Рішення № 14575921, 24.03.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

24 березня 2011 року

справа № 5020-146/2011

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю „Кедр Еспрессо Хаус”

(площа Ак. Стародубова,1, місто Дніпропетровськ, 49050)

до: Приватного підприємства „Пелея”

(проспект Жовтневої революції 38/12 офіс 777, місто Севастополь, 99038)

про стягнення у розмірі 2108,11 грн,

за участю представників сторін:

позивача –Брест М.М., довіреність № 07 від 01.03.2011;

відповідача – не з’явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Кедр Еспрессо Хаус” звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства „Пелея” про стягнення у розмірі 2108,11 грн, з яких: 1854 грн. –основний борг, 88,80 грн. –3% річних, 237,31 грн. –інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору купівлі-продажу № 45С від 12.03.2009, а саме, обов’язку щодо внесення плати за отриманий товар.

Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся за адресою, зазначеною у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк. с. 35).

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв’язку з позначками „за зазначеною адресою не проживає”, „за закінченням терміну зберігання” можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

12.03.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Кедр Еспрессо Хаус” (Продавець) та приватним підприємством „Пелея” (Покупець) укладений договір купівлі-продажу №45С (далі –Договір), відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує каву та інше за ціною, яка зазначається у прайс-листі продавця та в накладній, яка є невід’ємною частиною Договору (пункт 1.1 Договору) (арк.с.9-10).

Пунктом 2.6 Договору передбачено, що право власності Покупця на поставлений товар виникає з моменту прийняття ним товару. Факт прийняття Товару засвідчується Покупцем в товарній накладній.

Згідно з пунктом 3.3 Договору Покупець повинен сплатити отриманий товар у строк до 14 календарних днів з моменту отримання Товару.

Строк дії Договору визначено сторонами з моменту його підписання і до 31.12.2012, а у різі якщо зобов’язання по договору не будуть виконанні сторонами або однією із сторін, то дія договору продовжується до повного виконання зобов’язань за Договором (пункти 8.1, 8.3 Договору).

Позивач зобов’язання за Договором виконав належним чином, про що свідчить накладна № 436С від 16.06.2009 (арк. с. 11), підписана представниками обох сторін без зауважень, за якою позивач передав, а відповідач отримав всього на суму 1854,00 грн.

Таким чином, зобов’язання з передачі Товару Позивач виконав у повному обсязі, але, Відповідач умови Договору належним чином не виконав –за отриманий товар не розрахувався, у зв’язку з чим за Відповідачем заборгованість у сумі 1854,00 грн.

Докази оплати відповідачем отриманого по цій накладній товару яку встановлений договором строк до 30.06.2009, так і на день винесення рішення у справі, відсутні.

З метою досудового врегулювання спору 12.02.2010 Позивачем на адресу Відповідача направлена вимога про сплату боргу разом з розрахунком штрафних санкцій (арк. с.13). Факт направлення вказаної вимоги підтверджується описом вкладення у цінний лист (арк. с.12).

Згідно з частиною першою статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 1854,00 грн. заборгованості за переданий Товар підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань Позивач просить суд стягнути з Відповідача інфляційні втрати у розмірі 237,31 грн. за період з 30.06.2009 по 31.12.2010, 3% річних у розмірі 88,08 грн. за період з 30.06.2009 по 28.01.2011.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки 3% річних та індексу інфляції суд вважає, що вказані розрахунки здійснені з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Пелея” (99038, м. Севастополь, пр. Жовт. Революції, 38/12, офіс 777, ідентифікаційний код 35262792, р/р 29002254670001 СФ КБ „Приват Банк”, МФО 324933) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Кедр Еспрессо Хаус” (49050, м. Дніпропетровськ, пл.Ак.Стародубова, 1, оф.53, код ЄДРПОУ 35737974, р/р 26001060196826 у АКБ “Приватбанк”, МФО 305299) основний борг у розмірі 1854 грн. (одна тисяча вісімсот п’ятдесят чотири грн. 00 коп.), 3% річних у розмірі 88,80 грн. (вісімдесят вісім грн. 80 коп.), інфляційні втрати у розмірі 237,31 грн., а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 102 грн. (сто дві грн. 00 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис Н.Г. Шевчук

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 29.03.2011.