Рішення № 14523453, 28.03.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

28 березня 2011 року справа № 5020-236/2011

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Кримтек-Плюс”,

ідентифікаційний код 31122602

(99014, м. Севастополь, вул. Рибаків, 7)

доКолективного сільськогосподарського підприємства „Память Леніна”,

ідентифікаційний код 03759820

(99716, м. Севастополь, с. Тернівка, вул. Леніна, 3)

про стягнення 3344,86 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю „Кримтек-Плюс”) Шинкаренко В.Л., адвокат, свідоцтво №203 від 04.10.2010, договір б/н від 20.01.2011;

відповідач (Колективне сільськогосподарське підприємство „Память Леніна”) Черкашина О.О., представник, довіреність б/н від 10.01.2011.

Обставини справи:

17.02.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю „Кримтек-Плюс” (далі позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Колективного сільськогосподарського підприємства „Память Леніна” (далі відповідач) про стягнення 3344,86 грн, з яких: 2700,00 грн основний борг; 644,86 грн. пеня. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати: державне мито в розмірі 102,00 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн та витрати на послуги адвоката в сумі 1000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов господарського договору №39/2009 від 31.08.2009 в частині виконання грошових зобовязань щодо оплати отриманого від позивача товару.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 21.02.2011 порушено провадження у справі №5020-236/2011; розгляд справи призначений на 10.03.2011.

У судовому засіданні 10.03.2011 в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 28.03.2011.

Після перерви судове засідання продовжено за відсутності представника відповідача.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: письмовий відзив на позов не надав, у звязку з чим суд вирішив розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

31.08.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Кримтек-Плюс” (Виконавець) та Колективним сільськогосподарським підприємством „Память Леніна” (Замовник) був укладений договір №39/2009 (далі Договір) /арк. с. 11-13/.

За умовами Договору Виконавець зобовязувався на умовах, визначених Договором, поставити та передати Замовнику обладнання відповідно до специфікації (Додаток 1) /арк. с. 13/, яка є невідємною частиною Договору (пункт 2.1 Договору) мясорубку електричну МЕ-300 (виробництва Білорусі).

Згідно з пунктом 3.1 Договору, ціна договору складає 4500,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до пункту 3.2 Договору Замовник зобовязаний прийняти та оплатити обладнання на умовах цього Договору. Датою передачі права власності на вказане у Договорі обладнання вважається день оформлення накладних на передачу обладнання.

Розділом 4 Договору визначені строки та порядок поставки і передачі обладнання.

Так, поставка обладнання зі складу Виконавця на обєкт Замовника здійснюється силами та за рахунок Замовника, після надходження першого платежу згідно з пунктом 6.1.1 Договору (пункт 4.1 Договору).

У разі поставки обладнання Виконавцем оформлюються накладні у 2-х примірниках. У день поставки обладнання на обєкт Замовника ці накладні підписуються уповноваженим представником Замовника (пункт 4.2 Договору).

Порядок розрахунків встановлений розділом 6 Договору.

Оплата вартості обладнання здійснюється Замовником у грошовій формі у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця у наступному порядку:

1800,00 грн 31.08.2009 (пункт 6.1.1 Договору);

1350,00 грн 28.09.2009 (пункт 6.1.2 Договору);

1350,00 грн 28.10.2009 (пункт 6.1.3 Договору).

Факт поставки товару Виконавцем Замовнику підтверджується витратною накладною №2/567 від 01.09.2009 /арк. с. 15/. Тобто позивач виконав свої зобовязання за Договором в повному обсязі.

Натомість, відповідач умови Договору порушив; за поставлений товар розрахувався лише частково, а саме: 01.09.2009 сплатив позивачеві лише першу частину коштів в сумі 1800,00 грн, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача /арк. с. 16/. Решта коштів в сумі 2700,00 грн (1350,00+1350,00) залишились несплаченими.

25.10.2010 ТОВ „Кримтек-Плюс” надіслало до КСП „Память Леніна” претензію (вих.№95) щодо погашення заборгованості /арк. с. 34-37/, але відповіді не отримав, що стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Не зважаючи на визначення сторін договору як „Замовник” і „Виконавець”, укладений між сторонами Договір №39/2009 від 31.08.2009 за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Зобовязання, що виникають на підставі Договору купівлі-продажу є господарськими зобовязаннями, тому до спірних правовідносин сторін застосовуються положення глави 54 Цивільного кодексу України, які регулюють відносини купівлі-продажу, а також норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які регулюють загальні положення про зобовязання, питання виконання зобовязань та відповідальності за їх порушення.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як зазначено вище, пунктом 6.1 Договору встановлений строк виконання Покупцем зобовязання щодо оплати отриманого товару:

1800,00 грн 31.08.2009 (пункт 6.1.1 Договору);

1350,00 грн 28.09.2009 (пункт 6.1.2 Договору);

1350,00 грн 28.10.2009 (пункт 6.1.3 Договору).

Дані умови Договору виконані Покупцем частково: сплачено лише першу частину коштів 1800,00 грн, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача /арк. с. 15/.

Судом встановлено, що станом на день прийняття рішення у справі несплаченим залишився товар в сумі 2700,00 грн, про що свідчить акт звірення взаєморозрахунків станом на 01.03.2011, підписаний обома сторонами Договору без зауважень /арк. с. 46/.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Відповідачем не надані належні та допустимі докази, які б підтверджували погашення заборгованості. За викладених обставин позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 2700,00 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частин першої та другої статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В свою чергу, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що у встановлені Договором строки відповідач взяті на себе зобовязання щодо оплати отриманого товару не виконав, тобто є таким, що порушив (прострочив виконання) зобовязання.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною другою статті 217 Господарського кодексу України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Згідно з пунктом 9.1 Договору, за порушення строків оплати поставленого товару, Замовник (відповідач) сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення виконання зобовязання.

Суд зазначає, що дане положення Договору повністю узгоджується із вимогами чинного законодавства України, зокрема, статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Так, відповідно до статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”).

За первісним розрахунком позивача сума пені склала 644,86 грн. /арк. с. 17/, проте при здійсненні цього розрахунку позивач не врахував положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Зважаючи на викладене, позивачем на вимогу суду здійснений уточнений розрахунок розміру пені з урахуванням наведених положень закону, тобто з обмеженням нарахування пені 6-місячним строком.

Відповідно до уточненого розрахунку сума пені склала 300,26 грн /арк. с. 50/.

Перевіривши уточнений розрахунок пені, наданий позивачем, суд зазначає, що він є вірним.

Утім, оскільки позивачем не надано заяви про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 300,26 грн. Решта пені (644,86 300,26 = 344,60) стягненню не підлягає.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими та такими, що підглядають задоволенню позовні вимоги в сумі 3000,26 грн, з яких: 2700,00 грн основний борг за поставлений товар, 300,26 грн пеня за прострочення строків оплати товару.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 1000,00 грн. На підтвердження розміру понесених витрат наданий договір про надання правової допомоги б/н від 20.01.2011 /арк. с. 39-41/ та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_1 №203 від 08.09.2010 /арк. с. 38/.

Оплата послуг адвоката віднесена до складу судових витрат (ст. 44 ГПК України).

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру” (ч. 3 ст. 48 ГПК України), відповідно до статті 12 якого оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським обєднанням чи адвокатом.

Разом з тим, відповідно пункту 12 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 №02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” вирішуючи питання про розподіл судових витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням матеріалів конкретної справи може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Суд вважає, що в даному випадку заявлена до стягнення сума витрат, повязаних з оплатою послуг адвоката в розмірі 1000,00 грн. є співрозмірною як з ціною позову, так і з розумною необхідністю судових витрат на оплату послуг адвоката, повязаних з розглядом справи, а тому, згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, дана сума підлягає стягненню.

За правилами частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник через неправильні дії сторони, суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Зважаючи на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на нього витрати позивача по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. Водночас, відповідно до частини пятої наведеної статті суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати: витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 211,69 грн (3000,26/3344,86*236,00=211,69) та витрати за послуги адвоката в розмірі 896,98 грн (3000,26/3344,86*1000,00=896,98).

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Колективного сільськогосподарського підприємства „Память Леніна” (99716, м. Севастополь, с. Тернівка, вул. Леніна, 3, ідентифікаційний код 03759820, п/р2600055109501 в ВАТ „Сведбанк”, м. Київ, МФО 300164, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Кримтек-Плюс” (99029, м. Севастополь, вул. Курганна, 35-А, ідентифікаційний код 31122602, п/р26005035719100 в АКІБ „Укрсиббанк”, м. Харків, МФО 351005) 3000,26 грн (три тисячі грн 26 коп.), з яких: 2700,00 грн основний борг, 300,26 грн пеня, а також витрати по сплаті послуг адвоката в сумі 896,98 грн (вісімсот девяносто шість грн 98 коп.), державне мито в розмірі 102,00 грн (сто дві грн 00 коп.) і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 211,69 грн (двісті одинадцять грн 69 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.В частині стягнення пені в сумі 344,60 грн в позові відмовити.

Суддя підпис В.О.Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

01.04.2011.