Ухвала суду № 14567236, 16.03.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2011 р.Справа № 2-а-9214/10/1570 Категорія: 8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Яковлєва О.В.,

суддів Бойка А.В., Романішина В.Л.,

за участю секретаря Жуковської О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2010 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернешнл»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому ставить вимоги до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень № 0009741520/0, № 0009731520/0, №0009751520/0 від 14.09.2010 року.

Вимоги обґрунтував тим, що за результатами виїзної документальної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з придбання та реалізації товарів на експорт відображених у р.2.1 податкових декларації з ПДВ, за січень березень 2010р., які викладено в акті № 542/15-2/20005502/210 від 31.08.10 року, встановлено порушення абз. 4 пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у 1-му кварталі 2010 року, та п.п.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту.

За наслідками перевірки відповідачем прийняті оскаржувані рішення №0009741520/0, № 0009731520/0, № 0009751520/0 від 14.09.2010 року .

Вважає, що перевірку проведено в супереч п.1-9 ч.6 ст.11-1 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні», а саме підстави для проведення такої перевірки відсутні, а тому остання здійснена з перевищенням повноважень.

Крім того, висновки щодо порушень ґрунтуються на договорах купівлі-продажу укладені між ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл»та ТОВ «Южмет ЛТД», ТОВ «Вторметекспорт», ТОВ «Ферко», у відповідності до яких позивачем не надано товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості, що на думку позивача не відповідає дійсності та не може бути підставою для зменшення податкового кредиту та валових витрат у звязку з тим, що фактично порушення відсутнє та не передбачено чинним законодавством.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.10 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одеси подано апеляційну скаргу, з якої вбачається, що рішення у справі прийнято в порушення норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Зазначається, що в ході розгляду справи судом першої інстанції не в повному обсязі встановлено обставини справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, а як наслідок невірно дана оцінка спірним правовідносинам. Вважає, що податкові повідомлення-рішення винесено у відповідності до вимог закону, так як позивачем не підтверджено товарність операцій, у перевіряємому періоді, що підтверджується відсутністю товарно-транспортних накладних, складських документів та сертифікатів якості на продукцію.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в супереч п.1-9 ч.6 ст.11-1 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні», порушено порядок проведення позапланової виїзної перевірки з чим погоджується судова колегія.

Так, підставою для проведення перевірки, як вбачається із заперечень відповідача, є неподання позивачем протягом 10 робочих днів підтвердження відомостей, які містяться у податковій декларації, на обовязковий письмовий запит податкового органу, що передбачено п.3 ч.6 ст.11-1 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні».

З матеріалів вбачається, що такими запитами є листи № 4969/10/15-239 від 23.02.10 року та № 12326/10/15-239 від 07.05.10 року (а.с.117, 119).

Однак, в матеріалах справи містяться докази щодо належного виконання запитів податкового органу, а саме листи позивача № 24 від 07.06.10 року, № 32 від 16.08.10 року, № 36 від 17.08.10 року та № 43 від 20.08.10 року, які, згідно дати відправки, є фактичним виконанням вимог відповідача (а.с. 113-116).

Які саме вимоги позивачем не виконано та які документи не надано з матеріалів справи не вбачається та з пояснень представника відповідача не встановлено.

Таким чином, за відсутності обєктивних підстав для проведення перевірки, податковим органом проведено виїзну позапланову перевірку.

В ході перевірки працівників податкового органу фактично не допущено до проведення перевірки, що підтверджується актом № 99/15-2 відмови надання документів для проведення позапланової виїзної перевірки від 18.08.2010 року.

У випадку недопущення перевіряючи до перевірки податковий орган має право вчинити дії у відповідності до п. "г" підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме в разі, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, до такого платника податків може бути застосований адміністративний арешт активів.

Однак, відповідачем складено акт перевірки та здійснено висновок щодо наявності порушень.

Також, судом першої інстанції встановлено, що за результатами виїзної документальної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з придбання та реалізації товарів на експорт відображених у р.2.1 податкових декларації з ПДВ, за січень березень 2010р., які викладено в акті № 542/15-2/20005502/210 від 31.08.10 року, встановлено порушення абз. 4 пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у 1-му кварталі 2010 року, та п.п.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту.

За наслідками перевірки відповідачем прийняті оскаржувані рішення №0009741520/0, № 0009731520/0, № 0009751520/0 від 14.09.2010 року.

