Постанова № 14565278, 20.01.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-697/10/1770

20 січня 2011 року 16год. 15хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Кривчук К.І., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

представник позивача: Паламарчук С.С.,

представник відповідача: Бухта Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства «Технорембуд»

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «Технорембуд» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень. З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.08.2009р. №0003512342/0, від 01.10.2009р. №0003512342/1, від 14.12.2009р. №0003512342/2, від 22.02.2010р. №0003512342/3, якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 99095,10грн., у т.ч. 66700,00грн. - основний платіж, 32395,10грн. - штрафні (фінансові) санкції, та від 07.08.2009р. №0003522342/0; від01.10.2009р. №0003522342/1, від 14.12.2009р. №00035222342/2, від 22.02.2010р. №0003522342/3, якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 80040,66грн., у т.ч. 53360,44грн. - основний платіж, 26680,22грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позов обґрунтований тим, що за результатами планової виїзної перевірки Приватного підприємства «Технорембуд» Державною податковою інспекцією у м.Рівне 31.07.2009р. було складено акт №994/23-100/31479078, на підставі якого винесені оспорювані податкові повідомлення-рішення. Ні в акті перевірки, ні в податкових повідомленнях-рішеннях не зазначено жодної норми податкового законодавства, яка дійсно була порушена позивачем.

У судовому засіданні представник позивача збільшені позовні вимоги підтримала повністю та пояснила суду, що ПП «Технорембуд» правомірно віднесено до складу валових витрат суми витрат, сплачені ТОВ «Арма-Строй» згідно з договорами підряду по реконструкції ПЛЕП з ізольованим приводом на обєктах ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» у Васильківському та Броварському районах Київської області та правомірно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні за отримані послуги підряду. Вказані послуги мали реальний характер, їх надання підтверджується належним документальним оформленням. Порушення кримінальної справи щодо посадових осіб ТОВ «Арма-Строй» не означає, що вказане товариство не сплачувало до бюджету суму податку на додану вартість чи не включало отримані кошти до складу валового доходу. Зауважила, що чинне законодавство не встановлює причинного звязку між правом платників податків покупців (замовників) на відображення витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість з відсутністю реєстраційних документів платників податків продавців. Просить позов задовольнити повністю.

Державна податкова інспекція у м.Рівне адміністративний позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Представник відповідача в судовому засіданні надала пояснення, які повністю співпадають з позицією, що викладена в письмових запереченнях на адміністративний позов, а, зокрема, пояснила, що у ході проведення перевірки встановлено, що у провадженні органу досудового слідства перебуває кримінальна справа №70/107-08 про обвинувачення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.28 ч.2, 205 ч.2, 27 ч.5, 212 ч.3 КК України. Під час розслідування цієї справи слідчим органом виявлено відсутність, зокрема і у ТОВ «Арма-Строй», трудових ресурсів та виробничих потужностей, основних фондів та інших активів, які б використовувалися у наданні послуг з будівництва, а також встановлено, що господарські операції оформлялися лише документально. У звязку з цим, посадові особи контрагента позивача ТОВ «Арма-Строй», не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Вказала, що правочин позивача з ТОВ «Арма-Строй» є нікчемним, умисел сторін був спрямований на ухилення від сплати податків, і як наслідок позивачем штучно сформовано валові витрати та податковий кредит, тим самим занижено податкові зобовязання. Просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Технорембуд" повністю.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки Приватного підприємства "Технорембуд" 31.07.2009р. Державною податковою інспекцією у м.Рівне було складено акт №994/23-100/31479078 (а.а.с.20-51), у якому зафіксовано порушення:

- пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства на суму 66700,00грн., у т.ч. 2 кв. 2008р. - 19651,00грн., 3 кв. 2008р. - 47049,00грн.;

- пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 53360,44грн., у т.ч. по періодах: у сумі 15721,24грн. - червень 2008р., у сумі 37639,20грн. - вересень 2008р.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення від 07.08.2009р. №0003512342/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 99095,10грн., у т.ч. 66700,00грн. - основний платіж, 32395,10грн. - штрафні (фінансові) санкції та податкове повідомлення-рішення від07.08.2009р. №0003522342/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 80040,66грн., у т.ч. 53360,44грн. - основний платіж, 26680,22грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.а.с.8, 10).

