Постанова № 14585039, 16.03.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 березня 2011 року 11:00 № 2а-8156/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Наумець О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна»

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000582305/0 та №0000582305/0 від 13.07.2009р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТзОВ «Т.Б.М.-Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000582305/0 та №0000582305/0 від 13.07.2009р.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що при перевірці податковий орган дійшов невірного висновку, про завищення валових витрат за рахунок віднесення на валові витрати оплату отриманих транспортно-експедиційних послуг, надання яких на думку податкового органу не підтверджується належними доказами. Стверджує, що послуги були фактично отримані, та були необхідними в господарській діяльності товариства в результаті чого були віднесені на валові витрати. Також, зазначає, що податковим органом в ході перевірки безпідставно виключено зі складу податкового кредиту суми ПДВ, так як не призначені в господарській діяльності.

В поданих письмових запереченнях відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки при перевірці товариством документально не підтверджено факту отримання транспортних послуг. При цьому, зазначені послуги надавались перевізниками у яких була відсутня ліцензія для здійснення перевезень. Крім цього, товариством включено до податкового кредиту суми ІІДВ, які в ході перевірки виключені зі складу валових витрат, так-як не призначені для використання в господарській діяльності.

У звязку з проведення судово-економічної експертизи провадження у справі зупинялось.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проводилась планова виїзна перевірка ТзОВ «Т.Б.М.-Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 31.12.2008р., про що складено Акт №368/1-23-05-31111213 від 30.06.2009р.

Перевіркою встановлено, що в порушення п.5.1. ст. 5, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями, підприємством безпідставно включено до складу валових витрат, витрати з отримання послуг по перевезенню вантажів по Україні від ТзОВ „ВКП „Оріон Плюс", ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_1, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 249614,57 грн.

Також, встановлено порушення п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме товариством включено до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 247133,50 грн. по придбанню послуг, які не були використані в господарській діяльності.

За результатами перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0000572305/0 від 13.07.2009р., яким визначено ТзОВ «Т.Б.М.-Україна»суму зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток підприємств в розмірі 374421,86 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000582305/0 від 13.07.2009р., яким товариству визначено суму податкового зобовязання з врахуванням штрафних санкцій по податку на додану вартість в розмірі 370700,25 грн.

Судом встановлено, що ТзОВ «Т.Б.М.-Україна»(замовник) укладено наступні договори на транспортно-експедиційні послуги: №070101 від 22.01.2007р. з СПДФО ОСОБА_1 (експедитор); №080312 від 12.03.2008р. з ТзОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Оріон-плюс»(експедитор); №080519 від 19.05.2008р. з СПДФО ОСОБА_2 (експедитор). Предметом вищезазначених договорів є надання послуг з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також по організації таких перевезень експедитором на замовлення ТзОВ «Т.Б.М.-Україна»(замовник).

Пунктом 1.2.2 договорів передбачене залучення експедитором сторонніх перевізників у разі, коли він не має можливості здійснити перевезення власним транспортом, або не має власного автотранспорту. Експедитор від імені замовника укладає договори з такими перевізниками і оплачує їх послуги грошовими коштами, які надійшли від замовника.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було направлено запит до Міністерства транспорту та зв'язку України за №7242/10/23-0511 від 08.05.2009р. щодо видачі ліцензій про надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом. Згідно отриманої відповіді за №41/4-6-676/0/10 від 28.05.2009р. ТзОВ «ВКП»Оріон-Плюс», ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_1 не отримували ліцензій єдиного зразка на право проведення господарської діяльності з надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Відповідно до ст. 4 цього Закону транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо.

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб'єкти господарювання.

Відповідно до п. 33 ст. 9 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягає надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт».

Згідно ч. 2 ст. 22 цього Закону до суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом. Тобто за відсутність ліцензії передбачена відповідальність, яка не повязана з фактом отримання транспортно-експедиційних послуг.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при наданні експедиційних послуг товариству з обмеженою відповідальністю Т.Б.М.-Україна», з згідно вище зазначених договорів, діяльність його контрагентів не підлягала обовязковому ліцензуванню.

Крім цього, в самому акті передвіки зазначено, що із поданих актів виконаних робіт неможливо встановити, чи послуги надавались екпедитором чи найманими особами.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання: назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Надання позивачу транспортно-експедиційних послуг підтверджується актами виконаних робіт (т. 1, а. с. 58 - т. 4, а. с. 241), які за формою і змістом відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки містять всі обовязкові реквізити. Також, факт надання послуг товарно-транспортними накладними, оформленими належним чином, що підтверджується актом перевірки.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу" - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 11.2.1 ст. 11 цього Закону 11.2.1 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як вбачається з наявних у справі доказів, а саме даними довідок з ЄДРПОУ, ТзОВ «Т.Б.М. - Україна»на території України має філії в містах Донецьку, Сімферополі, Харкові, Одесі, Львів, Дніпропетровську. Основними видами діяльності філій є роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань. Отримані послуги по транспортно-експедиційних перевезеннях були необхідними товариству для здійснення основної діяльності. Також, нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачені обмеження, щодо віднесення до складу валових витрат, витрат, пов'язаних з отриманням транспортно-експедиційних послуг.

Крім цього, згідно до п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Крім того, в акті перевірки відображено дослідження податковим органом структури податкового кредиту позивача, реєстрів отриманих податкових накладних та самих податкових накладних з податку на додану вартість (аркуші акту 15-17). Порушень порядку оформлення чи подачі до податкового органу вказаних документів останнім не встановлено.

З огляду на те, що транспортно-експедиційні послуги, надані позивачу суб'єктами підприємницької діяльності, документально підтверджуються та пов'язані з господарською діяльністю товариства, то висновки викладені в акті ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, що порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»призвело до заниження товариством податку на додану вартість на загальну суму 247133,50 грн. є необґрунтованими та безпідставними.

Крім цього, відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2. ст.. 7 Закону «Про податок на додану вартість»зареєстровані платники податку мають право нараховувати податок на додану вартість, складати та видавати податкові накладні. Позивач відповідно мав право на підставі отриманих накладних відносити вказані в них суми ПДВ до податкового кредиту, оскільки за поставку розрахувався у вартість якої була включена сума нарахованого продавцем ПДВ, що вбачається, зокрема, із актів виконаних робіт в яких ціна вказувалась із ПДВ.

Зазначені обставини підтверджуються також висновком №2815/2816/10-19 від 18.11.2010р. судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інститут судових експертиз

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач надав достатньо доказів та обґрунтував звязок отриманих транспортно-експедиційних послуг з господарською діяльністю товариства, а тому вважає, що податковий орган дійшов хибного висновку про завищення валових витрат на вартість отриманих транспортно-експедиційних послуг та заниження податку на додану вартість.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім цього, згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №0000582305/0 та №0000572305/0 від 13.07.2009р.

3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь ТзОВ "Т.Б.М.-Україна" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.О. Баранов