Ухвала суду № 14568043, 29.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2011 року м. КиївК-19542/08

К-19556/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КАМПУС»та Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2008 року

у справі № 5/35/07-АП-5/36/07-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КАМПУС»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватне підприємство «Промтехпостача»

за участю Прокуратури Запорізької області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 16 серпня 2007 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КАМПУС»(далі позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі відповідач) задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення №0000112300/0-2709/10/23 від 21 лютого 2007 року, в частині донарахування 28078,00 грн. податку на прибуток та застосування 14309,00 грн. штрафної (фінансової) санкції, №0000112300/0-2708/10/23 від 21 лютого 2007 року, в частині донарахування 22462,00 грн. податку на додану вартість та застосування 11231,00 грн. штрафної (фінансової) санкції. Присуджено з Державного бюджету України на користь ТОВ «ТД «Кампус»1,70 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідач оскаржили його в апеляційному порядку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2008 року апеляційні скарги ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя та ТОВ «Торговий дім «КАМПУС»залишено без задоволення. Постанову Господарського суду Запорізької області від 16 серпня 2007року змінено та викладено резолютивну частину постанови в наступній редакції: «Позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя: №0000112300/0-2709/10/23 від 21 лютого 2007 року, в частині донарахування 28078,00 грн. податку на прибуток та застосування 14309,00 грн. штрафної (фінансової) санкції та №0000112300/0-2708/10/23 від 21 лютого 2007 року, в частині донарахування 22462,00 грн. податку на додану вартість та застосування 11231,00 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач та відповідач звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами.

В поданій касаційні скарзі ТОВ «Торговий дім «КАМПУС», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2008 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та задовольнити їх повністю.

ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя в поданій касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить змінити постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2008 року в частині задоволення позову, скасувавши її в цій частині, та відмовити ТОВ «Торговий дім «КАМПУС»у задоволенні позову повністю.

В свою чергу, в запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу ТОВ «Торговий дім «КАМПУС»без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційні скарги слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 30 листопада 2004 року по 30 вересня 2006 року, за результатами якої складено акт № 1/23-2/33242486 від 09 лютого 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000122300/0-2708/10/23 від 21 лютого 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану у розмірі 92596,50 грн. (61731,00 грн. основний платіж, 30865,50 грн. штрафні (фінансові) санкції) та №0000112300/0-2709/10/23 від 21 лютого 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 115650,00 грн. (77100,00 грн. основний платіж, 38550,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 334/94-ВР) та підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) у звязку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сплачених позивачем Приватному підприємству «Промтехпостача» за виконані ним маркетингові послуги з аналізу дослідження ринку міжнародного туризму, ринку металопрокату, а також транспортних, експедиційних, навантажно-розвантажних та юридичних послуг.

Крім того, судами встановлено, що між позивачем (Замовник) та ПП «Промтехпостача»(Виконавець) укладено договір №12-к від 01 травня 2005 року на виконання маркетингових послуг, відповідно до умов якого Виконавець зобовязується провести маркетингові дослідження по інформаційному аналізу ринку міжнародного туризму, а Замовник зобовязується сплатити йому винагороду в розмірі 72127,02 грн.

Також, між позивачем (Замовник) та ПП «Промтехпостача»(Виконавець) укладено договори №2-к від 01 квітня 2005 року на виконання транспортних послуг, №3-к від 01 квітня 2005 року на виконання експедиційних послуг та №4-к від 01 квітня 2005 року на виконання навантажно-розвантажних послуг.

Крім того, між ТОВ «ТД «Кампус»(Замовник) та ПП «Промтехпостача»(Виконавець) укладено договір №205-Ю від 01 липня 2005 року про надання юридичних та консультаційних послуг.

Також, між позивачем (Замовник) та ПП «Промтехпостача»(Виконавець) укладено договір №15-к від 01 травня 2005 року на виконання маркетингових послуг, за умовами якого Виконавець зобовязується надати Замовнику послуги з проведення маркетингових досліджень по інформаційному, конкурентно-ціновому аналізу ринку металопрокату.

Надання послуг ПП «Промтехпостача»підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), що відповідають вимогам частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а формування податкового кредиту належним чином оформленими податковими накладними.

Разом з тим, судами встановлено, що послуги, отримані позивачем за договорами №12-к від 01 травня 2005 року та №15-к 01 травня 2005 року, в господарській діяльності позивача не використовувались.

Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В свою чергу, пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності безпосереднього звязку понесених витрат платника податків та сплачених ним сум ПДВ в складі вартості отриманих послуг (робіт) з його господарською діяльністю.

Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2008 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КАМПУС»та Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко