Рішення № 14575711, 17.01.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.11                                                                                 Справа № 2/159 (№3/175)

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я., за участю представника позивача Демчик О.І., представника відповідача Бухеника І.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Концерн Галнафтогаз”, м. Львів до Державного територіального-галузевого об’єднання “Львівська залізниця”, м. Львів, за участю Львівського міжрайонного транспортного прокурора про стягнення 372796 грн. 25 коп.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство “Концерн Галнафтогаз”, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Державного територіального-галузевого об’єднання “Львівська залізниця”, м. Львів про стягнення 1341485 грн. 12 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд (суддя Березяк Н.Є.) визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 31.08.2009р. призначив розгляд справи на 16.09.2009р.

Рішенням господарського суду Львівської області від 30.03.2010р. у справі №3/175 позов задоволено частково, стягнуто з ДТГО “Львівська залізниця” на користь ПАТ “Концерн Галнафтогаз” 1279133 грн. 62 коп. майнової шкоди та пропорційно судові витрати. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2008р. рішення господарського суду Львівської області від 30.03.2010р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.09.2010р. рішення господарського суду Львівської області від 30.03.2010р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.2010р. у справі №3/175 скасовано частково в частині стягнення 360000 грн. 00 коп. та 12796 грн. 25 коп. та в цих частинах справу направлено до господарського суду Львівської області на новий розгляд.

Ухвалою суду від 25.10.2010р. справі присвоєно номер 2/159 (№3/175), судове засідання призначено на 09.11.2010р. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду, в судових засіданнях оголошувалась перерва. За клопотанням представників сторін строк вирішення спору був продовжений.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги щодо стягнення 360000 грн. 00 коп. та 12796 грн. 25 коп. підтримав, просив задоволити. З приводу цього пояснив, що позивачем було відшкодовано вартість використаних ГУ МНС України у Львівській області піноутворювачів у кількості 25 000 л на загальну суму 360000 грн. 00 коп. Такі витрати підлягають до відшкодування в порядку, передбаченому ст. 22 ЦК України. Також до відшкодування підлягають 12796 грн. 25 коп. за наднормовий скид позивачем забруднюючих речовин в міську каналізацію у серпні 2007р.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що відшкодування позивачу вартості використаних ГУ МНС України у Львівській області піноутворювачів є безпідставними, оскільки така шкода відноситься до шкоди, завданої державі та згідно ч. 1 ст. 34 Закону України “Про пожежну безпеку” не відшкодовується. Необхідність мати на складах резервуарного парку запас вогнегасних речовин, а також засобів їх подавання в кількості, необхідній для гасіння пожежі в найбільшому резервуарі, - ще не свідчить, що вони були в наявності станом на день пожежі 03.08.2007р. Відсутність первинного акту про пожежу із переліком всіх матеріальних цінностей, які були пошкоджені в результаті пожежі 03.08.2007 на території Львівської нафтобази, не підтверджує висновку, що для гасіння пожежі були використано піноутворювач саме Львівської нафтобази ПАТ “Концерн Галнафтогаз” та саме в такій кількості. Позивачем також не доведено наявності причинного зв’язку між наднормовим скидом позивачем забруднюючих речовин в міську каналізацію та аварійною ситуацією 03.08.2007р. Таким чином позовні вимоги щодо стягнення 360000 грн. 00 коп. та 12796 грн. 25 коп. є безпідставними, а тому в задоволенні слід відмовити.

Прокурор доводи представника відповідача підтримав.

Представникам роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 17.01.2011р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 21.01.2011р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

3 серпня 2007р. о 5 год. 50 хв. машиніст локомотивного депо “Львів” (що є відокремленим підрозділом ДТГО “Львівська залізниця” без статусу юридичної особи), Гадзінський Володимир Михайлович, під час виконання покладених на нього трудових обов’язків, керуючи тепловозом ЧМЕ-3№1324, здійснював маневрові роботи по подачі заднім ходом 2 цистерн з бензином та 4 піввагонів із щебенем, з 13 станційної колії станції Підзамче на під’їздну колію ВАТ “Концерн Галнафтогаз” за адресою м. Львів, вул. Пластова, 1, допустив зіткнення з 12 цистернами, що стояли на території нафтобази ВАТ “Концерн Галнафтогаз”.

Від зіткнення, з цистерн стався витік нафтопродуктів і їх загоряння, внаслідок чого пошкоджено 5 цистерн та знищено вантаж –бензин марки А-95, а також складське приміщення з товарами на території ВАТ “Концерн Галнафтогаз”.

3 серпня 2007р. Львівською міжрайонною транспортною прокуратурою за цим фактом було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 276 КК України.

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 02.03.2009р. Гадзінського Володимира Михайловича визнано винним у вчиненому злочині. Відповідно до п. “а” ст. 1, ст. 6 Закону України “Про амністію” від 12.12.2008р. вказаною постановою суд звільнив Гадзінського В.М. від кримінальної відповідальності, провадження по кримінальній справі по обвинуваченню Гадзінського В.М. за ч. 2 ст. 276 КК України закрив.

01.02.2007р. між позивачем і ЛМКП “Львівводоканал” укладено договір №131 про приймання наднормативно забруднених стічних вод, відповідно до умов якого ЛМКП “Львівводоканал” зобов’язується приймати наднормативно забруднені стічні води відповідача, а останній сплачує додаткову плату за приймання цих вод.

На підставі даного договору позивачу було встановлено тимчасовий ліміт скиду забруднювальних речовин в систему міської каналізації №1024, чинний з 01.02.2007р., у якому вказано допустимі концентрації забруднювальних речовин, що можуть міститись у його стічних водах.

Згідно умов договору №131 про приймання наднормативно забруднених стічних вод від 01.02.2007р. позивач (абонент) зобов’язаний сплачувати додаткову плату за приймання наднормативно забруднених стічних вод (п.3.1 договору), не перевищувати тимчасового ліміту на скид (п.3.2 договору). Відповідно до п. 4.3 даного договору при виявлені фактичної концентрації будь якого інгредієнта вказаного у пункті 2.1 договору над концентрацією, визначеною вищезазначеним пунктом –оплата послуг водовідведення здійснюється абонентом з коефіцієнтом кратності що визначається водоканалом за нормами (ГН - додаток 10.1, 10.2 Правил, ГДК –додаток 10.3 Правил) і чинними тарифами відповідно до Правил.

03.08.2007р. ЛМКП “Львівводоканал” було проведено вибірковий контрольний відбір стічних вод позивача на нафтобазі за адресою м. Львів, вул. Пластова, 1 (акт №2518 про відбір контрольної вибіркової проби стічних вод). Проби для проведення головного аналізу було передано в хіміко-бактеріологічну лабораторію ЛМКП “Львівводоканал”. Позивачу також було передано проби для проведення контрольного аналізу, однак контрольний аналіз не проводився.

Лабораторні дослідження відібраної проби стічних вод (результат вимірювань №271 від 09.08.2007р.) показали перевищення допустимих норм якісних показників стічних вод (БСК5, нафтопродукти, СПАР, сухий залишок).

За понаднормовий скид забруднюючих речовин ЛМКП “Львівводоканал” було нараховано позивачу додаткову плату у розмірі 12796 грн. 25 коп.

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.09.2008р. у справі №28/217 було стягнуто з ВАТ “Концерн Галнафтогаз” на користь ЛМКП “Львівводоканал” 10590 грн. 00 коп. додаткової плати внаслідок перевищення норм якісних показників стічних вод, а також в доход міського бюджету м. Львова 2206 грн. 25 коп. плати за скид понаднормативних забруднень. Вказане рішення набрало законної сили.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1. ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Враховуючи, що відшкодування збитків є заходом цивільно-правової відповідальності, його застосування можливе лише за наявності умов відповідальності, передбаченої законом. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести факт порушення зобов’язання боржником, наявність і розмір понесених збитків, а також причинний зв’язок між правопорушенням і збитками. При відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не наступає.

Вина відповідача у пожежі на території Львівської нафтобази підтверджується Актом службового розслідування ДТГО “Львівська залізниця” від 03.08.2007р. про пожежу, Висновком №278/2788/3464 від 25.09.2008р. судової залізнично-транспортної експертизи за фактом загоряння та пошкодження п’яти цистерн під час проведення маневрових робіт на під’їзній колії Львівської нафтобази ВАТ “Концерн Галнафтогаз”, що сталося 03.08.2007р., з яких вбачається, що зіткнення маневрового складу з 12 цистернами сталося внаслідок дій машиніста локомотива Львівської залізниці Гадзинського В.М. після відпуску допоміжного гальма локомотива. Від зіткнення з цистерн стався витік нафтопродуктів і їх загоряння, як наслідок від зіткнення було пошкоджено 5 цистерн та знищено вантаж бензин А-95, а також складське приміщення з товарами на території нафтобази.

Крім того, відсутність вини ПАТ “Концерн Галнафтогаз” у виникненні пожежі підтверджується також постановою про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників Львівської нафтобази від 18.11.2008р.

В результаті пожежі 03.08.2007р. частина нафтопродуктів з території нафтобази потрапила в стічні води й у зв’язку з цим відбулося перевищення допустимих концентрацій забруднювальних речовин у стічних водах, які скидуються у систему міської каналізації.

За вих. 07-1366 від 17.08.2007р. Державна екологічна інспекція в Львівській області звернулася до ВАТ “Концерн Галнафтогаз” з претензією про відшкодування збитків у сумі 17573 грн. 02 коп. заподіяних державі порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок забруднення нафтопродуктами р. Полтва в результаті аварії на нафтобазі ВАТ “Концерн Галнафтогаз” у м. Львів по вул. Пластова, 1. У долученому розрахунку зазначено, що в результаті аварії 03.08.2007р. та внаслідок гасіння, частина нафтопродуктів з території нафтобази через каналізаційну мережу міста потрапила на очисні споруди міста. Факт попадання нафтопродуктів на очисні споруди та в р. Полтва зафіксовано актом перевірки від 03.08.2007р. №388 та аналізами №621, 623, 625, 626, 630 відібраних проб води з очисних споруд та р. Полтва.

За даними ХБЛ ЛМКП “Львівводоканал” нафтовмісні стічні води на очисні споруди поступали з 03.08.2007р. з 700 год по 04.08.2007р. 1700 год (34 год).

Статтею 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 12796 грн. 25 коп. шкоди в порядку регресу є підставними та підлягають до задоволення.

Не підлягає до задоволення вимога про стягнення з відповідача 360000 грн. 00 коп., як відшкодування вартості придбаних піноутворювачів з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, представник позивача посилався на те, що необхідність у придбаних ним піноутворювачах в кількості 60 т на суму 360000 грн. 00 коп. взамін використаних при гасінні пожежі визначена п.п. 7.10.2.14. Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004р. №1410/10009.

Однак, необхідність мати на складах запас вогнегасних речовин, а також засобів їх подавання в кількості, необхідній для гасіння пожежі в найбільшому резервуарі, - ще не свідчить, що вони були в наявності на Львівській нафтобазі позивача станом на день пожежі, та, відповідно, використані.

В матеріалах справи відсутня будь-яка інформація щодо докладного переліку знищеного майна та кількості використаних піноутворювачів для гасіння даної пожежі, що не дає можливості дійти висновку про те, що для гасіння пожежі було використано піноутворювач, який належав позивачу та в якій кількості.

Згідно ст. 66 ГК України майном підприємства є цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Позивачем не подано баланс ВАТ “Концерн Галнафтогаз”, в якому була б відображена вартість піноутворювачів (станом на дату пожежі), а також відображення у ньому збитків внаслідок використання піноутворювачів під час гасіння пожежі 03.08.2007р.