З акту перевірки вбачається, що такими порушеннями є діяльність підприємства щодо укладення договорів купівлі-продажу, комісії, укладені між ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл»та ТОВ «Южмет ЛТД», ТОВ «Вторметекспорт», ТОВ «Ферко», а саме в порушення ст.ст. 626,629,655 ЦК України, Постанови КМУ від 23.07.09 року № 848 «Про затвердження Порядку видачі сертифікатів якості зерна та продуктів його переробки», позивачем не надано для перевірки сертифікатів якості на пшеницю, ячмінь, ріпак, що є предметом договору.

Крім того, позивач на підтвердження доказів поставки товару повинен мати транспортні документи, а як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна-складські документи, а також надати їх на запит СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі.

Висновок перевіряючих щодо порушення позивачем п.п.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту, є хибним з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпункт 7.5.1 зазначеного Закону № 168/97-ВР, визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з таких подій:- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); - дата отримання податкової накладної.

Судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено правильний висновок, що зазначений закон визначає два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку - відсутність податкової накладної та невикористання придбаних товарів (послуг) у власній господарський діяльності. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку зазначений Закон не передбачає.

В акті перевірки відповідачем не спростовується факт непідтвердження податкового кредиту необхідними податковими накладними.За результатами виконання договорів, укладених з контрагентами Позивач має всі документи, що відповідають правилам бухгалтерського та податкового обліку: договори, акти виконаних послуг, податкові накладні, які вивчені податковим органом і описані в акті перевірки.

Також, судом вірно встановлено факт відсутності позастатутної діяльності, так як у відповідності до довідки з ЄДРПОУ №380538 від 19.05.2010 року (а.с.76), видами діяльності Позивача є, зокрема, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

Стосовно не надання до перевірки сертифікатів походження на придбану та експортовану в подальшому сільськогосподарську продукцію, то суд правильно вважав, що при оформленні вантажних митних декларацій сертифікати походження товарів передано, у відповідності з вимогами Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні”, до територіального відділення Державної хлібної інспекції України в Одеський області. Однак, відповідачем не вчинено жодних дій для встановлення даного факту. При цьому Відповідачем безпідставно проігноровано інформацію викладену в графі 44 ВМД (а.с.26, 29,36, 38, 40), згідно яких до Південної митниці для здійснення процедури розмитнення товару були надані сертифікати якості, на відсутність яких посилається відповідач.

В податковому повідомленні-рішенні № 0009751520/0 від 14.09.2010 року, яким позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування ПДВ, встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Судом правильно зроблено висновок, що вказана норма не регулює питання бюджетного відшкодування, яке врегульовано п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР і тільки порушення підприємством п.п. 7.7. може стати підставою для зняття бюджетного відшкодування ПДВ.

Так, згідно п.п. 7.7.2 п.п 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналізом вищезазначених норм п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в п. 1.8 цього Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, умовою бюджетного відшкодування податку виступає фактична сплата ПДВ постачальнику товарів (робіт, послуг) в ціні придбання таких товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що в акті перевірки та в ході судового засідання відповідачем не ставиться під сумнів факт сплати ПДВ в ціні придбаних товарів в повному обсязі, отже зменшення за цих обставин суми бюджетного відшкодування є неправомірним.

Також, судом першої інстанції встановлено відсутність порушення з боку позивача п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, яким завищено валові витрати у звязку з віднесенням до складу валових витрат оплату послуг по договорам з ТОВ “Ферко”, ТОВ “Вторметекспорт”, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, зокрема, транспортними накладними.

Так, п.п. 5.1, 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3-5.8 цієї статті.

У п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, є посилання на наявність розрахункових, платіжних та інших документів, обовязковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Однак, при цьому ст. 11 цього ж Закону “Правила ведення податкового обліку”, не встановлює жодних вимог до форми чи виду документів які були б належні для цілей податкового обліку.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: 1) або дата списання коштів із банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; 2) або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що за своїм змістом наведені законодавчі норми, передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

З матеріалів справи вбачається, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи на покупку товарів у ТОВ “Ферко”, ТОВ “Вторметекспорт” позивачем надано, а саме: договори купівлі-продажу, комісії, акти виконаних послуг, податкові накладні, які вивчені податковим органом і описані в акті перевірки (а.с.14-75, 97-112).

Крім того, факт реалізації товару підтверджується експортом придбаної сільськогосподарської продукції, що, в свою чергу, підтверджується вантажними митними деклараціями, які описані в акті перевірки та проти чого представник відповідача в судовому засіданні не заперечував.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено факт товарності проведеної позивачем операції.

Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 185, 195-196, 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2010 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді А.В.Бойко

В.Л. Романішин