Ухвала суду № 14568362, 17.03.2011, Апеляційний суд Одеської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2011 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

суддів: Парапана В.Ф.

Драгомерецького М.М.,

при секретарі: Плавич С.В.,

за участю: представника позивача, АТ "Райффайзен Банк Аваль", - Івкової Л.В., та представника відповідача ОСОБА_4, - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та їх представника ОСОБА_8 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 28 травня 2010 року за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", третя особа, ОСОБА_9, про визнання недійсними договорів поруки і іпотеки, припинення договорів поруки, та за зустрічним позовом ОСОБА_9 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", треті особи, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання кредитного договору недійсним, повернення безпідставно сплачених сум,

в с т а н о в и л а:

13 січня 2010 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до суду з вказаним первісним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 10 червня 2007 року між Банком та відповідачкою ОСОБА_9 був укладений кредитний договір, за яким позичальнику було передано грошові кошти в іноземній валюті в сумі 45 492 дол. США строком до 10 квітня 2017 року під 13, 75 відсотків річних з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно Графіку.

Одночасно у якості забезпечення зобовязань за кредитним договором між Банком та відповідачами ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 були укладені договори поруки, згідно яких поручителі зобовязались відповідати по зобовязаннях позичальниці ОСОБА_9 за кредитним договором. У порушення умов договору позичальник не виконала зобовязання за кредитним договором і станом на 20 листопада 2009 року заборгованість становить 56 864, 49 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 454 347, 28 грн., у тому числі: за кредитом - 38 874, 63 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 309 608, 29 грн., за відсотками - 6 589, 87 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 52 653, 06 грн., пеня 11 399, 99 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 91 085, 92 грн.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 2, 15, 526, 530, 590, 611, 653, 554, 611, 1049, 1050, 1054 ЦК України, позивач просив суд позов задовольнити.

Під час розгляду справи, 05 березня 2010 року, позивач уточнив вимоги і просив суд стягнути з відповідачів ОСОБА_9 солідарно на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 64 777, 59 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 517 572, 94 грн., у тому числі: за кредитом 38 874, 63 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 310 608, 29 грн., за відсотками 8 054, 32 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 64 354,02 грн., та пеня 17 848, 64 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 142 610, 63 грн., та судові витрати в сумі 1820 (а.с. 102-106).

Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та їх представник ОСОБА_8 проти позову заперечували.

17 лютого 2010 року відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 звернулися до суду із вказаним зустрічним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що Банк не укладав з ними, ОСОБА_4 та ОСОБА_7, договори поруки, оскільки договори підписані невідомою їм особою. Тому ці договори є недійсними. Боржниця ОСОБА_9 припинила виконувати свої зобовязання за кредитним договором з 16 жовтня 2008 року, а претензія-вимога направлена Банком їй - 24 червня 2009 року, їм - 31 серпня 2009 року, тобто з пропуском, передбаченого ч. 4 ст. 554 ЦК України, шестимісячного строку з дня настання строку виконання основного зобов'язання. Тому, на їх думку, договори поруки припинили свою дію. Крім того, положення п. 4.1 Договору поруки, укладений з ним, ОСОБА_6, не відповідає вимогам закону ч. 4 ст. 554 ЦК України.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 203, 207, 215, 217, 559, 626 ЦК України, позивачі за зустрічним позовом після уточнення вимог просили суд визнати недійсним п. 4.1 Договори поруки, укладені між Банком та ОСОБА_4 і ОСОБА_6, визнати вказані договори такими, що припинали дію, з 16 квітня 2009 року, визнати недійсним договір поруки, укладений між Банком та ОСОБА_7, та визнати недійсним договір іпотеки, укладений 20 квітня 2007 року між Банком та ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 (а.с. 77-81, 120-122).

18 березня 2010 року відповідачка ОСОБА_9 звернулася до суду з вказаним зустрічним позовом, де посилаючись на те, що у звязку з світовою кризою, утратою бізнесу і находженням під вартою вона неспроможна погашати кредит, і на положення ст. ст. 651, 652 ЦК України, просила суд визнати кредитний договір розірваним з 11 січня 2010 року (а.с. 116-118).

Після уточнення позову, 12 травня 2010 року, відповідачка ОСОБА_9 просила суд визнати кредитний договір недійсним з моменту його укладення, повернути

безпідставно сплачені нею 15 766 дол. США, з метою забезпечення виконання рішення суду заборонити банку нараховувати пеню за кредитним договором, посилаючись на те, що Договір в частині отримання коштів в іноземній валюті доларах США, є недійсним (ст. ст. 203, 215, 524, 533 ЦК України) - а.с. 195-199.

Рішенням суду першої інстанції первісний позов задоволено, у задоволенні зустрічних позовів відмовлено. Суд стягнув з відповідачів ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 солідарно на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 517 572, 94 грн. та судові витрати в сумі 1 820 грн.

В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 та їх представник ОСОБА_8 просять рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову і задоволенні зустрічних позовів, мотивуючи тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального і матеріального права.

Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_9 в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи сповіщені належним чином.

За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

У даному випадку їх неявка в суд не перешкоджає розглядові справи і не порушує право на доступ до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 та їх представника ОСОБА_8, пояснення на апеляцію представника позивача, АТ "Райффайзен Банк Аваль", - Івкової Л.В., та представника відповідача ОСОБА_4, - ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідачів та їх представника задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального і матеріального права.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 червня 2007 року між Банком та відповідачкою ОСОБА_9 був укладений кредитний договір, за яким позичальнику було передано грошові кошти в іноземній валюті в сумі 45 492 дол. США строком до 10 квітня 2017 року під 13, 75 відсотків річних з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно Графіку (а.с. 25-33).

Одночасно у якості забезпечення зобовязань за кредитним договором між Банком та відповідачами ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 були укладені договори поруки, згідно яких поручителі зобовязались відповідати по зобовязаннях позичальниці ОСОБА_9 за кредитним договором (а.с. 34-42).

20 квітня 2007 року між Банком та відповідачами ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 був укладений договір іпотеки, за яким відповідачі передали в іпотеку Банку квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 43-49).

У порушення умов договорів позичальник та поручителі не виконали зобовязання за кредитним договором, незважаючи на претензії-вимоги, направлені їм Банком (а.с. 51-53).

Станом на 01 березня 2010 року заборгованість за кредитним договором становить 64 777, 59 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 517 572, 94 грн., у тому числі: за кредитом 38 874, 63 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 310 608, 29 грн., за відсотками 8 054, 32 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 64 354,02 грн., та пеня 17 848, 64 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 142 610, 63 грн.,

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобовязаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позичальник, відповідачка ОСОБА_9, та поручителі, відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 не виконали взяті на себе зобовязання за кредитним договором і за договорами поруки в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором. Тому права позивача були порушені і у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України підлягають судовому захисту шляхом стягнення заборгованості за договором кредиту в розмірі 64 777, 59 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 517 572, 94 грн. солідарно.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першої-третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Всі умови договору з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачка ОСОБА_9 кредитний договір підписала, ніяких заперечень проти вказаних пунктів договору не заявляла, всі грошові кошти 45 000 дол. США, отримала і розпорядилася ними на свій розсуд.

Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 також договори поруки та договір іпотеки підписали і зобовязалися відповідати по зобовязаннях позичальниці ОСОБА_9 за кредитним договором.

Ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні відповідачами ОСОБА_9 не наведено обставин, які породжують передбачені ст. ст. 203, 215, 524, 533 ЦК України підстави для визнання оспорюваних договорів недійсними, а також припинення дії договорів поруки.

Тому права відповідачів порушені не були і не підлягають судовому захисту.

Таким чином, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно із законом.

Твердження відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 та їх представника ОСОБА_8 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду не відповідає вимогам закону, оскільки суд безпідставно не врахував, що умови кредитного договору в частині визначення платежу за договором в іноземній валюті - доларах США, є незаконними, не приймаються до уваги за таких підстав.

У відповідності до ст. 2, п. 1 ч. 2 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та ч. 2 ст. 533 ЦК України банки мають право на здійснення операцій і угод з валютними цінностями.

Суд першої інстанції з достовірністю встановив, що Банк у відповідності до наданої банківської ліцензії та письмових дозволів НБУ має право на здійснення операцій з валютними цінностями, у тому числі в іноземній валюті доларах США (а.с. 66-68).

Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то законодавець до теперішнього часу не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.

Тому операції з надання або одержання банками кредитів в іноземній валюті не потребують індивідуальної ліцензії.

Посилання відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 та їх представника ОСОБА_8 в апеляційній скарзі на те, що суд безпідставно відмовив у призначенні судової почеркознавчої експертизи, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суд обґрунтовано виходив, що відповідач ОСОБА_10 підписував договір поруки від 10 квітня 2007 року і договір іпотеки від 20 квітня 2007 року і законних підстав для сумнівів у справжності його підпису немає.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову і відмову у задоволенні зустрічних позовів немає.

При подачі апеляційної скарги відповідачі судовий збір сплатили не в повному обсязі, необхідно доплатити 824, 50 грн., а витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи сплатили на невірні банківські реквізити. Тому вказані судові витрати підлягають стягненню солідарно з них у дохід держави.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 та їх представника ОСОБА_8 відхилити, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 28 травня 2010 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 солідарно на користь держави судовий збір в сумі 824, 50 грн. на розрахунковий рахунок 31413537700007, МФО 828011, отримувач: ГУ ДКУ в м. Одеса, Код ЄДРПОУ 23862106, Банк отримувача: ГУ ДКУ в Одеській області, призначення платежу: КБК 22090100, держмито, та

витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. на розрахунковий рахунок 31215263700007, МФО 828011, отримувач: ГУ ДКУ в Одеській області, Код ЄДРПОУ 23213460, Банк отримувача: ГУ ДКУ в Одеській області, призначення платежу: КБК 22050002, за ІТЗ Апеляц. суд Од. обл.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан

М.М. Драгомерецький