Постанова № 14587165, 11.03.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2010 р. Справа № 2а-6487/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В. при секретарі за участю: представника позивача Сагайдак А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмашмаркет" до Центральної міжрайонної державної податкової адміністрації у м.Кривому Розі про скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ: До суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмашмаркет», про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 травня 2010р. №0000042303/0, від 12 травня 2010р. №0000052303/0 винесених Центральною міжрайонною державною податковою інспекцією у м.Кривому Розі (з урахуванням уточнень). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується із правопорушеннями, зазначеними у актах про проведення перевірки від 28 грудня 2009р. та 07 квітня 2010р. та податковому повідомленні-рішенні від 12 травня 2010р. №0000042303/0, податковому повідомленні-рішенні від 12 травня 2010р. №0000052303/0, із зменшенням суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, з сумою нарахованого податкового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" та штрафних санкцій. Вважає прийняті рішення безпідставними, а податкові повідомлення-рішення незаконним і таким, що підлягають скасуванню, оскільки позивачем було повністю сплачено всі суми податку на додану вартість із визначеної митницею митної вартості товарів, що імпортувалися, факт виконання позивачем своїх зобов'язань по оплаті ПДВ при імпортування товарів підтверджено відповідно, вантажними митними деклараціями. Позивачем було повністю використано товари, отримані за договорами поставки, що імпортовані на митну територію України, в своїй господарській діяльності шляхом подальшого продажу цих же товарів. Оскільки позивач у повному обсязі сплатив суми ПДВ із митної вартості імпортованих товарів при перетині кордону України, то, відповідно має право отримати бюджетне відшкодування даного податку як різницю між сформованим ним із вказаних вище підстав податковим кредитом та податковим зобов'язанням, що виникло у зв'язку із продажем цього ж товару. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представники відповідача надав суду письмові заперечення в яких зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно, оскільки в ході перевірки встановлено, що відповідно до п.п.4.1 п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку, зокрема, з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону «Про ПДВ» для операцій із імпорту товарів (послуг) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з п.п. 7.3. п. 7.3 ст. 7 Закону «Про ПДВ».

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону «Про ПДВ» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), що включаються до ціни товарів (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування, за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Аналогічно цьому відповідно до п.4.3 ст.4 Закону «Про ПДВ» для товарів, що імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній іншій декларації з урахування і витрат на транспортування, навантаження розванта'ження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів витрат пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Відповідно до п.п.1.20.5 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Таким чином, оскільки ціна імпортованого товару з метою обчислення регулюється нормами Закону «Про ПДВ» та митного законодавства, та встановлюється у розмір договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування, то сплачений при імпорті товарів ПДВ, обчислений у відповідності до вимог податкового і митного законодавства, включається до складу податкового кредиту платника податку за умови використання імпортованих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Заслухавши, пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28 грудня 2009 р. Центральною міжрайонною державною податковою інспекцією у місті Кривому Розі була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2009 р. За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки №5363/230/32975314. В ході перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та формування від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту, виникло спірне питання, а саме питання визначення ціни реалізації товарів, які імпортуються, на митну територію України платниками податків. У зв'язку з цим, виникла необхідність розглянути дане питання на засіданні робочої комісії по розгляду спірних питань. При розгляді вищевказаного питання на засіданні робочої комісії з розгляду спірних питань 17.12.2009 р. остаточне рішення не було прийнято. 18.12.2009р. відповідачем до ДПА у Дніпропетровській області був направлений лист з проханням надати правову допомогу у вирішенні даного питання.

Так 19.03.2010р. до Центральної МДПІ надійшов лист від ДПА у Дніпропетровській та використання в роботі лист ДПА України від 05.03.2010р. № 4650/7/16-1117 «Щодо визначення бази оподаткування ПДВ по операціях з поставки імпортних товарів за ціною вище контрактної, але не нижче митної». Таким чином, з урахуванням отриманих відповідей винесено остаточний висновок, щодо питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку та формування від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту згідно з поданою ТОВ «Спецмашмаркет» до Центральної МДПІ податковою звітністю з податку на додану вартість.

07 квітня 2010р. Центральною міжрайонною державною податковою інспекцією у м.Кривому Розі проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ "СПЕЦМАШМАРКЕТ" щодо правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009 р.

За результатами проведеної 07 квітня 2010р. перевірки було складено акт перевірки №1018/235/32975314 від 07 квітня 2010р. та прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 травня 2010 року №0000042303/0 та податкове повідомлення-рішення від 12 травня 2010 року №0000052303/0.

Податковим повідомлення-рішення від 12.05.2010р. №0000052303/0, відповідач встановив порушення позивачем п.4.1, п.4.3 ст.4, п.п. 7.2.7, п.7.2, п.п.7.3.6, п.7.3, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1, п.п. 7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" та відповідно зменшив суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 5 202 360 грн. за період червень, липень, вересень, жовтень 2010 року.

Податкове повідомлення-рішення від 12 травня 2010р. №0000042303/0 було прийнято на підставі встановленого порушення законодавства позивачем, під час проведення перевірки, а саме: п. 4.1., п. 4.З., ст. 4, пп. 7.2.7, п. 7.2, пп.7.3.6, п.7.3, п.7.4.5, п.7.4, пп.7.5.1, 7.5.2. п.7.5 ст.7 Закону України № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"; абз. б), в) пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". В даному податковому повідомленні-рішенні була визначена сума податкового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" -304829грн., 00коп. та сума штрафних санкцій 152 414грн., 50коп. які підлягають сплаті позивачем у десятиденний термін з дня отримання податкового повідомлення-рішення. Загальна сума до сплати складає 457240грн. 50коп.

Як вбачається з матеріалів справи, в актах перевірки відповідач вказує, що в порушення пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" Позивач занизив валові доходи та податок на прибуток. В обґрунтування такого висновку у актах зроблено посилання на те, що придбані за межами України та імпортовані товари Позивач реалізовував на території України за ціною, нижчою від митної вартості, вказаної у вантажних митних деклараціях і при визначенні валових доходів позивач не застосовував звичайні ціни. Необхідність застосування звичайних цін при визначенні валових доходів обґрунтовано відповідачем посиланням на пп.1.20.5. п.1.20. ст.1 та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а також п.4.3. ст.4, пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Рівень звичайних цін у акті перевірки відповідачем визначено на рівні митної вартості, вказаної у вантажних митних деклараціях, складених при імпорті товарів.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з метою оподаткування дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Положення пп.7.4.1. поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого ст.10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Згідно п.1.20. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з положеннями цього ж пункту справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Згідно з пп.1.20.5. п.1.20 ст.1 даного Закону у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Відповідачем було зазначено, що митна вартість товарів є встановленою державою регульованою ціною.

Визначення митної вартості наведено у ст.259 Митного кодексу України. Порядок її визначення встановлено ст.267 кодексу, а також п.4.3. ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість". Митний кодекс України та Закон України "Про податок на додану вартість" не регулює питання ціноутворення при здійсненні господарської діяльності. Відповідно до ст.ст.627, 362 ЦК України сторони договору є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, застосовуються у випадках, встановлених законом.

Відповідно до пп. 1.20.2. п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Виходячи з порядку визначення вартості, вказаного у ст.ст. 259, 267 Митного кодексу України та п.4.3. ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" митна вартість визначається на основі ціни на товари, за яку їх було придбано за межами митної території України. Однак, придбання товарів на території України і поза її межами не може вважатися співставними умовами для визначення звичайної ціни.

Суд зазначає, що митна вартість застосовується для нарахування податків і зборів для товарів, які перебувають під митним контролем, оскільки у відповідності до ст.259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу. В свою чергу, всі товари за договорами поставок, посилання на які містяться в актах перевірок, у зв'язку з реалізацією (поставками) яких виникло бюджетне відшкодування, не перебували під митним контролем в момент продажу, оскільки митний контроль у відповідності до ст.43 Митного кодексу України закінчився до продажу даних товарів. Тому митну вартість до вказаного товару не можна застосовувати.

Суд вважає, необгрунтованим застосування відповідачем до спірних правовідносин п.4.3 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку з визначенням принципів державного регулювання цін, оскільки даною нормою визначено порядок нарахування податку на додану вартість для товарів, які імпортуються на митну територію України, тобто перебувають під митним контролем, а не для товарів, які вже імпортовані і розмитнені на території України та митний контроль щодо яких закінчився.

При цьому, порядок визначення бази оподаткування податком на додану вартість визначений окремими нормами для кожного виду операцій, що є об'єктом оподаткування.

Відповідно до п.4.1. ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" для операцій з поставки товарів (робіт, послуг) база оподаткування визначається на рівні, не нижчому від звичайної ціни. Митна вартість, як база оподаткування згідно з п.п.4.3. ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" береться за основу при здійсненні операцій з імпорту товарів (робіт, послуг).

Обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобовязаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абз. 1 пп.1.20.1 цього пункту (пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону).

Підпунктом 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону передбачено, що донарахування податкових зобовязань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобовязань за непрямими методами.

Згідно з положеннями Наказу Державної митної служби України від 09.07.1997р. № 307 "Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації" митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики.

Отже, митна вартість та звичайна ціна при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортного товару не є тотожними. Якщо товари продані за ціною, вищою від контрактної (фактурної), але нижчою від митної, база обкладення ПДВ визначається виходячи з продажної вартості товару.

Висновок відповідача, що митна вартість товару є його звичайною ціною є такою, що не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

Щодо посилання відповідача на лист Державної податкової адміністрації України від 05.03.2010р. № 4650/7/16-1117 то слід зазначити, що відповідно до п.4.4.2. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", при оцінці доказів судом, наданих органом стягнення, податкові роз'яснення не мають пріоритету над іншими доказами або іншими експертними оцінками.

Підпунктом 7.2.7. п.7.2, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Згідно пп.7.3.6., п.7.3, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунка платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.5.2, п.7.5, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях.

Як підтверджено доказами позивачем було повністю сплачено всі суми податку на додану вартість із визначеної митницею митної вартості товарів, що імпортувалися позивачем. Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по оплаті ПДВ при здійсненні імпортування товарів підтверджено відповідними вантажними митними деклараціями та зазначено відповідачем в актах перевірки.

Враховуючи те, що позивач у повному обсязі сплатив суми ПДВ із митної вартості імпортованих товарів при перетині кордону України, то, відповідно, він має право отримати бюджетне відшкодування даного податку як різницю між сформованим ним із вказаних вище підстав податковим кредитом та податковим зобов'язанням, що виникло у зв'язку із продажем цього ж товару, суд доходить висновку, що відповідачем необґрунтовано встановлено порушення позивачем п.п.7.2.7, п.7.2, п.п.7.3.6, п.7.3, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1, п.п.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", у звязку з чим оспорювані податкові повідомлення-рішення, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмашмаркет» до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 травня 2010р. №0000042303/0, винесене Центральною міжрайонною державною податковою інспекцією у м.Кривому Розі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 травня 2010р. №0000052303/0 винесених Центральною міжрайонною державною податковою інспекцією у м.Кривому Розі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Спецмашмаркет» судовий збір в сумі 8,50 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст постанови у повному обсязі складено 13 грудня 2010 року.

Суддя О.В. Врона