Рішення № 14575887, 21.03.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2011 р.

Справа № 15/17-187-2011

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

При секретарі Ільєвій Л.М.

За участю представників:

від позивача - Учитель М.С.,

від відповідача - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Спортивний клуб „Наталка” про виселення та стягнення 4042,84 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Спортивний клуб „Наталка” про:

- виселення Товариства з обмеженою відповідальністю „Спортивний клуб „Наталка” з нежитлових будівель, загальною площею 1667,6 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 56;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Спортивний клуб „Наталка” на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради заборгованості з орендної плати в сумі 15 420,61, пені в сумі 691,87 грн. та неустойки в сумі 5930,36 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне.

10.11.2003 р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю „Спортивний клуб „Наталка” був укладений договір оренди № 31/38, відповідно до умов якого останньому було передано у строкове оплатне користування нежитлові одноповерхові будівлі, загальною площею 1667,6 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 56, терміном дії до 10.11.2013 р.

Так, позивач стверджує, що відповідач не виконує належним чином зобов'язання, передбачені п. 2.2., 2.4. договору, відповідно до яких орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за користування приміщенням. Зокрема, як зазначає позивач, всупереч прийнятим на себе за договором зобов'язанням відповідач несвоєчасно та не в повному розмірі сплачує орендну плату, у зв'язку з чим станом на 17.12.2010 р. утворилась заборгованість з орендної плати в сумі 15 420,61 грн.

Відповідно до п. 5.2. вищевказаного договору за несвоєчасну або неповну оплату орендної плати орендодавець нараховує пеню, сума якої станом на 17.12.2010 р. становила 691,87 грн.

Так, враховуючи наведене, 03.11.2010 р. Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради надіслало на адресу відповідача повідомлення № 01-15/1034 з відмовою від вищевказаного договору, яке було отримане 12.11.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1511017.

Як зазначає позивач, вказаним повідомленням Представництво запропонувало Товариству з обмеженою відповідальністю „Спортивному клубу „Наталка” здійснити фактичну передачу нежитлових одноповерхових будівель, загальною площею 1667,6 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 56, співробітникам Представництва та підписати відповідний акт приймання-передачі, а також оплатити заборгованість з орендної плати в сумі 13001,15 грн. та пеню в сумі 710,54 грн. на рахунок Представництва.

При цьому позивач, посилаючись на ч. 2 ст. 782 ЦК України, вважає укладений з відповідачем договір оренди розірваним з моменту одержання відповідачем повідомлення позивача про відмову від договору, тобто з 12.11.2010 р.

Відповідно до п. 4.7. договору оренди у разі дострокового розірвання договору оренди орендар зобов'язаний у 15-тиденний термін передати орендодавцю приміщення за актом приймання-передачі.

Однак, за ствердженнями позивача, відповідач всупереч ч. 1 ст. 785 ЦК України, п. 4.7 договору оренди не передав позивачу у встановлені строки займане приміщення та продовжив його використання.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, у зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язку щодо повернення приміщення, встановленого ч. 1 ст. 785 ЦК України, п. 4.7 договору оренди, позивач на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України нараховував неустойку в сумі 5930 грн., що дорівнює подвійній орендній платі за користування приміщенням за час прострочення повернення приміщення Представництву.

Отже, на момент подачі позову заборгованість з орендної плати становила 15420,61 грн., сума пені - 691,87 грн. та неустойка за період з 28.11.2010 р. по 31.12.2010 р. - 5930,36 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.01.2011 р. порушено провадження по справі № 15/17-187-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Як було з’ясовано судом в ході розгляду справи, відповідно до рішення Одеської міської ради від 31.01.2011 р. „Про затвердження виконавчих органів, загальної чисельності апарату Одеської міської ради” було змінено найменування Представництва на Департамент комунальної власності Одеської міської ради. При цьому відповідно до Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, яке затверджене рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011 р. № 384-VI, Департамент комунальної власності Одеської міської ради є правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

