Постанова № 14565281, 15.02.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5558/10/1770

15 лютого 2011 року 17год. 30хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Кривчук К.І., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

представник позивача: Коробка Н.М.,

представник відповідача: Оніщук В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Кредитної спілки "Азот"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним,

ВСТАНОВИВ:

Кредитна спілка "Азот" звернулася з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне та, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд визнати нечинними податкове повідомлення-рішення від 27.10.2010р. №0001921742/0/17-123 та другу податкову вимогу від 20.12.2010р. №2/953.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу, викладені в аті перевірки, на підставі якого прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення та надалі сформована друга податкова вимога, не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам трудового і податкового законодавства.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримала заявлений позов з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та пояснила суду, що за результатами планової виїзної перевірки Кредитної спілки «Азот» ДПІ у м.Рівне складено акт від 19.10.2010р. №1612/22-513/33082389, у якому зафіксовано порушення п.1.8, п.1.17 ст.1, пп.3.1.1, пп.3.1.3 п.3.1 ст.3, пп.4.2.15 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.9.10 ст.9, пп."а" п.19.2 ст.19, пп."а" п.20.2, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". На підставі вказаного акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.10.2010р. №0001921742/0/17-123, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 25442,94грн., у т.ч.: 8476,48грн. за основним платежем, 16966,46грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Зазначене податкове повідомлення-рішення винесено на підставі висновку податкового органу про неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 8460,60грн. у звязку з ненарахуванням та невиплатою заробітної плати за виконання посадовими особами свої посадових обовязків та у сумі 15,88грн. у звязку з неоподаткуванням надміру витрачених коштів, отриманих підзвітними особами на відрядження або під звіт. Позивач вважає такі висновки безпідставними. Вказує на те, що заробітна плата голові правління ОСОБА_4 та головному бухгалтеру ОСОБА_5 дійсно не виплачувалася у звязку з рішенням спостережної ради та внесенням змін до умов трудового договору, а відтак, сплата податку з доходів фізичних осіб за рахунок власних коштів кредитної спілки суперечить правовій природі цього податку. Крім того, надмірне використання коштів, отриманих під звіт, також не мало місця в організації Податковому органу для перевірки були надані всі авансові звіти та відповідні розрахункові документи, що підтверджують витрати підзвітних коштів, а, відтак, підстави для нарахування позивачем податку з доходів фізичних осіб, відсутні. Таким чином, податковим органом неправомірно визначено кредитній спілці податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб та застосовано штрафні (фінансові) санкції й відповідно всупереч закону виставлено другу податкову вимогу. Просила позов задовольнити у повному обсязі та визнати нечинними оспорювані податкове повідомлення-рішення та другу податкову вимогу.

Державна податкова інспекція у м.Рівне адміністративний позов не визнала повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що на підставі акта перевірки від 19.10.2010р. №1612/22-513/33082389 ДПІ у м.Рівне було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.10.2010р. №0001921742/0/17-123, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 25442,94грн., у т.ч.: 8476,48грн. за основним платежем, 16966,46грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Проведеною плановою виїзною перевіркою було встановлено, що посадові особи КС «Азот» голова правління ОСОБА_4 та головний бухгалтер ОСОБА_5 у період з березня 2006 року по червень 2010 року фактично виконували посадові обовязки та були відповідальними за фінансово-господарську діяльність організації, перебували на навчанні, а відтак, позивачем неправомірно не нараховувалася та не виплачувалася заробітна плата цим особам та не утримувався і не перераховувався до бюджету податок з доходів фізичних осіб у загальній сумі 8460,60грн., у т.ч.: за 2006 рік 1102,50грн., за 2007 рік 1548,00грн., за 2008 рік 1917,00грн., за 2009 рік 2315,40грн., за 2010 рік 1577,70грн. Тобто позивачем порушено п.1.8, п.1.15, п.1.17 ст.1, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.«а» п.19.2 ст.19, пп.«а» п.20.2, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Крім того, позивачем безпідставно відшкодовані кошти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у загальній сумі 90,00грн. згідно з авансовими звітами без підтвердження відповідними розрахунковими документами. Відшкодована сума коштів є надміру витраченими коштами, отриманими платником податку і підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Відтак, позивачем порушено п.1.15 ст.1, пп.3.1.3 п.3.1 , п.3.4 ст.3, пп.4.2.15 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.9.10 ст.9, пп.«а» п.19.2 ст.19, пп.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Таким чином, визначення податковим органом КС «Азот» податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб та застосування відповідних штрафних санкцій є правомірним. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у період з 24.09.2010р. по 14.10.2010р. Державною податковою інспекцією у м.Рівне проведено планову виїзну документальну перевірку Кредитної спілки "Азот" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2005р. по 30.06.2010р., за наслідками якої складено акт від 19.10.2010р. №1612/22-513/33082389, у якому зафіксовано порушення позивачем п.1.8, п.1.15, п.1.17 ст.1, пп.3.1.1, пп.3.1.3 п.3.1 ст.3, пп.4.2.15 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.«а» п.17.2 ст.17, пп.«а» п.19.2 ст.19, пп.«а» п.20.2, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. №889-IV, а саме: не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 8476,48грн., у т.ч.: за 2006 рік 1102,50грн., за 2007 рік 1548,00грн., за 2008 рік 1923,35грн., за 2009 рік 2318,58грн., за 2010 рік 1584,05грн (а.а.с.7-17).