На підтвердження факту понесених витрат на відновлення нібито використаних для гасіння пожежі позивач посилається на накладну №2797 від 30.08.2007р. і виписку із особового рахунку від 08.08.2007р., які підтверджують лише факт придбання ним піноутворювачів, яке відбулось після пожежі на території останнього.

Подані позивачем довідки від 22.12.2010р. свідчать, що останнім протягом 2006-2007рр. було придбано піноутворювачі в кількості 10150 кг загальною вартістю 77158 грн. 40 коп. Однак, вказані документи не підтверджують того, що станом на дату пожежі вони були в наявності на території нафтобази. Також кількість та вартість придбаних протягом 2006-2007рр. піноутворювачів не відповідає тій кількості та вартості піноутворювачів, які зі слів представника позивача були використані під час пожежі.

Крім цього, при обґрунтуванні розміру вищевказаної суми, позивач стверджував, що частину використаних піноутворювачів, він згідно листа Головного управління МНС України у Львівській області №13/4/5177 від 07.08.2007р. та акту прийому-передачі піноутворювача від 31.08.2007р. передав Загону технічної служби Головного управління МНС України у Львівській області, з метою компенсування витрат піноутворювача, який перебував у власності МНС України у Львівській області та використаний його пожежно-рятувальними підрозділами під час гасіння пожежі.

Однак, згідно ч. 1 ст. 34 Закону України “Про пожежну безпеку” передбачено, що гасіння пожеж пожежною охороною здійснюється безкоштовно.

Абзацом п’ятим п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.03.2000р. №3, передбачено, що судам необхідно виходити з того, що відшкодуванню підлягають вартість знищеного пожежею майна, витрати на відновлення або полагодження майна, частково пошкодженого внаслідок пожежі або при її гасінні, а також інші завдані нею збитки. При цьому потрібно враховувати, що відповідно до ст. 34 Закону “Про пожежну безпеку” гасіння пожеж здійснюється пожежною охороною безкоштовно.

Відтак, твердження про те, що передані на добровільних засадах піноутворювачі ГУ МНС України у Львівській області відноситься до шкоди позивача, є безпідставним, оскільки така шкода відноситься до шкоди, завданої державі та яка згідно Закону України “Про пожежну безпеку” не відшкодовується.

Таким чином, чинним законодавством України не передбачено обов’язку підприємств, установ та організацій, на території яких здійснювалось пожежогасіння, відшкодовувати (компенсувати) державі вартість вогнегасних засобів, які перебували у власності держави та були використані органами МНС України при гасінні пожежі.

Отже, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, можна зробити висновок, що передача піноутворювачів Загону технічної служби Головного управління МНС України у Львівській області здійснювалась позивачем виключно на добровільних засадах.

Поряд з цим, ч. 1 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування завданих їй збитків лише у випадку порушення її цивільного права.

При обґрунтуванні позовних вимог по даній справі, позивачем не доведено, яка діяльність відповідача призвела до порушення його цивільного права в частині передання позивачем піноутворювачів органам МНС на добровільних засадах.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення 12796 грн. 25 коп. шкоди обґрунтована поданими доказами та підлягає до задоволення. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 16, 22, 1166, 1172, 1187, 1191 ЦК України, ст.ст. 66, 225 ГК України, ст. 34 Закону України “Про пожежну безпеку” та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги задоволити частково.

2.          Стягнути з Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця”, м. Львів, вул. Гоголя, 1 (ідентифікаційний код 01059900) на користь Публічного акціонерного товариства “Концерн Галнафтогаз”, м. Львів, вул. Пластова, 1 (ідентифікаційний код 31729918) 12796 грн. 25 коп. шкоди, 127 грн. 44 коп. державного мита, 2 грн. 24 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.          

4.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                           Мазовіта А.Б.