Постанова № 14576059, 28.03.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

28.03.11 Справа № 14/193

Львівський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого-судді Р. Марко

суддів Т. Бонк

С. Бойко

При секретарі Сидорак Г.

за участю представників сторін:

Від позивача_ - з»явився

Від відповідача_ - не з»явився

розглянувши апеляційну скаргу ПП»Вокс-ЛВ»

на рішення господарського суду Львівської області від 20.01.11

у справі № 14/193

за позовом – ВАТ»Хорольський механічний завод»

до відповідача –ПП»Вокс-ЛВ»

про : стягнення боргу

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області від

20.01.11 у справі № 14/193 позовні вимоги

ВАТ»Хорольський механічний завод» ( з урахуванням заяви

№4586 від 29.12.2010 року про зменшення позовних вимог)

задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «ВОКС-

ЛВ»( 80561, с.Утішків Буського району Львівської області,

вулиця Буська 1, код ЄДРПОУ 20770316) на користь Відкритого

акціонерного товариства «Хорольський механічний завод»(37800,

м.Хорол Полтавської області, вул..Леніна,106, код ЄДРПОУ

14311353) 143 658,00 грн. основного боргу, 7 901,21 втрат

від інфляційних процесів, три проценти річних в розмірі

3010,91 грн, 16 209,77 грн. пені, 1707,80 грн. держмита та

236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу. В стягненні решти від розміру нарахованих

3% річних –відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав

апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати

частково в частині стягнення 7 901,21 грв.- інфляційних;

три проценти річних в розмірі 3010,91 грн; 16 209,77 грн.-

пені та 271,22 грн.- держмита.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, судом неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи. Вказує, що між позивачем та відповідачем нібито існувала позадоговірна поставка, при цьому вказує, що відповідачем були придбані товари, які взагалі не передбачені договором № 1117 від 31.08.2009 року.

В судовому засіданні, представник позивача заперечив проти доводів апелянта, просив рішення суду залишити без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи.

Апелянт повторно не забезпечив в судове засідання явки повноважного представника, повторно подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи. Крім того, представник позивача заперечив проти доводів апелянта про те, що між сторонами ведуться переговори щодо врегулювання спору в добровільному порядку, розцінює дії апелянта як такі, що спрямовані на зловживання правами наданими ст. 22 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив, заслухавши представника позивача, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.

При цьому колегія виходила з наступного.

Предметом спору є вимога ВАТ «Хорольський механічний завод»( з урахуванням заяви №4586 від 29.12.2010 року) про стягнення з відповідача 143 658,00 грн.- основного боргу, 7 901,21 грн.- інфляційних втрат, 3058,15 грн –3 % річних, 16 209,77 грн.- пені, 1 729,55 грн.- держмита та 236,00 грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як встановлено судом, 31 серпня 2009 року між ВАТ «Хорольський механічний завод»( постачальник), в особі голови правління Міщенко М.І, який діє на підставі Статуту, з одного боку та Приватним підприємством «Вокс-ЛВ»(покупець), в особі директора Гаркавий А.Я. –з іншого боку, укладено договір 1117 ( далі –договір).

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов»язувався виготовити обладнання та запасні частини, а покупець прийняти та оплатити обладнання та запасні частини.

В зазначеному пункті договору сторони погодили найменування обладнання та запасних частин, одиницю виміру, кількість, ціну за 1 шт з ПДВ, суму з ПДВ ( всього по 9-ти позиціях), загальну вартість обладнання та запчастин, які підлягали виготовленню та поставці позивачем, відповідно, прийняттю та оплаті відповідачем - в сумі 143 658,00 грн.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов»язувався виготовити, а покупець прийняти та оплатити наступне обладнання та запасні частини:

- Норія стрічкова ковшова Н-20 висота 15м (до осі) без додаткових датчиків в кількості 1 штуки, по ціні за 1 шт. з ПДВ –26484,00 грн, загальною вартістю –26484,00 грн.

- Норія стрічкова ковшова Н-50 висота 20м (до осі) привод 7,5кВт, датчик підпора і швидкості, в кількості 1-єї штуки, по ціні за 1 шт. з ПДВ 50280,00 грн, загальною вартістю 50280,00 грн.