На підставі висновків зазначеного акта перевірки ДПІ у м.Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.10.2010р. №0001921742/0/17-123, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 25442,94грн., у т.ч.: 8476,48грн. за основним платежем, 16966,46грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.19).

20 грудня 2010 року ДПІ у м.Рівне для КС «Азот» було сформовано другу податкову вимогу №2/953, згідно з якою позивача зобовязано сплатити податковий борг з податку з доходів фізичних осіб усього в сумі 25442,94грн., у т.ч.: 8476,48грн. - основний платіж, 16966,46грн. штрафні (фінансові) санкції (а.с.49).

Визначаючи позивачу податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб податковим повідомленням-рішенням від 27.10.2010р. №0001921742/0/17-123, відповідач керувався висновками ревізорів, зробленими під час перевірки, про те, зокрема, що КС «Азот», як податковим агентом, всупереч закону, не утримано та не перераховано до бюджету вказаний податок за період з березня 2006 року по червень 2010року із заробітної плати, яка повинна бути виплачена голові правління та головному бухгалтеру спілки, однак неправомірно не нараховувалася та не виплачувалася цим працівникам.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу, зважаючи на наступне.

У період виникнення спірних правовідносин порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб було врегульовано Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. №889-IV (далі Закон №889-IV).

Відповідно до п.1.15 ст.15 Закону №889-IV податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону №889-IV податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Підпункт 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону №889-IV передбачає, що податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Підпунктом «а» пункту 20.2 статті 20 Закону №889-IV передбачено, що особами, відповідальними за порушення правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, є такі особи.

Згідно з пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону №889-IV, у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Як вбачається зі статуту позивача, затвердженого рішенням загальних зборів КС «Азот» (протокол №1 від 05.05.2004р.) та зареєстрованого Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 20.07.2004р. (а.а.с.72-85) (далі Статут), Кредитна спілка «Азот» - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок обєднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Згідно з п.7.1 Статуту органами управління кредитної спілки є загальні збори членів кредитної спілки, спостережна рада, ревізійна комісія, кредитний комітет та правління. Пунктом 8.1 Статуту передбачено, що вищим органом управління кредитної спілки є загальні збори її членів.

Відповідно до пунктів 9.1 та 9.2 Статуту спостережна рада представляє інтереси членів кредитної спілки в період між загальними зборами. До компетенції спостережної ради кредитної спілки належать, зокрема, затвердження кошторису та штатного розпису кредитної спілки, призначення голови та членів правління, членів кредитного комітету, вирішення інших питань діяльності кредитної спілки, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів членів кредитної спілки.

На підставі протоколу засідання спостережної ради КС «Азот» від 28.02.2006р. №2 (а.с.20) голову правління ОСОБА_4 та головного бухгалтера ОСОБА_5 було звільнено наказом №2 від 28.02.2006р. Згідно з цим же протоколом спостережною радою було вирішено покласти функції по забезпеченню діяльності КС «Азот» на членів спілки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на громадських засадах тимчасово, у звязку із неможливістю відсутності цих посад.

Згідно з наказом №3 від 01.03.2006р. скасовано наказ №2 від 28.02.2006р. та за згодою ОСОБА_4 і ОСОБА_5 виконувати обовязки щодо підписання кредитних договорів та подання звітності до державних органів на громадських засадах припинено нарахування останнім заробітної плати з 01.03.2006р. (а.с.21).

З пояснень представника позивача в судовому засіданні вбачається, що голова правління та головний бухгалтер погодилися на виконання обовязків на громадських засадах, як члени спілки, беручи до уваги необхідність подання звітності до державних органів та зважаючи на важкий фінансовий стан спілки й не бажаючи банкрутства організації та утворення заборгованості по заробітній платі, за яку передбачена кримінальна відповідальність.

У ході розгляду справи судом встановлено, що у період з березня 2006 року по червень 2010 року заробітна плата голові правління ОСОБА_4 та головному бухгалтеру ОСОБА_5 не нараховувалася та не виплачувалася, відповідно податок з доходів фізичних осіб не утримувався та не перераховувався до бюджету. Ці обставини не заперечуються відповідачем та підтверджуються актом перевірки від 19.10.2010р. №1612/22-513/33082389 і податковими розрахунками сум доходу. нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми №1ДФ за вказані періоди (а.а.с.92-96).

