Постанова № 14586775, 28.03.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2011 р. Справа № 63/287-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В. Я., суддя Гончар Т. В., суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників:

позивача - Кокорева Е.О. (дов. б/н від 01.09.2010р.),

відповідача –Гавріш Н.С. (дов. б/н від 01.09.2010р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №301Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2010р. у справі № 63/287-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВМ Пласт", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімермануфактура", м. Харків

про стягнення 45 883,50 грн.,

встановила:

У листопаді 2010 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВМ Пласт", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково –виробниче підприємство "Полімермануфактура" про стягнення 45883,50 грн. з яких: 40656,00 грн. основного боргу, 5227,50 грн. не отриманого прибутку, що виник внаслідок не належного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної поставки товару, відповідно до домовленості між сторонами, з посиланням на статті 526, 625, 692 ЦК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20 грудня 2010 року у справі № 63/287-10 (суддя Погорелова О.В.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімермануфактура" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВМ Пласт" 40656,00 грн. заборгованості, 5227,50 грн. не отриманого прибутку, 458,83 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судового процесу.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить (враховуючи заяву про зміну предмету апеляційної скарги від 24.01.2011р. за вх.№735) рішення господарського суду Харківської області від 20 грудня 2010 року у даній справі скасувати у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Зокрема посилається на те, що позивачем не було пред'явлено вимогу відповідачу, а претензія такою вимогою вважатись не може. Крім того, вказує на те, що договір № 09/168 від 09.08.2010 року укладений між позивачем та ПП "Інтербайк" є фіктивним та таким, що вчинений без наміру створення правових наслідків.

Позивач у відзиві від 22.02.2011р. вх.1955 та його повноважний представник у судових засіданнях (28.02.2011р. та 23.03.2011р.) висловив заперечення на апеляційну скаргу ТОВ "Полімермануфактура", оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні надав письмові пояснення на відзив позивача, в яких вимоги апеляційної скарги підтримує.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню зважаючи на таке.

Звертаючись до господарського суду Харківської області з позовною вимогою про стягнення з відповідача заборгованості, позивач посилався на те, що на підставі усної домовленості між сторонами, Товариством з обмеженою відповідальністю "Полімермануфактура" (відповідач у справі) Товариству з обмеженою відповідальністю "ДВМ Пласт" (позивач у справі) були виставлені рахунки-фактури: № ООО-000149 від 31.05.2010 року; № ООО-000150 від 31.05.2010 року; № ООО-000145 від 27.05.2010 року; № ООО-000147 від 28.05.2010 року; № ООО-000144 від 27.05.2010 року; № ООО-000143 від 26.05.2010 року; № ООО-000141 від 25.05.2010 року; № ООО-000137 від 25.05.2010 року - на загальну суму 97 163,55 грн..

З матеріалів справи вбачається, що на підставі вище перелічених рахунків-фактур позивачем на користь відповідача було перераховано грошові кошти у розмірі 97 163,55 грн., доказом чого є банківські виписки, за якими позивач сплатив: 31.05.2010р. - 4656, 00 грн.; 31.05.2010р. - 3279, 79 грн.; 28.05.2010р. –11 369,82 грн.; 28.05.2010р. –36 000, 00 грн.; 27.05.2010р. - 8592, 00 грн.; 27.05.2010р. – 16 711, 85 грн.; 26.05.2010р. - 8349, 11 грн.; 25.05.2010р. –8205, 01 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 25.05.2010 року по 21.05.2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Полімермануфактура" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВМ Пласт" було поставлено продукцію та надано послуги на загальну суму 56 507,55 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 000-000150 від 31 травня 2010 р. на суму 3279,76 грн.; № 000-000145 від 27 травня 2010 р. на суму 11369,82 грн.; № 000-000144 від 27 травня 2010 р. на суму 8592,00 грн.; № 000-000143 від 27 травня 2010 р. на суму 16711,85 грн.; № 000-000141 від 25 травня 2010 р. на суму 8349,11 грн. та АКТ № ОУ-0000009 від 25 травня 2010 р. на суму 8205,01 грн. У зв’язку з зазначеним, 08.09.2010 року позивачем на адресу відповідач була направлена претензія, в якій позивач просив останнього в строк до 25.09.2010 року поставити товар, за який сплачені грошові кошти або повернути ці кошти у розмірі 40 656,00 грн. в строк до 25.09.2010 року.

Проте, відповідач товар не поставив, грошові кошти не повернув, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 40 656,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що 09.08.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВМ Пласт" та Приватним підприємством "Інтербайк" був укладений договір № 09/168 на поставку "пакета п/е 380*530/80" в кількості 4850,00 шт., ціна за одну штуку 1,20 грн., загальною вартістю з ПДВ 5820,00 грн. та "пакет п/е 260*350" в кількості 2000,00 кг., ціна за один кг. 21,6 грн., загальною вартістю з ПДВ 43 200,00 грн. Загальна сума поставки –49 020,00 грн. Строк поставки товару встановлено сторонами договору –до 27.09.2010 року.