Позивачем було оскаржено вказані повідомлення-рішення до ДПІ у м.Рівне, ДПА в Рівненській області та ДПА України.

Рішенням від 30.09.2009р. №43017/25-09 ДПІ у м.Рівне скаргу ПП «Технорембуд» залишено без задоволення (а.а.с.52-54) та прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.10.2009р. №0003512342/1, від 01.10.2009р. №0003522342/1 (а.а.с.12,107).

За розглядом повторної скарги ПП «Технорембуд» рішенням ДПА в Рівненській області від 04.12.2009р. №22755/25-16/321 податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне від 07.08.2009р. №0003512342/0 про визначення зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 99095,10грн. та від 07.08.2009р. №0003522342/0 про визначення зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 80040,66грн., рішення ДПІ у м.Рівне від 30.09.2009р. №43017/25-09 про розгляд первинної скарги залишені без зміни, а повторна скарга - без задоволення (а.а.с.55-58). ДПІ у м.Рівне прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.12.2009р. №0003512342/2, від 14.12.2009р. №0003522342/2 (а.с.16,108).

Рішенням ДПА України від 11.02.2010р. №1315/6/25-0115 за розглядом повторної скарги ПП «Технорембуд» податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне від07.08.2009р. №0003512342/0, від07.08.2009р. №0003522342/0, від 01.10.2009р. №0003512342/1, від 01.10.2009р. №0003522342/1 та рішення ДПА в Рівненській області від 04.12.2009р. №22755/25-16/321 про розгляд повторної скарги, податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне від 14.12.2009р. №0003512342/2, від 14.12.2009р. №0003522342/2 залишені без зміни, а повторна скарга - без задоволення (а.а.с.59-62). ДПІ у м.Рівне прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.02.2010р. №0003512342/3, від 22.02.2010р. №0003522342/3 (а.а.с.73,74).

Таким чином, за результатами адміністративного оскарження, розмір визначеного позивачу зобовязання з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств залишено без змін.

У ході перевірки ПП «Технорембуд» податковим органом встановлено, що позивач у порушення пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включив до складу валових витрат витрати в сумі 266802,00грн. по правочинах, вчинених позивачем з ТОВ «Арма-Строй», які відповідач вважає нікчемними, та в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 53360,00грн., сплачену ТОВ «Арма-Строй» в ціні за послуги підряду по нікчемних правочинах.

З пояснень представника відповідача та відомостей, відображених в обумовленому акті перевірки, вбачається, що підставою для винесення спірних рішень стали висновки про те, що позивач неправомірно відніс до складу валових витрат витрати в сумі 266802,00грн., у т.ч. за 2кв. 2008 року 78606,00грн., за 3кв. 2008 року - 188196,00грн. та до податкового кредиту - суму ПДВ у наступних розмірах: червень 2008 року 15721,00грн., вересень 2008року 37639,00грн., сплачені позивачем по операціях з ТОВ "Арма-Строй». Вказані висновки зроблені у звязку з тим, що:

1) посадові особи ТОВ «Арма-Строй» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного;

2) контрагентом позивача (ТОВ «Арма-Строй») не сплачено до Державного бюджету України суми ПДВ;

3) валові витрати позивача не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд бере до уваги посилання ПП «Технорембуд» на той факт, що лише порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента ТОВ «Арма-Строй» не може бути підставою для висновку про нікчемність вчинених з ним правочинів та відповідно про неправомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених в ціні придбаних у такого контрагента послуг, проте вважає визначення позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану варість правомірним, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що між ПП «Технорембуд» (замовник) та ТОВ «Арма-Строй» (підрядник) було укладено договори підряду на виконання робіт по реконструкції ПЛЕП з ізольованим проводом на обєктах ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» у Васильківському та Броварському районі Київської області від 27.06.2008р. №25 та від 05.05.2008р. №21, відповідно до яких підрядник зобовязаний виконати роботи за завданням замовника з використанням своїх матеріалів, а замовник зобовязується прийняти до оплати згідно актів форми №КБ-2в роботи з реконструкції ПЛЕП (а.а.с.133-136, 152-156).

