Рішення № 14575714, 31.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.11 Справа№ 5015/802/11

За позовом: Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування”, м. Київ, в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування”, м. Запоріжжя

До відповідача : Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “ГРАВЕ УКРАЇНА”, м. Львів,

Про: стягнення 8333,18 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар Стасів І.І.

За участю представників сторін:

Від позивача Сеньків О.М.-представник (довіреність від 17.12.2010 р)

Від відповідача не зявився

Суть спору: позов заявлено Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування»в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Запоріжжя, до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна», м. Львів, про стягнення 8333,18 грн., з яких 6759 грн. сума страхового відшкодування, 701,36 грн. пені, 210,55 грн. 3% річних, 662,27 грн. інфляційні втрати.

Подано позивачем також і заяву б/н і б/дати про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать ЗАТ «Страхова компанія «Граве Україна»в межах суми позовних вимог -8333,18 грн.

Ухвалою суду від 16.02.2011р. порушено провадження у справі та призначено розгляд на 01.03.2011р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлено в ухвалі. Заяву позивача про забезпечення позову ухвалено розглянути в судовому засіданні за участю повноважних представників сторін та поданих доказів.

Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалі суду від 01.03.2011 р.

Представнику позивача розяснено права та обов»язки сторін, згідно із ст.ст.20, 22 ГПК України.

В судових засіданнях Представник позивача позов підтримав з мотивів зазначених у позовній заяві. Ствердив, що внаслідок ДТП, що сталось 13.03.2008 р. за участю транспортного засобу ВАЗ 2108 д.н.з.НОМЕР_2 (застрахованого відповідачем) був пошкоджений автомобіль Subaru Legasy д.н.з. НОМЕР_1 (застрахований позивачем). Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 24.03.2008 р. у справі №3-11511/08 водія ОСОБА_1, який керував автомобілем ВАЗ 2108 д.н.з.НОМЕР_2, було визнано винним у скоєному ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності. Позивач виплатив власникові автомобіля Subaru Legasy д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 6759,00 . Однак, відповідач заяву позивача не задовольнив. Позивач за порушення зобов»язання з виплати страхового відшкодування в сумі 6759,00 грн застосував до відповідача пеню в сумі 701,36 грн, 3% річних у сумі 210,55 грн та втрати від інфляції в сумі 662,27 грн. Просить позов задовольнити.

Відповідач в жодне із судових засідань не забезпечив явку повноважного представника, хоч така судом визнавалась обов»язковою, відзиву по справі та витребовуваних документів не надав.

Із долученої позивачем до справи копії Витягу Серія АЕ №948507 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців судом встановлено, що відповідач по справі, закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна», включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як юридична особа, ідентифікаційний код якої 19243047, місцезнаходженням відповідача за даними ЄДР є адреса : 79058, Львівська область, місто Львів, Шевченківський район, просп..В.Чорновола, будинок 45 А, корпус 9, тобто адреса, яка вказана позивачем у позовній заяві і на яку господарським судом Львівської області надсилались відповідачу ухвали по справі № 5015/802/11.

Законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов»язує сторону у справі, зокрема позивача, з»ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із ст.93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої відповідальності покладаються на цю юридичну особу.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином і своєчасно повідомлявся судом про дати судових засідань по справі, час і місце їх проведення.

Оскільки відзиву на позов та витребовуваних документів відповідач суду не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, то справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення позивача, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування»є правонаступником закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Веско”, що підтверджується п. 1.1. статуту позивача, нова редакція якого зареєстрована 05.08.2009 р.

23.11.2007 р. між правопопередником позивача (страховик) та Хоменко Андрієм Івановичем (страхувальник, вигодонабувач) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту №5627-а/07 добровільного страхування наземного транспорту. Прогарам “Класік”, за яким були застраховані майнові інтереси страхувальника, повязані із володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем Subaru Legasy д.н.з. НОМЕР_1. До страхових ризиків віднесено, зокрема, ДТП.

