Постанова № 14585338, 24.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-5143/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Петрика І.Й.,

при секретарі судового засідання Тарнаруцькій Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фастівської об’єднаної Державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року у справі за позовом державного підприємства «Фастівське лісове господарство»до Фастівської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Фастівської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 29 квітня 2010 року № 0000182301/3 та № 0000192301/3 в частині.

Постановою Київського окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2010 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову. Разом з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року. З матеріалів справи вбачається, що строк на звернення до суду з апеляційною скаргою не пропущено, тому апеляційну скаргу відповідача на оскаржувану постанову суду першої інстанції було призначено до розгляду.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з’явилися в судове засідання, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржуване рішення скасувати в частині з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини у справі.

Фастівською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області було проведено планову документальну перевірку з питань дотримання Позивачем вимог податкового законодавства.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 4.1 ст. 4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податкові зобов'язання по ПДВ, та вимог п. 3.1 ст. 3, п.4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 та п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податкових зобов'язань по податку на прибуток підприємств.

За результатами перевірки складено акт від 23.09.2009 року № 427/45/2301-00992059.

На підставі вищезазначеного акту перевірки від 23.09.2009 року, Фастівською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000182301/3 та № 0000192301/3, якими встановлено порушення позивачем податкового законодавства.

Не погоджуючись з вказаними порушеннями, позивач звернувся до суду з позовом про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень в частині стосовно невключення до бази оподаткування податком на додану вартість суми збитків внаслідок відчуження земельної ділянки та неправомірного, на думку відповідача, віднесення до валових витрат коштів в розмірі 115 000 00 грн. що призвело до заниження позивачем, на думку контролюючого органу, податкових зобов'язань по податку на прибуток на 28 750 00 грн.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення вимог адміністративного позову, виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням законів України з питань оподаткування, а тому повинні бути визнані протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції лише частково та зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки, встановлене відповідачем порушення підприємством вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме те, що підприємство за серпень 2008 року не включено до бази оподаткування податком на додану вартість суму збитків внаслідок відчуження земельної ділянки, які відшкодовані приватним підприємством «Компанією Інфопроект»в розмірі 210 722,00 грн., чим занижено податкові зобов'язання з ПДВ за серпень 2008 року у сумі 35 120,00 грн.

Зазначений висновок контролюючого органу не відповідає вимогам законодавства з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, збитки за вилучення якої відшкодовано підприємству, перебувала в позивача на праві постійного користування.

Згідно із ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок проводиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відшкодування збитків внаслідок недоодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки власником землі та землекористувачам визначено ст.156 Земельного кодексу України, а саме власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об’єктом оподаткування з податку на додану вартість є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операцій з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

За змістом п.1.4 ст.1 вказаного закону продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або надання майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Тобто, виходячи з аналізу вищевикладеного, судова колегія зазначає, що законодавець чітко окреслив поняття об’єкту оподаткування податком на додану вартість (продаж товарів) та випадки оподаткування вказаним податком, та звертає увагу, що наведеним переліком такої підстави для нарахування податку на додану вартість як відшкодування збитків не передбачено.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду підтримує висновок суду першої інстанції про те, що кошти отримані позивачем, як відшкодування збитків, заподіяних внаслідок вилучення земельної ділянки є об’єктом оподаткування податком на прибуток, як інші доходи, але не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість по причині того, що компенсація вартості товарів не є тотожною поняттю продаж товарів.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок контролюючого порушення позивачем вимог п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податкові зобов'язання по ПДВ є таким, що не відповідає законодавству, виходячи з цього, рішення суду першої інстанції про скасування винесеного на підставі цього висновку податкового повідомлення-рішення № 0000192301/3 від 29.04.10 р. є законним та обґрунтованим.

Щодо правомірності донарахування відповідачем податкових зобов'язань по податку на прибуток підприємств та винесення на цій підставі податкового повідомлення-рішення № 0000182301/3 від 29.04.10 р. колегія суддів зазначає наступне.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 р. встановлено його заниження за період, що перевірявся на загальну суму 35050,00 грн.

Так, контролюючим органом встановлено, що підприємством в порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включено до валового доходу вартість безоплатно отриманих основних фондів.

Крім цього, в акті перевірки встановлено, що ДП «Фастівське лісове господарство»віднесло до валових витрат на придбання товарів витрати на придбання запчастин, що отримані від ДП завод «Пожспецмаш»в сумі 115 000,00 грн. Вказану операцію було відображено в бухгалтерському обліку кореспонденцією рахунків ДТ 2371 «Незавершене виробництво» (витрати на поліпшення основних фондів) Кт 207 «Запасні частини»на суму 115 000,00 грн.

Оскільки автомобільний транспорт відповідно до пп. 8.2.2 Закону про прибуток належить до основних фондів групи 2, у податковому обліку будь-який ремонт автомобілів (як поточний, так і капітальний) згідно з п. 8.7 Закону про прибуток розглядається як поліпшення основних фондів.

Підпунктом 8.7.1 Закону про прибуток передбачено, що платники податку мають право протягом звітного періоду включити до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у сумі, яка не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, збільшують балансову вартість груп 2, 3 і 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 пропорційно сукупній балансовій вартості таких груп і таких окремих об'єктів основних фондів групи 1 на початок розрахункового

кварталу. Таким чином, за винятком вищезазначеного 10 %-го обмеження, витрати на поточний і на капітальний ремонт автомобіля (у тому числі вартість запасних частин) не включаються до складу валових витрат, а підлягають амортизації за нормами, встановленими п. 8.6 Закону про прибуток для основних фондів групи 2.

Крім того, перевіркою було встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 04.1 Декларацій «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)»в сумі 65583,33 гривень.

Таким чином, з наведеного вбачається, що позивач двічі включив до складу скоригованих валових запасів, а саме рядок 0.4 Декларацій «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11 та ряд 04.10 Декларацій «Витрати на поліпшення основних фондів»використаних на поліпшення основних фондів та при використанні в подальшому запасів для виготовлення та поліпшення основних фондів не відкоригувало вартість основних запасів у колонці 4 «Запаси, використані не у господарській діяльності» таблиці 1 розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів додатка К1/1 до Декларації з податку на прибуток підприємства, чим порушено п. 5.1 п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період, що перевірявся, встановлено його заниження на загальну суму 350 050 грн.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000182301/3 від 29 квітня 2010 року прийняте контролюючим органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Суд першої інстанції зазначені обставини не врахував, що призвело до прийняття незаконного рішення про скасування податкове повідомлення-рішення № 0000182301/3 від 29 квітня 2010 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фастівської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Фастівської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області від 29 квітня 2010 року № 0000192301/3.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

А. Б. Парінов

Судді

І. О. Грибан

І. Й. Петрик