Рішення № 14586270, 31.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.03.11 р. Справа № 34/53

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Приватного підприємства „Зевс”, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Дефамільє”, м. Донецьк

про стягнення 128576,47грн.

за участю представників сторін:

від позивача – Лазарева Л.Л. (за довіреністю)

від відповідача – Кравець І.М. (за довіреністю)

По справі була оголошена перерва з 29.03.2011р. на 31.03.2011р. на 10год. 45хвил.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Приватним підприємством „Зевс”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Дефамільє”, м. Донецьк про стягнення боргу у розмірі 123588,58грн., неустойки в сумі 3046,98грн., інфляційних витрат в сумі 1351,16грн. та 3% річних в сумі 589,75грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору поставки №67 від 01.07.2009р. відповідач взяв на себе зобов’язання щодо оплати отриманого товару, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 123588,58грн.

Заявою від 31.03.2011р. позивач уточнив позовні вимоги та просить суд зменшити розмір позовних вимог на 3000грн., які були сплачені відповідачем 09.03.2011р. та стягнути з відповідача суму боргу, яка на день звернення до суду складає 120588,58грн. Крім того позивач стверджує, що протягом розгляду справи відповідачем також було сплачено 15000грн., щодо яких позивач просить припинити провадження по справі, а відшкодування державного мита в цій частині покласти на відповідача. Розглянувши дану заяву суд дійшов висновку що вона підлягає задоволенню, відтак розгляду підлягають позовні вимоги щодо стягнення суми боргу у розмірі 120588,58грн.

Відповідач відзив на позовну не надав, але у судовому засіданні 29.03.2011р. та у судовому засіданні 31.03.2011р. підтвердив часткову оплату боргу під час розгляду справи у розмірі 18000,00грн.

За клопотанням сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Дефамільє” (Покупець) та Приватним підприємством „Зевс” (Продавець) 01 липня 2009року укладено договір (купівлі-продажу на умовах оплати по реалізації) №67, за умовами якого Продавець поставляє та передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує товар на умовах та в порядку, визначеним даним договором відповідно до замовлення на поставку та товаросупровідної документації, яка є невід’ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору Покупець надає замовлення на поставку Продавцю на підставі Специфікації, затвердженої сторонами, у якій наведено асортимент товарів, які поставляються за даним договором , їх ціни. Специфікація є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно із п. 2.5.1. договору право власності переходить від Продавця до Покупця з моменту, коли сторони підписали транспортну накладну, яка підтверджує, що товар було прийнято Покупцем.

За приписами п. 5.1. договору ціна на товар встановлюється в національній валюті України, включаючи ПДВ.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що Продавець зобов’язаний поставляти товари за цінами, які зазначені в Специфікації, затвердженої сторонами. Ціна поставленого товару, відповідно до затвердженої Специфікації зазначається в товарних та податкових накладних, які надаються Продавцем в бухгалтерію центрального офісу Покупця для здійснення оплати, які складаються на підставі кількості поставленого товару, як зазначено в транспортній накладній з відповідними можливими виправленнями, відповідно акту розбіжностей.

Відповідно до п. 5.3. договору ( в редакції протоколу розбіжностей) строк оплати за отриманий товар – відстрочення платежу на 30 календарних днів з дня прийняття товару Покупцем.

У разі невиконання своїх зобов’язань за даним договором, сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України. (п. 6.1. договору).

Відповідно до п. 6.10. який внесений у договір протоколом розбіжностей у разі затримки платежів за прийнятий товар Покупець сплачує Постачальнику відсотки у розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день користування грошовими коштами Постачальника.

Даний договір вступає в дію з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2009р. Якщо жодна із сторін письмово не заявить іншій стороні про припинення дії договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах. (п. 8.1.-8.2. договору).

Договір підписано з протоколом розбіжностей. Договір та протокол розбіжностей підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств. Доказів відмови від договору до матеріалів надано не було, відтак за висновком суду даний договір є пролонгованим.

09.02.2010р. між тими ж сторонами була укладена додаткова угода №1 відповідно до якої п. 5.3. договору сторони виклали в наступній редакції: строк та порядок оплати товару – відстрочення платежу на 45 календарних днів з моменту поставки товару. Гранична сума заборгованості Покупця за отриманий на умовах відстрочення платежу товар встановлюється у розмірі 100000грн., у разі перевищення даної суми відвантаження товару Постачальником зупиняється без застосування до нього яких-небудь видів відповідальності.

Дана додаткова угода є невід’ємною частиною договору, вступає в силу з моменту його підписання та діє на весь строк дії договору. Інші умови договору залишаються незмінними.

Додаткова угода підписана обома сторонами та скріплена печатками підприємств.

До укладеного договору між сторонами було підписано Специфікацію від 23.09.2010р., в якій сторони визначили найменування товару, ціну за одиницю, яка підписана обома сторонами та скріплена печатками підприємств.

