Постанова № 14576064, 29.03.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

29.03.11 Справа № 1/98

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді Гнатюк Г.М.

суддів- Кравчук Н.М.

- Мирутенко О.Л.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес», м.Чернівці від 25.02.2011р.

на рішення господарського суду Чернівецької області від 14.02.2011р.

у справі № 1/98

за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес», м.Чернівці

третя особа без самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Системабуд», м.Бориспіль

про звернення стягнення на предмет іпотеки 10381653,27доларів США.

за участю представників сторін:

від позивача: Цигарьов О.О.- представник

від відповідача: не зявився

від третьої особи: не зявився

Представнику позивача розяснено його права та обовязки, передбачені ст.22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Відповідач та третя особа явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №05070506, 05070514 від 11.03.2011р.

Встановив :

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 14.02.2011р. у справі №1/98 (суддя Ніколаєв М.І.) позов задоволено повністю, звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №485/ІП-1 від 22.06.2006 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрований в реєстрі за №2702, а саме на обєкт нерухомості будівлі (фізкультурно-оздоровчого комплексу) загальною площею 4258,40 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Чернівці, Парковий проїзд, 3, до складу якого входять: адміністративно-оздоровчий комплекс, літера “А” площею 3829,30 кв.м; побутовий комплекс, літера “Б” площею 315,90 кв.м; трансформаторна, літера “В” площею 48,10 кв.м; роздягальня, літ. “Г” площею 65,10 кв.м; корти № 1 огорожа № 2, замощення І, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу 5972062,00 грн. (без ПДВ) для задоволення грошових вимог публічного акціонерного товариства “Сведбанк” (м. Київ вул. С.Петлюри, 30 код 19356840) до товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес»(м. Чернівці Парковий проїзд, 3 код ЄДРПОУ 14333314) за кредитним договором №485 від 09.06.2006 року в сумі 10381653,27 доларів США, у тому числі 9000000 доларів США основного боргу, 1125250 доларів США боргу по прострочених відсотках, 81543,35 доларів США пені за несвоєчасну сплату відсотків, 54000 доларів США комісії, 118166,67 доларів США пені за несвоєчасну сплату основного боргу, 2693,28 доларів США пені за несвоєчасну сплату комісії, а також стягнено з товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес»на користь Публічного акціонерного товариства “Сведбанк” 3187,50 доларів США державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Крім цього, зустрічний позов ТзОВ «Гермес»повернено без розгляду та відмовлено в задоволенні клопотання ТзОВ «Гермес»про зупинення провадження у справі.

Рішення суду мотивоване тим, що у відповідності до ст.526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ТзОВ «Гермес»оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального права, та, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також суд зробив висновки, які не відповідають дійсним обставинам справи, у звязку з чим просить оскаржуване рішення скасувати. При цьому зазначає, що господарський суд Чернівецької області не мав законних підстав розглядати даний спір до вирішення справи №4/439 про визнання недійсним кредитного договору, рішення по якій не набрало законної сили, оскільки воно переглядається Київським апеляційним господарським судом.

У відзиві на апеляційну скаргу Вих.№1961 від 18.03.2011р. (вх. №2740 від 29.03.2011р.) ПАТ «Сведбанк»та його представник в судовому засіданні доводи скаржника спростовує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Враховуючи, що явка повноважних представників сторін в судове засідання ухвалою суду від 11.03.2011р. була визнана судом на власний розсуд, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та третьої особи, які були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, оцінивши докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Чернівецької області від 14.02.2011р. у справі №1/98 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Закритим акціонерним товариством «ТАС-ІНВЕСТБАНК», яке було реорганізовано в Приватне акціонерне товариство «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Системабуд»(позичальник) 09 червня 2006 року укладено Кредитний договір № 485, згідно пункту 1.1 якого банк зобовязався відкрити позичальнику кредитну лінію, що відновлюється, у гривнях, а позичальник зобовязався повернути кредит у строки, визначені у Графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості, сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобовязання, передбачені договором.

Згідно пункту 8.1 кредитного договору банк вправі вимагати дострокового повернення кредиту, в межах кредитної лінії, разом із сплатою процентів і передбачених договором неустойок в разі, якщо позичальник порушує строки сплати процентів та погашення кредиту.

В забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Гермес»укладений іпотечний договір № 485ЯП-1 від «22»червня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрований в реєстрі за № 2702.

За договором іпотеки ТОВ «Гермес», як майновий поручитель, передав, а Відповідач прийняв в іпотеку предмет іпотеки, а саме будівлю (фізкультурно-оздоровчий комплекс), загальною площею 4258,40 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Чернівці, Парковий проїзд, 3.

Пунктом 1.1 іпотечного договору, з урахуванням Договору №4 від 23.09.2008 року про внесення змін до іпотечного договору передбачено, що іпотекодавець як майновий поручитель передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки на забезпечення наступних зобовязань позичальника за кредитним договором №485 від 09.06.2006 року:

- зобовязань позичальника із повернення у відповідних валютах кредиту фактично наданої суми кредиту у межах загального ліміту заборгованості 9000000 доларів США. З граничним строком повернення не пізніше 31.12.2009 року,

- зобовязань позичальника із сплати у відповідних валютах кредиту щомісячно суми процентів, що визначається за ставкою 14,5% річних у доларах США.