- 9Н-889 Коліно ф.200,45 град. (б-3мм) з одним фланцем, в кількості 20 штук, по ціні за 1 шт. з ПДВ –336,00 грн, вартістю 6720,00 грн;

- 9Н-889 Коліно ф200,90 град. (б-3мм) з одним фланцем , в кількості 6-ти штук, по ціні за 1 штуку з ПДВ -540,00 грн, вартістю 3240,00 грн;

- 9Н-889 Самоплив ф200 довжина 2пм (б-3мм) з одним фланцем, в кількості 10-ти штук, по ціні за 1 штуку з ПДВ -708,00 грн, вартістю 7080,00 грн;

- 9Н-889 Самоплив ф200 довжина 1пм (б-3мм) з одним фланцем, в кількості 20-ти штук, по ціні за 1 штуку з ПДВ-396,00 грн, вартістю 7920,00 грн;

- 9Н-889 Фланець ФП-200 в кількості 66 штук, по ціні за 1 штуку з ПДВ -39,00 грн, вартістю 2574,00 грн;

- 9Н-889 Клапан перекидний КПС-300-04 в кількості 1 штуки, поціні за 1 штуку з ПДВ 3000,00 грн, вартістю 3000,00 грн;

- 9Н-889 Пневмозаслінка ПНЗ-300 в кількості 10 штук, по ціні за 1 штуку з ПДВ -3636,00 грн, вартістю 36360,00 грн;

Всього : вартістю 143 658,00 грн.

За умовами договору №1117 ( п.2.2) термін виготовлення обладнання -25 листопада 2009 року.

Відповідно до п.2.3 договору покупцю надається відстрочка по оплаті обладнання та запасних частин терміном на 90 календарних днів з моменту відвантаження. По закінченню терміну відстрочки (п.2.3 договору) покупець на протязі 5-ти банківських днів проводить 100% оплату за обладнання та запасні частини.

Відповідно до п.3.1 договору ціна за продукцію договірна. Загальна сума договору за виготовлення постачальником обладнання та запасних частин становить 143658,00 грн. з ПДВ.(п.3.3 договору).

В розділі 5 договору «Відповідальність сторін»(п.5.1) сторонами погоджено, що при порушенні термінів встановлених пунктом 2 даного договору покупець сплачує пеню в розмірі діючої подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Договір може доповнюватись і змінюватись за взаємною письмовою згодою сторін. Дострокове розірвання цього договору може бути проведено виключно за попередньою згодою сторін (п.6.2). Відповідно до п.6.3 –всі зміни та доповнення до цього договору оформляються в письмовій формі. Факсові копії специфікацій, додатків, угод та інших документів, що є доповненням до цього договору мають силу оригінала при умові направлення в подальшому оригіналів цих документів, оформлених належним чином ( з підписами та печатками) (п.6.6 договору). Відповідно до п.9 –договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до 30 березня 2010 року.

Як встановлено судом, 26.11.2009 року, приватне підприємство «Вокс-ЛВ»видало довіреність серії ЯПТ №649203 уповноваженій особі Ушкало Ярославу Петровичу (довіреність дійсна до 26 грудня 2009 року) на отримання від ВАТ «Хорольський механічний завод»матеріальних цінностей, перелік яких та необхідна кількість зазначена відповідачем у зазначеній довіреності. Довіреність підписана особою, яку уповноважено ПП «Вокс-ЛВ»на отримання матеріальних цінностей від ВАТ «Хорольський механічний завод», тобто Ушкало Ярославом Петровичем, а також керівником та головним бухгалтером приватного підприємства «Вокс-ЛВ». Довіреність завірена гербовою печаткою приватного підприємства «Вокс-ЛВ».

Оскільки обладнання та запасні частини були прийняті представником Відповідача 1 грудня 2009 року, а відстрочка по оплаті згідно договору становить 90 календарних днів з моменту відвантаження, то термін оплати спливає 1 березня 2010 року.

Відповідно до п.п.2.2 Договору, по закінченню терміну відстрочки Покупець на протязі 5-ти банківських днів проводить 100 % оплату за обладнання та запасні частини.

Тобто, в період з 01.03.2010р. по 05.03.2010р., відповідач повинен був провести 100 % оплату за отримані обладнання та запчастини, однак в порушення договірних зобов'язань Відповідач не здійснив в обумовлені Договором строки оплату за обладнання та запасні частини.

З огляду на встановлений факт отримання відповідачем товару та факт нездійснення відповідачем проплати за отриманий товар, за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 143 658, 00 грн. Доказів оплати або доказів на спростування цієї заборгованості відповідачем не подано.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимогам ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України), суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст.525 ЦК України , одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів недійсності договору 1117 від 31 серпня 2009 року сторонами не подано.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт ( управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 193 ГК України суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання ( неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч.1 ст.612 ЦК України).

Згідно з ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов»язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст.3 вищезгаданого Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання , якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня , коли зобов»язання мало бути виконано.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.4 ст.232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

З огляду на встановлені обставини справи та досліджені у

справі докази, колегія суддів вважає, що місцевим

господарським судом за наявних у справі доказів в цілому

зроблено правильні висновки щодо обставин справи, та

правомірно стягнено з відповідача на користь позивача

143 658,00 грн. основного боргу, 7 901,21 втрат

від інфляційних процесів, три проценти річних в розмірі

3010,91 грн, 16 209,77 грн. пені, 1707,80 грн. держмита та

236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

Постановив:

Рішення господарського суду Львівської області від 20.01.11 у справі № 14/193 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Головуючий-суддя Р. Марко

Суддя Т. Бонк

Суддя С. Бойко