Повідомленням про подію №792-08 від 14.03.2008 р. ОСОБА_2 інформував страховика про ДТП, що сталось 13.03.2008 р. по вул. Червоноармійській у м. Києві. Кваліфікація події проводилась комісією на підставі зазначеного повідомлення та інших документів, перелічених в страховому акті №1345-а/08зп. Відповідно до страхового акту №1345-а/08зп від 14.03.2008 р. ДТП сталось за участю автомобіля Subaru Legasy д.н.з. НОМЕР_1, належного ОСОБА_2,. та автомобіля ВАЗ 2108 д.н.з.НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_1 У відповідності до полісу №ВА/4871513 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, між ОСОБА_1 (страхувальник) та ЗАТ “СК “Інпро” (після зміни найменування - ЗАТ СК “Граве”) (страховик) був укладений договір страхування цивільно-правової відповідальності щодо автомобіля ВАЗ 2108 д.н.з.НОМЕР_2 на 1 рік з 02.06.2007 р. по 01.06.2008 р..

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 24.03.2008 р. у справі №3-11511/08 водія ОСОБА_1, який керував автомобілем ВАЗ 2108 д.н.з.НОМЕР_2, було визнано винним у скоєному ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що платіжним дорученням №414 від 14.04.2008 р. на користь ОСОБА_2 позивачем було сплачено суму страхового відшкодування. Підставність виплати сторони не оскаржували.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно із ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Відповідно до ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України “Про страхування”, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Позивач скерував відповідачу заяву на виплату страхового відшкодування №3405-09 від 01.06.2009 р. 11.06.2011р. відповідач отримав заяву на виплату страхового відшкодування за полісом страхування цивільної відповідальності №ВА/4871513, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення №8424606.

Згідно із ч. 1 ст. 37 вказаного закону, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених законом документів. Однак, відповідач таку виплату не провів. Згідно з ч. 2 ст. 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, який діє у період, за який нараховується пеня. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позивачем нараховано пеню в розмірі 701,36 грн. та 3% річних за користування грошовими коштами в сумі 210,55 грн., втрати від інфляції 662,27 грн., що підтверджується відповідним розрахунком. Відповідач правильність нарахування зазначених сум не оскаржував.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням, в якому сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. В ч. 2 ст. 11 ЦК України зазначені підстави виникнення цивільних прав і обов'язків. Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю. Судові витрати покласти на відповідача.

Щодо заяви позивача про забезпечення позову, то остання розглянута в судовому засіданні і в її задоволенні суд відмовив позивачу.

При цьому суд виходив із наступного.

Згідно ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Обгрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов»язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять :

:факти про наявність у боржника-відповідача майна (зокрема, грошових сум, цінних паперів, тощо) або наявність такого майна, що належить боржнику, в інших осіб;

: ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові суми, цінні папери, тощо) , яке є у відповідача на момент пред»явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову слід указати відомості, необхідні для виконання ухвали про забезпечення позову. Так, у заяві про накладення арешту на кошти слід зазначити номери рахунків і найменування установ банків, де розміщено кошти; в заяві про накладення арешту на майно слід зазначити місцезнаходження цього майна, його ознаки тощо.

Поряд з цим, вид забезпечення позову (із перелічених в ст.67 ГПК), який слід застосувати, вибирає сторона, яка звертається до суду із відповідною заявою.

Тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст.33 ГПК України.

Належних доказів наявності обставин, які власне і могли б утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, позивачем суду не надано. Заява позивача не обґрунтована належними і допустимими доказами.

Керуючись ст. ст. 1,2,32,33,34, 36, 43,44,49, 66,67,75, 82, 84,85 ГПК України, суд

Вирішив:

1.В задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

2.Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна»(79058 м. Львів, пр. Чорновола, 45а корп. 9) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м.Київ, в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АХА Страхування»(69035 м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 57в, код ЄДРПОУ 26183400) 8333,18 грн.,102 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 31.03.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повне рішення складено 04.04.2011 року.

Суддя Кітаєва С.Б.