Листом від 30.09.2010 року Приватне підприємство "Інтербайк" повідомило позивача про те, що внаслідок невиконання останнім умов договору про поставку продукції Приватне підприємство "Інтербайк" відмовляється від договору № 09/168 від 09.08.2010 року та від отримання у майбутньому товару від позивача.

Таким чином, наявні матеріали у справі свідчать, що відповідач ні господарському суду першої інстанції, ні в апеляційній скарзі на оскаржуване рішення не спростував факту невиконання ним зобов‘язань перед позивачем та факту наявності його заборгованості перед позивачем у розмірі 40 656,00 грн. Більше того, вищенаведене спростовує твердження відповідача про те, що між позивачем та відповідачем не було укладено договору, в якому було б передбачено строки виконання зобов'язань з боку відповідача, підтверджує належне виконання своїх обов’язків позивачем за усною домовленістю з відповідачем, а також спростовує зміст та вимоги апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору і порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже саме ст. 530 Цивільного кодексу України визначено термін, від якого відліковується строк на оплату заборгованості: строк сім днів з дати пред’явлення вимоги (одержання боржником відповідної вимоги ) відповідачу.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Системний аналіз вищезазначених статей у сукупності з наявними матеріалами справи свідчить про те, що у даному випадку право позивача є порушеним, тому він правомірно направив претензію - вимогу про поставку товару, за який сплачені грошові кошти або повернути ці кошти у розмірі 40 656,00 грн. в строк до 25.09.2010 року. Така вимога не була задоволена відповідачем у семиденний строк від дня її пред‘явлення та на виконання приписів ст. 33 ГПК України не надав доказів проведення повного розрахунку з позивачем. Тому місцевий господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 40656,00 грн. заборгованості.

Також місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що, беручи до уваги наявність безпосереднього зв’язку між вчиненим правопорушенням та його наслідками, суд погоджується з доводами позивача про те, що грошові кошти у розмірі 5227,50 грн., які позивач мав одержати за договором поставки 09/168 від 09.08.2010 року у разі належного виконання відповідачем своїх зобов’язань з поставки товару, є збитками позивача (не отриманий прибуток), завданими неправомірною відмовою відповідача від виконання господарського зобов’язання.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, враховуючи наступне.

Відповідно до частин першої і другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Вказана норма кореспондується з абз. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, яка визначає збитки, як доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин якби її право не було порушене (упущена вигода).

Неодержаний прибуток (упущена вигода) - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Юридичною підставою відшкодування збитків має бути наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) відповідача, шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Саме наявність чотирьох елементів правопорушення є необхідною вимогою для притягнення винної сторони до відповідальності, якщо інше не встановлено законом,

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

З вищенаведених норм законодавства України вбачається, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою.

Таким чином, позивач повинен довести протиправність дій відповідача і його вину, наявність та розмір збитків, наявність причинно-наслідкового зв’язку між протиправною поведінкою та спричиненням збитків.

Судова колегія вважає, що позивачем не виконано вимоги ст.ст. 33, 34 ГПК України щодо доведення обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги в частині стягнення 5227,50 грн. не отриманого прибутку належними засобами доказування, натомість відповідачем належними та допустимими доказами доведено, що в його діях відсутня вина відносно свого контрагента за спірними правовідносинами - Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВМ Пласт", що не співпадає з висновками місцевого господарського суду, викладеними в оскаржуваному рішенні, тому дане рішення в цій частині підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення, яким має бути у задоволенні позову в цій частині відмовлено.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування оскаржуваного рішення вище вказаній частині у зв’язку з наявністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення в цій частині прийняте при неповному з‘ясуванні обставин справи В іншій частині оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим, у зв‘язку з чим підстав для скасування цієї частини рішення колегія суддів не вбачає.

Питання про судові витрати повинно бути вирішено відповідно до ст.49 ГПК України пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2010р. у справі № 63/287-10 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімермануфактура" 5227,50 грн. не отриманого прибутку скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2010р. у справі № 63/287-10 залишити без змін.

Здійснити перерозподіл судових витрат пропорційно задоволених позовних вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімермануфактура" (м. Харків, пр. 50-річчя ВЛКСМ, 51, к. 153, код ЄДРПОУ 32868737, рахунок 26003310057701 в АБ "Південний" м. Харків, МФО 350761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВМ Пласт" (м. Харків, вул. Дніпровська, 1, кв. 29, адреса для листування: 61052, м. Харків, пров. Лопанський, 4, к. 10, код ЄДРПОУ 36988526, п/р 26001271574200 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005) 408,56 грн. державного мита, 209,11 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.Я. Погребняк          

Суддя Т. В. Гончар

Суддя М.М. Слободін          

Повний текст постанови підписано 28.03.2011 р.