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Зважаючи на те, що оплата праці є істотною умовою трудового договору, суд приймає до уваги посилання ДПІ у м.Рівне на порушення КС «Азот» законодавства про працю та відхиляє одночасно твердження позивача про правомірність внесення змін до трудових договорів в частині оплати праці, оскільки відсутність належної оплати праці, не зважаючи на добру волю самих працівників та рішення спостережної ради, суперечить правовій природі трудового договору та порушує права цих працівників.

Поряд з цим, суд зазначає, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. N509-XII (далі Закон N509-XII).

Відповідно до ст.2 Закону N509-XII завданнями органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; надання податкових консультацій; запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Серед завдань, покладених на органи державної податкової служби, відсутнє таке, як нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю.

Крім того, зі змісту ст.20 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р. N1251-XII вбачається, що державними податковими органами здійснюється контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, жодним нормативно-правовим актом не передбачено право податкових органів здійснювати контроль за дотриманням вимог трудового законодавства.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону №889-IV передбачено, що об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний оподатковуваний дохід. Відповідно до пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону №889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

При цьому, згідно з пп.«а» п.19.2 ст.19 Закону №889-IV особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Таким чином, Законом №889-IV чітко визначено, що обєктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб є, серед іншого, доходи у вигляді заробітної плати та цей податок переховується до бюджету до або під час виплати та за її рахунок.

У ході судового розгляду справи не встановлено факту виплати заробітної плати голові правління ОСОБА_4 та головному бухгалтеру ОСОБА_5, податковим органом не доведено зворотне, а відтак, відсутній обєкт оподаткування у розумінні Закону №889-IV. Зобовязання позивача сплатити податок з доходів фізичних осіб оспорюваним податковим повідомленням-рішенням за рахунок власних коштів спілки суперечить правовій природі цього податку.

Крім того, відповідно до ст.92 Цивільного кодексу України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Як зафіксовано в акті перевірки та не заперечується сторонами, у періоді, що підлягав перевірці, відповідальними за фінансово-господарську діяльність КС «Азот» були голова правління ОСОБА_4 та головний бухгалтер ОСОБА_5.

З постанов Рівненського міського суду від 11.01.2011р. у справах №3-22/11 та №3-21/11 вбачається, що провадження у справах про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за ч.1 ст.163-4 КУпАП закрито у звязку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення (а.а.с.61-62). При цьому фабула правопорушень голови правління КС «Азот» ОСОБА_4 та головного бухгалтера КС «Азот» ОСОБА_5 була визначена ДПІ у м.Рівне на підставі акта перевірки від 19.10.2010р. №1612/22-513/33082389 та полягала у неутриманні та неперерахуванні до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 8476,48грн.

Тобто, постановами Рівненського міського суду від 11.01.2011р., які набрали законної сили, встановлено відсутність у діях посадових осіб КС «Азот» складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-4 КУпАП, а саме порушення порядку утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб і подання відомостей про виплачені доходи.

Оспорюваним у даній справі податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на підставі акта перевірки від 19.10.2010р. №1612/22-513/33082389 у звязку з висновками податкового органу про неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 8476,48грн.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що ДПІ у м.Рівне не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 27.10.2010р. №0001921742/0/17-123 щодо визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 8460,60грн. й відповідно нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 16934,47грн. та сформованої другої податкової вимоги від 20.12.2010р. №2/953 на вказану суму податкового боргу, а відтак адміністративний позов підлягає до задоволення в цій частині позовних вимог.

При цьому, приймаючи рішення, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, згідно з якими адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.10.2010р. №0001921742/0/17-123 в частині визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 25395,30грн. та другої податкової вимоги від 20.12.2010р. №2/953 в частині податкового боргу на загальну суму 25395,30грн.

Що стосується визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 15,88грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 13,50грн., суд зазначає наступне.

Визначаючи КС «Азот» податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 29,38грн. (у т.ч.: 15,88грн. за основним платежем, 13,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), податковий орган керувався висновками ревізорів, зробленими під час перевірки, про те, зокрема, що КС «Азот» безпідставно відшкодовані кошти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у загальній сумі 90,00грн. згідно з авансовими звітами без підтвердження відповідними розрахунковими документами. Відшкодована сума коштів є надміру витраченими коштами, отриманими платником податку і підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Суд погоджується з такими висновками відповідача, зважаючи на таке.

У ході судового розгляду встановлено, що КС «Азот» відшкодовано кошти підзвітній особі ОСОБА_4 згідно з авансовим звітом від 30.06.2008р. №3006/1 у сумі 36,00грн. На підтвердження використання цих коштів на курєрські послуги приватного підприємця ОСОБА_6 ОСОБА_4 до авансового звіту додано рахунок від 24.10.2007р. №7337 на суму 18.00грн. та акт здачі-прийняття робіт від 24.10.2007р., рахунок від 24.04.2008р. №7239 на суму 18,00грн. та акт здачі-прийняття робіт від 24.04.2008р. Згідно з авансовим звітом від 30.09.2009р. №6 цьому ж працівнику відшкодовано кошти в сумі 18,00грн. на підставі рахунку від 23.07.2009р. №16520 на суму 18,00грн. та акту здачі-прийняття робіт від 23.07.2009р. про надання курєрських послуг приватним підприємцем ОСОБА_6 Також КС «Азот» відшкодовано кошти підзвітній особі ОСОБА_5 згідно з авансовим звітом від 30.06. 2010р. №4 в сумі 36,00грн. На підтвердження використання цих коштів на курєрські послуги приватного підприємця ОСОБА_6 ОСОБА_5 до авансового звіту додано рахунок від 22.02.2010р. №14999 на суму 18,00грн. та акт здачі-прийняття робіт від 22.02.2010р., а також рахунок від 23.04.2010р. №15018 на суму 18,00грн. та акт здачі-прийняття робіт від 23.04.2010р. Вказані обставини підтверджується актом перевірки та матеріалами справи (а.а.с.22- 24, 121-123, 125-127).

Порядок видачі коштів під звіт та порядок складання авансових звітів на момент виникнення спірних правовідносин було врегульовано постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001р. N72 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 15.03.2001р. за N237/5428, та Порядком складання Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 19.09.2003р. N440 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.10.2003р. за N915/8236 (далі Порядок N440).

Згідно з п.2 Порядку N440 звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.

Зі змісту Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001р. N72 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.03.2001р. за N237/5428, вбачається, що до авансового звіту про використання одержаної під звіт готівки (у касі підприємства чи з карткового рахунку із застосуванням корпоративної картки) для вирішення виробничих (господарських) питань додаються оригінали підтверджувальних документів.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. N265/95-ВР (далі Закон N265/95-ВР) розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Згідно з п.1 ст.3 Закону N265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону N265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Таким чином, документом, що підтверджує витрати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на курєрські послуги, повинен бути розрахунковий документ, роздрукований реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну, тобто розрахункова квитанція, касовий чек, прибутковий касовий ордер.

Як вбачається з акта перевірки від 19.10.2010р. №1612/22-513/33082389, позивачем податковому органу не надано жодних розрахункових документів, які б підтверджували отримання коштів приватним підприємцем ОСОБА_6 за надання курєрських послуг від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 згідно з вищевказаними рахунками та актами здачі-прийняття робіт.

Подані позивачем у ході судового розгляду квитанції до прибуткових касових ордерів (а.а.с.25-29) судом не беруться до уваги, оскільки ці документи не подавалися спілкою податковому органу під час проведення перевірки та не додавалися до заперечень до акта від 19.10.2010р. №1612/22-513/33082389, що вказує на їх зібрання після проведення перевірки. Ця обставина підтверджується також поясненням ОСОБА_4, поданим ДПІ у м.Рівне, за змістом якого ПП ОСОБА_6 відмовилася надавати будь-які інші підтверджуючі документи, крім актів здачі-прийняття робіт, в яких зазначено про отримання відповідних коштів готівкою (а.с.124).

Відтак, у звязку з відсутністю належно оформлених документів, що підтверджують факт оплати наданих приватним підприємцем ОСОБА_6 курєрських послуг, відшкодована згідно з обумовленими авансовими звітами сума у розмірі 90,00грн. є надміру витраченими коштами, отриманими платником податку, яка підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п.7.1 ст.7 Закону №889-IV.

Перевіркою встановлено, що надміру витрачені кошти працівниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на розрахунковий рахунок та в касу КС «Азот» не вносилися.

Відповідно до пп.9.10.3 п.9.10 ст.9 Закону №889-IV якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, встановленого підпунктом 9.10.2 цього пункту, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів, який стягується за процедурою утримання податку, встановленою підпунктом 9.10.1 цього пункту. Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 9.10.1 цього пункту, та платник податку сплачує штраф, встановлений абзацом першим цього підпункту.

Таким чином, суд прийшов до висновку про правомірність визначення ДПІ у м.Рівне КС «Азот» податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 15,88грн. за основним платежем та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 13,50грн., як наслідок в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне від 27.10.2010р. №0001921742/0/17-123 в частині визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 25395,30грн. (у т.ч. 8460,60грн. - за основним платежем, 16934,47грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та другу податкову вимогу від 20.12.2010р. №2/953 в частині податкового боргу на суму 25395,30грн. (у т.ч. 8460,60грн. основного платежу, 16934,47грн. штрафних (фінансових) санкцій).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Кредитної спілки "Азот" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 6,78грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.