Ухвала суду № 14568025, 29.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2011 року м. КиївК-18352/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2008 року

у справі № 46/246-А

за позовом Закритого акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»(далі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську (далі відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000492201/0/1385 від 22 січня 2007 року та №0000492201/3/8697 від 02 квітня 2007 року.

Постановою Господарського суду м. Києва від 15 червня 2007 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сума витрат на ведення справи при поверненні в рахунок компенсації відповідних витрат, змінює своє призначення в залежності від підстав її вирахування і повертається в якості плати за відповідні, надані в ході страхових взаємовідносин, послуги.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що відокремлені підрозділи (філії) страховика, а саме Дніпродзержинська філія «Страхової групи «ТАС», не може зменшувати свої валові доходи від страхової діяльності за договорами перестрахування, укладеними ЗАТ «Страхова група «ТАС»з перестраховиком, на суму переданих страхових платежів.

Не погоджуючись з постановою Господарського суду м. Києва від 15 червня 2007 року, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2008 року апеляційну скаргу ЗАТ «Страхова група «ТАС»задоволено. Постанову Господарського суду міста Києва від15 червня 2007 року скасовано. Прийнято в даній справі нову постанову, якою задоволено позов ЗАТ «Страхова група «ТАС»до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення №0000492201/0/1385 від 22 січня 2007 року та №0000492201/3/8697 від 02 квітня 2007 року.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2008 року та ухвалити нове судове рішення, яким залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку Дніпродзержинської філії ЗАТ «Страхова група «ТАС»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2003 року по 30 червня 2006 року, за результатами якої складено акт № 37/22-008/25840327 від 26 жовтня 2006 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000492201/0/1385 від 22 січня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 4748,00 грн. (2128,00 грн. основний платіж, 2620,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення №0000492201/0/1385 від 22 січня 2007 року в частині скасовано. Остаточно, прийнято податкове повідомлення-рішення №0000492201/3/8697 від 02 квітня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 3 206,00 грн. (2128,00 грн. основний платіж, 1 098,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 28 грудня1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 334/94-ВР), оскільки позивачем неправомірно зменшено валовий доход на 699,00 грн. повернутого Дніпродзержинською філією «Страхова група «ТАС»страхового платежу у звязку з розірванням договору добровільного страхування наземного транспорту на підставі заяви страхувальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Реверс».

Також, встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 334/94-ВР у звязку з безпідставним зменшенням валового доходу від страхової діяльності на суму 259000,00 грн., переданих головному офісу ЗАТ “Страхова група “ТАС” у перестрахування.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 10 Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 85/96-ВР) страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) плата за страхування, яку страхувальник зобовязаний внести страховику згідно з договором страхування.

Страховий тариф ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.

Відповідно до статті 16 Закону № 85/96-ВР договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобовязання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

В договорі страхування зазначається, зокрема, розмір страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати, страховий тариф. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Згідно з частиною 4 статті 28 Закону № 85/96-ВР у разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійсненні за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.

У звязку з викладеним вище, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що сума коштів у вигляді компенсації витрат на ведення справи, яка утримується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування, є страховим платежем, який сплачує страхувальник при укладанні договору страхування, а тому не може змінювати своє призначення та включатися до складу доходу від іншої діяльності, ніж страхова.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 12 Закону № 85/96-ВР перестрахування полягає у страхуванні одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України № 334/94 ВР оподатковувані доходи від страхової діяльності (крім страхування життя) страховиків-резидентів оподатковується за ставкою у розмірі 3 відсотки суми валової доходу одержаного від страхової діяльності, та не підлягають оподаткуванню за ставкою встановленою статтею 10 цього Закону. Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподаткованим доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами (крім договорів страхування життя), зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених (нарахованих) страховиком за договором перестрахування з резидентом та сплачених за договорами перестрахування з нерезидентом у тому ж податковому періоді.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, укладений між ЗАТ «Страхова група «ТАС»та «TransatlanticReinsuranceCompany»(ParisBranch) договір є зовнішньоекономічною угодою.

В свою чергу, згідно статті 3 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність»(далі Закон № 959-XII) субєктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є саме юридичні особи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що філія (структурний підрозділ), якою є Дніпродзержинська філія ЗАТ «Страхова група «ТАС», не може бути субєктом зовнішньоекономічної діяльності та сплачувати перестрахувальні премії безпосередньо нерезидентам, тому головний офіс позивача обрав існуючий порядок перерахування коштів за перестрахування на адресу перестарховиків-нерезидентів, коли сплату перестрахувальної премії здійснює головний офіс, а структурний підрозділ компенсує йому ці кошти за окремим розпорядженням шляхом перерахування вказаної суми на рахунок головного офісу в межах внутрішніх розрахунків.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, а тому вони не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко