Ухвала суду № 14566647, 18.03.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Папазова Г.П.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2011 року справа №2а-12080/09/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Міронової Г.М.

суддів Юрко І.В. , Блохіна А.А.

при секретарі Задоєнку О.В., за участю представника відповідача: Шукліної О.О., діючої на підставі довіреності від 17.03.2011 року; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року у адміністративній справі № 2а-12080/09/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-міському районі м. Горлівки Донецької області про скасування рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків,

ВСТАНОВИЛА:

28 лютого 2009 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що відповідачем протиправно були прийняті Рішення № 1025, 1026, 1027/13497120 на суму 21526,16 грн., адже відповідно до ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачем було порушено строки давності, передбачені цією статтею, також Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати» від 21.10.2004 року № 2103-IV, були внесені зміни до ст. 15 Закону України «Про оплату праці» та ст. 97 Кодексу законів про працю України, яким визначено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області про скасування рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків було задоволено частково.

Визнано недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в Центрально Міському районі м. Горлівки Донецької області № 1025/13497120 від 14.07.2009 р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків в частині нарахування фінансових санкцій на суму 2067,14 грн. та пені в розмірі 179,25 грн.

Визнано недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в Центрально Міському районі м. Горлівки Донецької області № 1026/13497120 від 14.07.2009 р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків в частині нарахування фінансових санкцій на суму 2768,01 грн. та пені в розмірі 593,86 грн.

Визнано недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в Центрально Міському районі м. Горлівки Донецької області № 1027/13497120 від 14.07.2009 р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків.

В решті позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, послався на порушення Управлінням Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області вимог ч. 5 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09 липня 2003 року (надалі Закон № 1058) із зазначенням того, що хоча вказана норма і надає Пенсійному фонду право зараховувати в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій сплачені поточні суми страхових внесків, але при цьому Закон № 1058 не передбачає надання Пенсійному органу права у такому випадку застосовувати фінансові санкції та нараховувати пеню, оскільки повна сума страхових внесків була сплачена платником у строки, визначені Законом. Також відповідачем не було надано доказів наявності законних підстав та дотримання порядку зарахування сплачених поточних страхових внесків в погашення попередніх періодів, а саме не дотримано п.п. 10.11 п. 10 Інструкції № 21-1 від 19.12.2003 року, адже відповідач не довів факту направлення повідомлень про перерозподіл сплачених страхових внесків позивачеві в порядку і строки, передбачені зазначеною Інструкцією.

Крім того судом першої інстанції було враховано, що за даними висновку судово-економічної експертизи встановлено, що сума штрафу у розмірі 9911,60 грн. та пені у сумі 949,39 грн. за періоди, вказані у рішенні № 1025/13497120 від 14.07.2009 р. документально обґрунтовані частково на суму штрафу у розмірі 7844,46 грн. та пені на суму 770,14 грн.; сума штрафу у розмірі 6801,72 грн. та пені у сумі 2434,87 грн. за періоди, вказані у рішенні № 1026/13497120 від 14.07.2009 р. документально обґрунтовані частково на суму штрафу у розмірі 4033,71 грн. та пені на суму 1841,01 грн.; сума штрафу у розмірі 1190,74 грн. та пені у сумі 237,84 грн. за періоди, вказані у рішенні № 1027/13497120 від 14.07.2009 р. документально не обґрунтовані у повному обсязі.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме Закону № 1058. На думку апелянта, суд першої інстанції скористався висновком № 2314/24/6406/25 судової економічної експертизи, який був зроблений експертом без урахування особливостей пенсійного законодавства, а саме: не враховані положення ч. 5 ст. 106 Закону № 1058, якою фактично надано право Пенсійному фонду при надходженні коштів від платника страхових внесків автоматично зараховувати на погашення боргу незалежно від цільового призначення цих коштів платником. Іншого порядку зарахування платежів до Пенсійного фонду України не передбачено. Саме законом закріплена можливість Пенсійного фонду зараховувати проплати боргів в порядку календарної черговості їх виникнення є запорукою платіжної дисципліни боржників та запобігає нагромадженню старих непроплачених боргів, від яких боржник хоче ухилитися.

Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на доводах апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду першої інстанції із прийняттям нової, якою в позові Товариству з обмеженою відповідальністю «Прогрес» має бути відмовлено.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес» є юридичною особою, яка зареєстрована виконавчим комітетом Горлівської міської ради Донецької області 11.12.1991 року та має ідентифікаційний код юридичної особи 13497120. Позивач знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області як платник страхових внесків.

Відповідач, 14.07.2009 року керуючись п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, застосував до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» фінансові санкції у вигляді штрафу та пені згідно із прийнятими Рішеннями № 1025/13497120, 1026/13497120, 1027/1349720.

Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (у редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) (надалі Закон № 1058) виконавчими органами Пенсійного фонду застосовуються до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Частиною 5 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій. Колегія суддів вважає, що вказана норма, на яку посилається відповідач, не встановлює право чи обовязок пенсійного органу при зарахуванні страхових внесків самостійно сплачених платником змінювати призначення платежу та напрямок його зарахування.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що згідно статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. За частинами 1, 2, 6, 7 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, держава не втручається у здійснення власником права власності, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Стаття 321 Цивільного кодексу України встановила, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу, а саме: у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Відповідач перерозподіляючи самостійно без врахування призначення платежу перераховані позивачем грошові кошти, якими він має право вільно користуватися, здійснюючи підприємницьку діяльність, фактично порушило право позивача на власність, яке гарантується та охороняється вищенаведеними нормами Конституції України, Цивільного та Господарського кодексів України.

Згідно статті 19 Конституції України посадові особи суб'єктів владних повноважень, якими є й податкові органи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п. 10.11 розділу 10 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» № 21-1 від 19.12.2003 року у разі, коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. При цьому протягом п'яти робочих днів після закінчення базового звітного місяця орган Пенсійного фонду складає повідомлення, у якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів, за формою згідно з додатком 22 цієї Інструкції, яке надсилається (вручається) такому платнику. При цьому корінець повідомлення залишається в органі Пенсійного фонду. Повідомлення вважається надісланим (врученим) платнику, якщо його передано посадовій особі юридичної особи або фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності, адвокату, приватному нотаріусу, під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення. Дата відправлення проставляється на корінці повідомлення.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо недодержання зазначеного порядку відповідачем відносно зарахування сплачених поточних страхових внесків в погашення заборгованості попередніх періодів.

Колегія суддів, враховуючи те, що суми штрафу та пені, які були застосовані до позивача у відповідності до рішень Управління Пенсійного фонду України в Центрально-міському районі м. Горлівки Донецької області № 1025/13497120, № 1026/13497120, 1027/13497120 підтвердилися висновком судової економічної експертизи №2314/24/6406/25 від 30.11.2010 року лише в частині, дійшла висновку про законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, як такої, що прийнята із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне судове рішення, яке підлягає залишенню без змін.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року у адміністративній справі № 2а-12080/09/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області про скасування рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала набуває чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судового рішення, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 24 березня 2011 року.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді Блохін А.А.

Юрко І.В.