Ухвала суду № 14587915, 18.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4085/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" березня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Межевича М.В., суддів Ключковича В.Ю. та Сауляка Ю.В., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу апеляційну скаргу Коростенської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року у справі за позовом Коростенського учбово-виробничого підприємства українського товариства сліпих до Коростенської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И ЛА :

Коростенське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання недійсним податкового повідомлення рішення відповідача № 000541502/0 від 15.03.2010 року, яким підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 263183 грн. та № 0000551502/0 від 15.03.2010 року, яким до підприємства застосовано фінансову санкцію в розмірі 17 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволено.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду і постановити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне зясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які зявились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 10.03.2010 року працівниками Коростенської ОДПІ проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2008 року Коростенського УВП УТОС, за результатами якої складено акт перевірки №35/15-02.

За наслідками проведеної перевірки встановлено порушення п.п.7.7.1, 7.7.2, 7.7.5, 7.4.1, 7.4.2 п.7.7, 7.4, 1.8 ст.7, 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 року №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування за січень 2008 року на суму 263183 грн., про що винесено податкове повідомлення-рішення №0000541502/0 від 15.03.2010 року, та застосовано фінансову санкцію в розмірі 17 грн., про що винесено податкове повідомлення-рішення № 0000551502/0 від 15.03.2010 року.

Висновки акта перевірки від 10.03.2010 р. податковим органом зроблені на підставі акту попередньої перевірки від 21.02.2008 року №18/23-01/03967636, якою встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за листопад 2007 року на суму 29200 грн., про що 06.03.2008 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000272301/0 про зменшення Коростенському УВП УТОС суми бюджетного відшкодування в розмірі 29200 грн., та завищення відємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за грудень 2007 року на 263183 грн., по якому податкове повідомлення-рішення не виносилось.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.08.2009 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2010 р., визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000272301/0 від 06.03.2008 року.

З акту перевірки від 21.02.2008 року №18/23-01/03967636 вбачається, що Коростенським УВП УТОС були укладені договори з МПП "Фортуна" та ПП "Електросвіт", у яких позивач придбав товар, а саме: верстат електроерозійний, металопластикові вікна згідно видаткових та податкових накладних: №031207-3-1 від 03.12.2007р. на суму 894400,00, в т.ч. ПДВ 149066,67 грн.; №061207-1 від 06.12.2007р. на суму 684700 грн., в т. ч. ПДВ 114116,67 грн..

Позивач здійснив оплату за отримані основні засоби власними коштами згідно платіжних доручень: №937 від 07.12.2007р. на суму 171175 грн., в т. ч. ПДВ 28529,17 грн.; №938 від 07.12.2007р. на суму 171175 грн., в т. ч. ПДВ 28529,17 грн.; №939 від 07.12.2007р. на суму 171175 грн., в т. ч. ПДВ 28529,17 грн.; №940 від 07.12.2007р. на суму 171175 грн., в т. ч. ПДВ 28529,17 грн.; №966 від 12.12.2007р. на суму 160000 грн., в т. ч. ПДВ 26666,67 грн.; №967 від 12.12.2007р. на суму 168000 грн., в т. ч. ПДВ 28000 грн.; №968 від 12.12.2007р. на суму 172000 грн., в т. ч. ПДВ 28666,67 грн.; №975 від 13.12.2007р. на суму 197200 грн., в т. ч. ПДВ 32866,67 грн.; №976 від 13.12.2007р. на суму 197200 грн., в т. ч. ПДВ 32866,67 грн., що не оспорюється представником податкового органу.

Судом встановлено, що дійсно Житомирським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів Коростенському УВП УТОС були відшкодовані понесені ним витрати на придбання вищезазначених товарів, що підтверджується платіжними документами, а саме платіжними дорученнями № 743 від 04.10.2007 року на суму 175200 в т. ч. ПДВ 29200 грн., № 942 від 07.12.2007 року на суму 684700 грн. в т.ч. ПДВ 114116 грн. 67 коп. та № 988 від 19.12.2007 року на суму 894400 грн. в т.ч. ПДВ149066 грн. 67 коп..

Кошти відшкодовані Житомирським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за рахунок коштів Фонду, та включені позивачем до складу валового доходу як дохід з інших джерел. Фактично Фондом відшкодовані витрати, які понесені товариством на придбання основних фондів, а не сума податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що у разі придбання за рахунок бюджетних коштів (дотацій, субсидій, трансфертів) товарів (послуг) чи основних фондів, суми ПДВ, сплачені при їх придбанні, можуть бути включені до податкового кредиту за умови дотримання інших умов Закону щодо формування податкового кредиту.

Так, відповідно до розяснення ДПА України, що викладено в листі ДПА України від 29.05.2009р. №11275/7/16-1517, дохід платника податку, одержаний ним з бюджету у вигляді дотацій, субсидій та трансфертів, незалежно від цілей використання, вважається доходом з інших джерел і включається з метою оподаткування до складу його валових доходів.

В свою чергу відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит з ПДВ звітного періоду визначається у звязку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з таким придбанням, мають бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Вищевказане роз'яснення по суті не змінює норми Закону України "Про податок на додану вартість" та вимоги передбачені цим Законом на момент проведення перевірки позивача.

Крім того, сума ПДВ в розмірі 263183 грн., віднесена позивачем до податкового кредиту та подальшого прийняття цієї суми у розрахунок бюджетного відшкодування за січень2008 року, на підставі наданих йому ПП "Електросвіт" та 4ПП"Фортуна" податкових накладних №061207-1 від 06.12.2007 року, № 031207-3 від )3.12.2007 року, які відповідають вимогам податкового обліку

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податковим органом неправомірно прийнято рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за січень 2008 року на суму 263183,00 грн. та застосуванню до нього штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 17 грн.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції та зазначає, що відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість"податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності з вимогами п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вищевказаного Закону України платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Закон вищевказаного Закону України визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Так як суми сплаченого податку з придбання товару, а саме: верстат електроерозійний, металопластикові вікна підтверджені видатковими та податковими накладними: №031207-3-1 від 03.12.2007р. на суму 894400,00, в т.ч. ПДВ 149066,67 грн.; №061207-1 від 06.12.2007р. на суму 684700 грн., в т. ч. ПДВ 114116,67 грн., то останні підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) штрафні санкції у розмірах, визначених цією статтею, накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

У звязку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства то застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що податкове повідомлення рішення відповідача № 000541502/0 від 15.03.2010 року, яким підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 263183 грн. та № 0000551502/0 від 15.03.2010 року, яким до підприємства застосовано фінансову санкцію в розмірі 17 грн. не відповідають вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 КАС України.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2010 року ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА:

У задоволенні апеляційної скарги Коростенської обєднаної державної податкової інспекції відмовити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:М.В Межевич

судді:В.Ю. Ключкович

Ю.В. Сауляк