна санкція, що передбачена ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є адміністративно-господарською санкцією, а тому застосовується із врахуванням ст. 250 Господарського кодексу України.

Колегія суддів зауважує, що штрафні санкції застосовано за порушення 2006-2009 років, що також не відповідає вимогам ст. 250 Господарського кодексу України. З акту перевірки неможливо встановити за якій період застосовано певні штрафні санкції, обґрунтованого розрахунку штрафних санкцій відповідачем на вимогу суду першої інстанції не надано.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що винесена постанова про задоволення позову є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не наведено нормативного обґрунтування щодо віднесення позивача до підприємств торгівлі, обов'язку проведення через реєстратор розрахункових операцій розрахунків з оренди власних приміщень та наданні послуг автотранспорту за умови оформлення прибуткових і видаткових касових ордерів. Відповідачем не надано відповідного обґрунтованого опису фактів порушення та обґрунтованого розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за кожним фактом порушення та періоду порушення.

Посилання представника апелянта на наявність в статуті данних про можливість здійснення торгівельної діяльності, суд не бере до уваги та зазначає, що наявність можливості здійснення торгівельної діяльності не підтверджує того факту, що позивач є підприємством торгівлі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 березня 2010 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим не має підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 березня 2010 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства "Дослідно-конструкторське бюро геофізичного приладобудування" до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.10.2009р. № 0004352304 - залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя О.О.Беспалов

Суддя Т.Р.Вівдиченко

Суддя Л.П.Борисюк

(Повний текст ухвали складено 18.03.2011р.)