Відповідно до ст. 25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, господарський суд здійснив заміну позивача –Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради його правонаступником, яким є Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Під час розгляду справи позивачем було подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просив суд виселити відповідача з нежитлових будівель загальною площею 1667,6 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 56, та стягнути з відповідача неустойку в розмірі 3350,97 грн. і пеню в розмірі 691,87 грн. При цьому позивач вказав, що відповідачем було сплачено заявлену до стягнення заборгованість по орендній платі за договором № 31/38 від 10.11.2003 р. в сумі 15 420,61 грн. і неустойку в сумі 2579,39 грн.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. У зв’язку з цим відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Спортивний клуб „Наталка” було зареєстроване 02.04.2001 р. Жовтневою районною адміністрацією м. Одеси, про що було видано свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб’єкта підприємницької діяльності –юридичної особи (а.с. 18).

10 листопада 2003 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю „Спортивний клуб „Наталка” був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 31/38 (а.с. 9-12), згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 1667,6 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 56 під розміщення дитячого спортивно-оздоровчого комплексу.

Пунктом 1.2 вказаного договору визначено, що договір діє з 10.11.2003 р. до 10.11.2013 р.

В розділі 2 договору сторонами визначено порядок розрахунків. Так, п. 2.1 договору № 31/38 передбачено, що орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та рішення сесії Одеської міської ради від 26.03.2003 р. № 1054-ХХІV „Про оренду комунального майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси”.

За орендоване приміщення орендар зобов’язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку № 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 906,0 грн. без урахування ПДВ та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 2.4. вказаного договору орендар вносить орендну плата щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

В п. 2.5 договору оренди № 31/38 зазначено, що за повідомленням орендодавця розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради з дня їх вступу у законну силу.

Як вбачається додатку до договору оренди № 31/38 від 10.11.2003 р. (а.с. 13), що містить розрахунок орендної плати по вказаному договору оренди нежилих одноповерхових будівель за адресою: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 56, в якому визначено вид діяльності – дитячий спортивний комплекс, площа кв.м. –1672,2 кв.м, експертна вартість приміщення – 1066930 грн., відсоток від експертної вартості приміщення – 1%, індекс інфляції з 01.09.2003 р. – 1,019, місячна орендна плата на 01.11.2003 р. – 1087,20 грн. (в т.ч. ПДВ –181,20 грн.).

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

В силу п. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно п. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до п. 1 ст. 3 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно приписів п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Між тим, як вказує позивач, в результаті невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди від 10.11.2003 року щодо внесення орендної плати у нього виникла заборгованість з орендної плати, яка з урахуванням ПДВ станом на 17.12.2010 р. становила 15420,61 грн., що вбачається з розрахунку заборгованості (а.с. 17).

Проте, вказану суму боргу відповідачем було сплачено в ході розгляду справи, про що свідчить надана позивачем до матеріалів справи копія банківської виписки (а.с. 32).

Між тим за приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

При цьому слід зазначити, що невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

В свою чергу ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Так, відповідно до п. 5.2. договору за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, сума пені станом на 17.12.2010 р. за розрахунками позивача (а.с. 27) склала 691,87 грн.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Розмір суми заборгованості та відсутність порушень умов договору з боку відповідача не спростовано відповідачем.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов’язання за договором оренди щодо своєчасного внесення орендної плати, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в сумі 691,87 грн.

При цьому слід зазначити, що розмір нарахованої пені відповідач не оспорив. Адже частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо. Обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими, в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим, як з’ясовано судом, позивачем було направлено на адресу орендаря –відповідача повідомлення № 01-15/1034 від 03.11.2010 р. з відмовою від вищевказаного договору (а.с. 14-15), яке було отримане 12.11.2010 р. згідно поштового повідомлення про вручення поштового відправлення № 1511017 (а.с. 16). При цьому у вказаному повідомленні позивач запропонував відповідачу здійснити фактичну передачу нежитлових одноповерхових будівель, загальною площею 1667,6 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 56, співробітникам позивача та підписати відповідний акт приймання-передачі; оплатити заборгованість з орендної плати та нарахованої пені. Проте відповіді на лист позивача відповідач не надав.

Так, п. 5.6 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання обов’язків за цим договором орендодавець має право розірвати договір оренди у відповідності з чинним законодавством.

Як вже зазначалось, у відповідності зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.

Так, відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення викладені в ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, виключення з вказаного правила визначено ст. 782 Цивільного кодексу України, згідно якої 1наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Отже, чинним законодавством передбачено право на відмову від договору оренди, яке виникає у наймодавця після настання строку внесення плати за користування майном за третій місяць. Наймодавець має право відмовитись від договору в такому випадку, незалежно від того, внесе наймач у подальшому плату за користування чи ні. Тому навіть у разі внесення наймачем плати за користування після настання строку оплати за третій місяць наймач вправі відмовитися від договору найму. Виходячи з викладеного, той факт, що відповідачем було сплачено суму боргу по орендній платі в ході розгляду справи, не позбавляє позивача права на відмову від договору.

Отже, користуючись таким правом на відмову від договору, позивач просить суд виселити відповідача з орендованих приміщень. При цьому слід зазначити, що з моменту одержання відповідачем (наймач) повідомлення позивача як наймодавця про відмову від договору оренди договір вважається розірваним. В свою чергу у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ст. 653 ЦК України).

У зв'язку з вищевикладеним договір оренди припинив свою дію в день отримання орендарем повідомлення, а саме 12.11.2010 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Обов'язок орендаря після припинення дії договору повернути орендодавцеві об'єкт оренди передбачено також ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"

Відповідно до п. 4.7. договору оренди у разі дострокового розірвання договору оренди орендар зобов'язаний у 15-ти денний термін передати орендодавцю приміщення за актом приймання-передачі.

Як вказує позивач та не спростовано відповідачем, хоча договір оренди припинив свою чинність 12.11.2010 р., але в порушення вимог закону та договору орендар не передав позивачу займане приміщення за актом приймання-передачі та продовжує його використання.

Так, оскільки спірний договір оренди припинився, відповідно відсутні правові підстави для використовування відповідачем приміщення, яке ним орендувалось за вказаним договором. Таким чином, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача щодо виселення відповідача орендованих нежитлових одноповерхових будівель загальною площею 1667,6 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 56.

При цьому слід зазначити, що чинним законодавством передбачено відповідальність наймача за невиконання обов’язку щодо своєчасного повернення об’єкту оренди.

Зокрема, в силу положень ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх обов’язків щодо повернення орендованого приміщення, що не спростовано відповідачем, суд вважає, що позивачем правомірно здійснено розрахунок неустойки за період з 28 листопада 2010 року по 31 грудня 2010 р., розмір якої становить 5930,36 грн. згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 13).

Між тим під час розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення неустойки до 3350,97 грн., оскільки 28.01.2011 р. відповідач частково сплатив неустойку в сумі 2579,39 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам (з урахуванням наявної суми заборгованості на момент подання позову).

.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Спортивний клуб „Наталка” про виселення та стягнення 4042,84 грн. задовольнити.

2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю „Спортивний клуб „Наталка” (65026, м. Одеса, вул. Гоголя, 7, кв. 1; код ЄДРПОУ 31460952) з нежитлових будівель, загальною площею 1667,6 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 56, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595).

3. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Спортивний клуб „Наталка” (65026, м. Одеса, вул. Гоголя, 7, кв. 1; код ЄДРПОУ 31460952) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595; р/р 37326027001909 МФО 828011 в ГУДКУ в Одеській області) пеню в сумі 691/шістсот дев’яносто одна/грн. 87 коп., неустойку в сумі 3350/три тисячі триста п’ятдесят/грн. 97 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 305/триста п’ять/грн. 43 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 28.03.2011 р.