Ухвала суду № 14587898, 15.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13386/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіМацедонської В.Е.,

суддівГрищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретаріГринчуку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бімаркет»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 вересня 2010 року №0001782310/0, -

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 січня 2011 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Бімаркет»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 вересня 2010 року №0001782310/0 задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001782310/0 від 02 вересня 2010 року ДПІ у Святошинському районі м.Києва в частині нарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 1457587,50 грн., у тому числі основного платежу 971725 грн. та штрафних санкцій 485862,50 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДПІ у Святошинському районі м.Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 січня 2011 року з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що ТОВ «Салком-2007»та ТОВ «Кватро-Центр»створено з метою здійснення незаконної діяльності, яка полягала в документальному оформленні безтоварних операцій та давала змогу незаконно формувати податковий кредит та валові витрати легально діючим субєктам підприємницької діяльності, тим самим зменшуючи обєкт оподаткування та, відповідно, суми податків, які повинні сплачуватися до бюджету.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 23 червня 2010 року по 11 серпня 2010 року ДПІ у Святошинському районі м.Києва проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Бімаркет»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 31 жовтня 2008 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт про результати планової виїзної перевірки № 136/23-20/31814050 від 18 серпня 2010 року, в якому встановлено порушення позивачем пп.7.2.3 п.7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за період березень-вересень 2008 року в сумі 909560 грн., за жовтень 2008 року-лютий 2009 року в сумі 1018468 грн.

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що 06 лютого 2008 року між ТОВ «Бімаркет»та ТОВ «Салком-2007»був укладений договір № 0602/08, за яким ТОВ «Бімаркет»отримав від ТОВ «Салком-2007»товари продуктової групи, при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Салком-2007»встановлено порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у вигляді завищення податкового кредиту на загальну суму 1016058,51 грн. за березень-листопад 2008 року.

На підставі акту №136/23-20/31814050 від 18 серпня 2010 року, ДПІ у Святошинському районі м.Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення від 02 вересня 2010 року №0001782310/0, яким ТОВ «Бімаркет»визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1527702,00 грн., в тому числі 1018468,00 грн. за основним платежем та 509234,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем податковий кредит за перевірений період сформований за наслідками фактичного проведення господарської операції, що є обєктом оподаткування податком на додану вартість, на підставі первинних бухгалтерських документів, які працівниками відповідача не досліджувались.

Апелянт вважає договір № 0602 від 06 лютого 2008 року, укладений між ТОВ «Бімаркет»та ТОВ «Салком-2007», нікчемним, як такий, що укладений з порушенням вимог ст.ст.203, 215, 228 ЦК України, оскільки вказаний правочин був вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

У відповідності до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, зокрема, однією з вимог чинності правочину є спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що постановою Вишгородського районного суду Київської області від 24 березня 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними в створенні субєктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), в тому числі ТОВ «Салком-2007», з метою прикриття незаконної діяльності. Однак, незаконність або фіктивність діяльності ТОВ «Салком-2007»за господарськими операціями з ТОВ «Бімаркет»у суді не доведено. Крім того, враховуючи, що постанова Вишгородського районного суду Київської області винесена судом 24 березня 2009 року, станом на час здійснення операцій купівлі-продажу в період березень-листопад 2008 року між позивачем та ТОВ «Салком-2007»фіктивність діяльності даного підприємства не доведено; відповідачем не доведено, що на час здійснення операції купівлі-продажу, позивачу було відомо про створення ТОВ «Салком-2007»для прикриття незаконної діяльності та несплати цим підприємством податку на додану вартість з суми оплаченого позивачем товару.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15 липня 2010 року, на момент здійснення господарських операцій з ТОВ «Салком-2007»юридична особа ТОВ «Салком-2007»не була припинена. Крім того, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Салком-2007»було анульовано за ініціативою податкової лише 28 травня 2009 року, про що наявна інформація на офіційному веб-сайті ДПА України, що свідчить про те, що на момент здійснення господарських операцій останнє мало право на виписку податкових накладних, при цьому позивач не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про свого контрагента, які зазначені в Єдиному державному реєстрі, за умови необізнаності щодо них.

Колегія суддів вважає, що підставою для нарахування податкового кредиту у відповідності до п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), тобто за наявності такої податкової накладної платник податку не позбавлений права формувати власний податковий кредит.

Враховуючи, що ТОВ «Бімаркет»у відповідності до положень пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від ТОВ «Салком-2007», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0001782310/0 від 02 вересня 2010 року в частині нарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 1457587,50 грн., у тому числі основного платежу 971725 грн. та штрафних санкцій 485862,50 грн.

Крім того, судом першої інстанції вірно враховано неправомірність дій відповідача під час проведення перевірки, оскільки перевірка проводилась за період з 31 жовтня 2008 року по 31 березня 2010 року, але під час перевірки встановлено заниження позивачем зобовязань з податку на додану вартість за період з березня по вересень 2008 року, при цьому рішення суду або наказу керівника на проведення позапланової перевірки за цей період суду не надано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем в порушення ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 02 вересня 2010 року №0001782310/0 в частині нарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 1457587,50 грн., у тому числі основного платежу 971725 грн. та штрафних санкцій 485862,50 грн., та необхідність його скасування з огляду на те, що ТОВ «Бімаркет»у відповідності до положень пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від ТОВ «Салком-2007», за наслідками фактичного проведення господарської операції, що є обєктом оподаткування податком на додану вартість.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 21 березня 2011 року.

Головуючий суддяВ.Е.Мацедонська

СуддіТ.М.Грищенко

І.О.Лічевецький