На виконання умов договору у період з 21.10.2010р. по 30.11.2010р. позивачем було поставлено на адресу відповідача товар, всього на загальну суму 129486,96грн., що підтверджується наступними накладними: видатковою накладною №13ВД027850 від 21.10.2010р. на суму 7528,68грн., №13ВД027875 від 21.10.2010р. на суму 6211,86грн., №13ВД027925 від 22.10.2010р. на суму 6085,44грн., №13ВД029490 від 08.11.2010р. на суму 3793,20грн., №13ВД02991 від 08.11.2010р. на суму 5282,10грн., №13ВД029498 від 08.11.2010р. на суму 8502,96грн., №13ВД029521 від 08.11.2010р. на суму 452,64грн., №13ВД029526 від 08.01.2010р. на суму 3744,06грн., №13ВД029527 від 08.11.2010р. на суму 3528,06грн., №13ВД029530 від 08.11.2010р. на суму 2974,68грн., №13ВД029533 від 08.11.2010р. на суму 4893,90грн., №13ВД029535 від 08.11.2010р. на суму 5779,86грн., №13ВД029 від 09.11.2010р. на суму 9805,32грн., №13ВД031566 від 30.11.2010р. на суму 6450,60грн., №13ВД031578 від 30.11.2010р. на суму 7056,96грн., №13ВД031579 від 30.11.2010р. на суму 4300,26грн., №13ВД031599 від 30.11.2010р. на суму 1953,78грн., №13ВД031602 від 30.11.2010р. на суму 3976,74грн., №13ВД031615 від 30.11.2010р. на суму 5833,50грн., №13ВД031649 від 30.11.2010р. на суму 3335,82грн., №13ВД031650 від 30.11.2010р. на суму 8571,48грн., №13ВД031652 від 30.11.2010р. на суму 10920,12грн., №13ВД031656 від 30.11.2010р. на суму 8504,94грн.

Факт здійснення господарської операції щодо поставки товару також підтверджується наданими до матеріалів справи податковими накладними.

За твердженням позивача сума поставленого товару у розмірі 129486,96грн. була скорегована на загальну сум 631,80грн., крім того отриманий відповідачем товар частково був оплачений в сумі 5266,58грн., у зв’язку із чим за розрахунком позивача, за невиконання відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 120588,58грн. з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Крім того між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків за договором №67 від 01.07.2009р. станом на 02.03.2011р., відповідно до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості в сумі 123588,58грн. (т.1. а.с. 40).

Відповідачем були надані платіжні доручення, які підтверджують часткову сплату ним суми боргу протягом розгляду справи у розмірі 18000,00грн. за алкогольні напої відповідно до договору №67 від 01.07.2009р., а саме платіжне доручення №1293 від 09.03.2011р. на суму 3000грн., №1356 від 14.03.2011р. на суму 2000грн., №6957 від 15.03.2011р. на суму 1000грн., №7010 від 21.03.2011р. на суму 3000грн., №1420 від 22.03.2011р. на суму 500грн., №7050 від 23.03.2011р. на суму 3000грн., №7056 від 25.03.2011р. на суму 2500грн., №1494 від 28.03.2011р. на суму 3000грн. Позивач в заяві від 31.03.2011р. підтверджує часткову оплату відповідачем суми боргу у розмірі 18000,00грн., а також надав виписки з банку, які підтверджують отриманням позивачем даних грошових коштів. Крім того позивачем надано акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.04.2011р., який підписано в односторонньому порядку та в якому позивач підтверджує часткову сплати відповідачем суми боргу протягом розгляду справи у розмірі 18000,00грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є зокрема договори та інші правочини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку .

Як визначено положеннями 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У частині сьомій статті 193 Господарського кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Аналогічні положення містить ст.525 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Протягом розгляду справи відповідачем борг за отриманий товар частково було оплачено в сумі 15000,00грн., що підтверджується наданими відповідачем платіжними дорученнями, у зв'язку із чим суд припиняє провадження по справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Дефамільє”, м. Донецьк суми боргу у розмірі 15000,00грн. відповідно до п.11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Щодо вимог позивача про стягнення суми боргу у розмірі 105588,58грн. (120588,58грн. – 15000,00грн.), суд зазначає, що відповідач свої зобов’язання за Договором купівлі-продажу №67 від 01.07.2009р. належним чином не виконав, отриманий товар оплатив частково, у зв’язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 105588,58грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, крім того суму боргу у розмірі 123588,58грн. (без врахування платежів здійсненних протягом розгляду справи) відповідач повністю підтвердив в акті звірки взаєморозрахунків станом на 02.03.2011р., таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 105588,58грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 589,75грн. та інфляційних витрат в сумі 1351,16грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов’язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 1351,16грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов’язань в сумі 589,75грн. є арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки відповідно до п. 6.10 договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення в сумі 3046,98грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до 6.10. договору в редакції протоколу розбіжностей у разі затримки платежів за прийнятий товар Покупець сплачує Постачальнику відсотки у розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день користування грошовими коштами Постачальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із ч.2. ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені у розмірі 3046,98грн. суд встановив, що він не перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, є арифметично вірним та таким, що підлягає задоволенню у розмірі 3046,98грн.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства „Зевс”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Дефамільє”, м. Донецьк про стягнення боргу у розмірі 120588,58грн., неустойки в сумі 3046,98грн., інфляційних витрат в сумі 1351,16грн. та 3% річних в сумі 589,75грн., задовольнити частково.

Припинити провадження по справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Дефамільє”, м. Донецьк суми боргу у розмірі 15000,00грн., у зв’язку із відсутністю предмету спору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Дефамільє” (83016, м. Донецьк, вул. Кірова, 26, р/р 26009015110512 в ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 334817, код ЄДРПОУ 36253904) на користь Приватного підприємства „Зевс” (83102, м.Донецьк, вул. Елеваторна, 1-М, р/р 26008001000013 в ПАТ „Комерційний банк „Український фінансовий світ”, МФО 377777, код ЄДРПОУ 31578034) борг у розмірі 105588,58грн., неустойку в сумі 3046,98грн., інфляційні витрати в сумі 1351,16грн., 3% річних в сумі 589,75грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 1255,76грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Кододова О.В.