Ухвала суду № 14588047, 17.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11167/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глущенко Я.Б,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Світному Г.Г.,

за участю:

представника позивача Гладуна Є.В.,

представників ЗАТ «РУУККІ Україна»Корчмара С.О., Войтенко І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві до Закритого акціонерного товариства «РУУККІ Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма-Строй»про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства «РУУККІ Україна»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2010 року,

В С Т А Н О В И В:

СДПІ по роботі з ВПП у м. Києві звернулася у суд з позовом до ЗАТ «РУУККІ Україна», ТОВ «Арма-Строй», в якому просить стягнути з кожного відповідача в доход держави кошти, одержані за договором від 14 вересня 2008 року № 12, вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства у зв'язку з його нікчемністю, у розмірі 231739,20 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду, ЗАТ «РУУККІ Україна»подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено неможливість реального здійснення відповідачами господарських операцій за наведеним договором підряду з огляду на відсутність необхідних умов для досягнення результатів такої підприємницької діяльності та укладення вказаного договору з метою одержання економічної вигоди у вигляді відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість або зменшення податкових зобовязань за таким податком.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що 14 вересня 2008 року між відповідачами укладено договір на виконання ремонтних робіт на умовах підряду, відповідно до якого замовник - ЗАТ «РУУККІ Україна»доручає підряднику ТОВ «Арма-Строй»виконати такі роботи, вартість яких склала 231739,20 грн., у тому числі ПДВ 38623,20 грн.

Позивачем проведена планова виїзна перевірка ЗАТ «РУУККІ Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період, за результатами якої складено акт від 13 липня 2009 року № 249/40-10/25277777 та, зокрема, встановлено нікчемність та укладення з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, договору № 12 від 14вересня 2008 року, на підставі якого ЗАТ «РУУККІ Україна»включено до податкового кредиту ПДВ суму у загальному розмірі 38623,20 грн. за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Арма-Строй».

Вказане, на думку органу податкової служби, є підставою для стягнення в доход держави загальної вартості робіт у сумі 231739,20 грн. за зазначеним договором з обох сторін нікчемного правочину.

Обговорюючи питання щодо правомірності стягнення в доход держави коштів, отриманих за нікчемним правочином, колегія суддів зважає на таке.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відтак, обовязковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

У відповідності до положень ст. 203 Цивільного кодексу України серед загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, є наявність вільного волевиявлення учасника правочину і відповідність його внутрішній волі.

За приписами ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, вирішення спорів, повязаних із стягненням у доход держави коштів, отриманих за нікчемним правочином, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити такі обставини:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Згідно із ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Статтею 240 Господарського кодексу України передбачено безоплатне вилучення прибутку (доходу), одержаного суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, а також суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) чи суми податку, несплаченого за прихований об'єкт оподаткування, в доход відповідного бюджету в порядку, встановленому законом.

Як убачається із матеріалів справи, у наведеному договорі підряду відповідачами не погоджені строки виконання робіт або відмови прийняття результатів робіт, а також не вказана адреса (місце розташування) обєкту, на якому повинні були виконуватись підрядні роботи, які, в свою чергу, є істотними умовами для договору підряду на капітальне будівництво у розумінні ст. 318 ГК України. До того в актах прийомки виконаних підрядних робіт, підписаних на підтвердження факту виконання таких, відсутнє найменування субпідрядника, реквізити договору, на виконання якого були складені акти, дати складання актів, прізвища та посади осіб, які їх підписали.

Окрім того, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Арма-Строй»не звітує до органів податкової служби, починаючи із серпня 2008 року, основним видом діяльності є оптова торгівля електропобутовими товарами, станом на 3 квартал 2008 року кількість працюючих на підприємстві склала одну особу директор та єдиний засновник ОСОБА_5, який, у свою чергу, до фінансово-господарської діяльності підприємства відношення не має, наведений договір та інші документи на виконання підрядних ремонтних робіт не підписував.

Таким чином, укладаючи договір підряду на виконання ремонтних робіт підкранових шляхів заготівельного корпусу, відповідачі та, зокрема ЗАТ «РУУККІ Україна», не могли не усвідомлювати направленість такого договору виключно на одержання податкової пільги у вигляді віднесення замовником вартості виконаних робіт до складу валових витрат та зменшення податкових зобовязань з ПДВ, з огляду на характер виконання таких робіт, який потребує наявності у підрядника певного обсягу трудових ресурсів з необхідним рівнем кваліфікації.

Підсумовуючи вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про нікчемність спірного правочину та стягнення грошових коштів, отриманих відповідачами в результаті виконання зобовязань за договором підряду.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «РУУККІ Україна»- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддяО.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук Повний текст ухвали складений 17 березня 2011 року.