- зобовязань по комісії, пені та штрафних санкцій відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до пункту 1.2 іпотечного договору за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за кредитним договором у повному обсязі.

Отже, відповідно до умов Іпотечного договору, за рахунок предмету іпотеки забезпечується виконання всіх зобовязань за кредитним договором.

Згідно пункту 2.2 іпотечного договору загальна (договірна) вартість предмету іпотеки за домовленістю сторін складає 4741871,13 грн. Згідно договору №3 від 31.07.2007 року про внесення змін до іпотечного договору іпотекодавець не заперечує проти поширення іпотеки на змінені умови кредитування ( в частині збільшення загального ліміту заборгованості до 9000000 доларів США).

Пунктом 4.1 іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених Законом України «Про іпотеку»та (або) іпотечним договором, а також якщо на момент настання строку виконання зобовязань позичальника вони не будуть виконані, а саме: при несплаті або частковій неповерненні в строк сум процентів, та (або) при повному або частковому неповерненні суми кредиту у встановлений строк …

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає недопустимість відмови від виконання зобов'язання або односторонньої зміни його умов. Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене, а також на те, що позичальник, не виконав взяті на себе зобовязання в частині сплати процентів, пені та основного боргу в установлений договорами строк та у передбаченому розмірі, допустив станом на день вирішення спору заборгованість у розмірі 10381653,27 доларів США, позивач правомірно, враховуючи пункти 6.2, 6.3 кредитного договору та статтю 549 Цивільного кодексу України та статтю 232 Господарського кодексу України, нарахував відповідачу 81543,35 доларів США пені за несвоєчасну сплату відсотків за квітень вересень 2009 року, 118166,67 доларів США пені за несвоєчасну сплату основного боргу за червень вересень 2009 року та 2693,28 доларів США пені за несвоєчасну сплату комісії.

22.05.2009 року позивач направив позичальнику вимогу за №275 про дострокове погашення кредиту в сумі 9 828027,66 дол. США (в тому числі 9000000 дол. США заборгованість за кредитом, 807250,00 дол. США заборгованість за відсотками та 20777,66 дол. США пені). При цьому банк попередив позичальника, що в разі невиконання зобовязань з погашення заборгованості банк має право звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості та/або розпочати процедуру звернення стягнення за іпотечним договором № 485ЯП-1 від «22»червня 2006 року. Дана вимога отримана позичальником 29.05.2009 року, проте залишена без реагування.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. При цьому, за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 590 Цивільного кодексу України встановлює, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення визначені нормами Закону України "Про іпотеку" та Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень.

Зокрема, Згідно із ст.19 Закону України "Про іпотеку", за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про підставність задоволення позовних вимог, звернення стягнення на заставлене майно та стягнення з відповідача судових витрат.

Щодо доводів відповідача про порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, слід зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Отже, як вбачається зі змісту вказаної норми, підставою для обов'язкового зупинення провадження є перебування в провадженні іншого суду іншої пов'язаної судової справи. В даному випадку, можливість перебування справи в провадженні апеляційного суду, у зв'язку з апеляційним оскарженням рішення суду першої інстанції, не є підставою для зупинення розгляду справи. Доказів прийняття апеляційної скарги до розгляду ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не надано. Рішення набрало законної сили і апеляційна скарга була подана лише через 2 місяці.

У відповідності до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апеляційна скарга з відміткою суду про її прийняття, на яку посилався Апелянт у судових засіданнях 10.02.2011 р. та 14.02.2011 р., обґрунтовано не була прийнята до уваги місцевим господарським судом, оскільки не є належним доказом та не підтверджує ані факт поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду від 23.11.2010 р., ані прийняття апеляційної скарги до провадження. Зазначений документ лише підтверджує факт подання апеляційної скарги і не підтверджує перебування справи на розгляді в суді апеляційної інстанції. Таким чином, Відповідачем, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не було доказано, що на момент прийняття рішення у справі № 1/98 Київським апеляційним господарським судом розглядалась справа № 4/439. Відтак, відхилення господарським судом Чернівецької області заяв про зупинення провадження є обґрунтованим, оскільки Апелянтом не доведено існування підстав для такого зупинення.

Крім цього, як вбачається з постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2011р. у справі №4/439, рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2010р. залишено без змін, а отже, доводи скаржника безпідставні.

Щодо тверджень скаржника про те, що господарський суд Чернівецької області при розгляді справи № 1/98 порушив передбачене Конституцією України право на його судовий захист, оскільки суд відмовив у прийнятті поданого ТОВ «Гермес»14.02.2011 р. зустрічного позову, то такі твердження не ґрунтуються на нормах закону, так як, відповідно до ст. 60 ГПК України, відповідач має право до початку розгляду госпорадським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Оскільки, зустрічний позов ТОВ «Гермес»подало після початку розгляду справи по суті, тобто з порушенням строку, передбаченого ст. 60 ГПК України, господарський суд Чернівецької області обґрунтовано та підставно не прийняв його до розгляду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, друга сторона відшкодовує витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

1.Рішення господарського суду Чернівецької області від 14.02.2011 року у справі №1/98 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес»залишити без задоволення.

2.На виконання постанови місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Матеріали справи повернути в господарський суд Чернівецької області.

Головуючий суддяГнатюк Г.М.

СуддяКравчук Н.М.

СуддяМирутенко О.Л.

Повний текст постанови

виготовлено 31.03.2011р.