На виконання вищевказаних договорів підряду ТОВ «Арма-Строй» передано до оплати наступні акти виконаних робіт на суму 266802,20грн., у т.ч. ПДВ 53360,44грн.:

-від 30.09.2008р. на суму 188196,00грн., ПДВ 37639,20грн.;

-від 30.06.2008р. на суму 40524,20грн., ПДВ 8104,84грн.;

-від 30.06.2008р. на суму 38082,00грн., ПДВ 7616,40грн.

Позивачем до складу валових витрат віднесено суми згідно з актами виконаних робіт за відповідні періоди в сумі 266802,00грн., у т.ч.:

-2 кв. 2008 року в сумі 78606,00грн.;

-3 кв. 2008 року в сумі 188196,00грн.

На виконання вищевказаних договорів ТОВ «Арма-Строй» виписані податкові накладні:

-№5-2909 від 29.09.2008р. на суму 225835,20грн., у т.ч. ПДВ 37639,20грн.;

-№1-0206 від 02.06.2008р. на суму 45698,40грн., у т.ч. ПДВ 7616,40грн.;

-№7-2406 від 24.06.2008р. на суму 48629,04грн., у т.ч. ПДВ 8104,84грн.

На підставі вказаних податкових накладних ПП «Технорембуд» до складу податкового кредиту включені наступні суми податку на додану вартість за відповідні періоди:

-червень 2008 року в сумі 15721,24грн.

-вересень 2008 року в сумі 37639,20грн.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. (далі Закон №334/94-ВР), чинного на час існування спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 зазначеної статті, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Відповідно до абз.4 пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 (далі Положення №88).

Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення №88 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Згідно з п.2.15 та п.2.16 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі Закон №996-XIV) передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до п.3.2 ст.3 Закону№996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Зокрема, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003р. №143 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 08.04.2003р. за №271/7592, передбачає, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Приймаючи надані сторонами документальні докази, суд констатує, що сама по собі наявність у позивача первинних документів по оформленню господарських операцій, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до складу валових витрат, оскільки для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства, та підтверджувати фактичне здійснення операцій.

Договори підряду, податкові накладні підписані від імені ТОВ «Арма-Строй» ОСОБА_4, акти виконаних робіт підписані від імені ТОВ «Арма Строй» невідомою особою, тобто ці акти не дають змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відтак, акти виконаних робіт не відповідають вимогам, встановленим для первинних документів ст.9 Закону №996-XIV, а тому не можуть бути підставою для віднесення витрат до складу валових.

Крім того, з визначення поняття «валові витрати» вбачається, що такими можуть бути лише витрати, які здійснюються платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Тобто, до складу валових можуть бути віднесені не будь-які витрати підприємства, а лише ті, які здійснені для їх подальшого використання в своїй господарській діяльності.

Позивач, всупереч наведеному, не надав суду доказів використання придбаних у ТОВ «Арма-Строй» підрядних робіт у своїй господарській діяльності. Надані суду копії договорів підряду, актів виконаних робіт (а.а.с.125-130, 131-132, 143-151, 163-171) з ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» суд не бере до уваги, оскільки, відповідно до акта приймання виконаних роботи з реконструкції ПЛ 0,4 кВ ТП-675 Л1,2 Васильківський РП були прийняті замовником (ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго») в травні 2008 року, хоча позивач від ТОВ «Арма-Строй» вказані роботи прийняв лише в червні 2008 року (а.а.с.137-139); роботи з реконструкції ПЛ 0,4 кВ в м.Васильків позивач передав замовнику (ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго») 25.09.2008р., хоча від свого підрядника ТОВ «Арма-Строй» позивач такі роботи прийняв лише 29.09.2008р.

Відтак, позивачем не надано суду доказів використання у своїй господарській діяльності витрат, сплачених ТОВ «Арма-Строй».

Таким чином, ПП «Технорембуд» безпідставно включено до складу валових витрат витрати в сумі 266802,00грн., оскільки позивачем не надано суду належним чином оформлених первинних документів по господарських операціях та не надано доказів використання витрат на придбання послуг підряду у ТОВ «Арма-Строй» у своїй господарській діяльності.

За таких обставин, відповідачем правомірно визначено позивачеві податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 99095,10грн., у т.ч. за основним платежем - 66700,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 32395,10грн.

Щодо визначення позивачеві податкових зобов'язань з податку на додану вартість, то суд прийшов до висновку про правомірність такого нарахування, виходячи з такого.

Питання нарахування, сплати податку на додану вартість, формування податкових зобовязань та податкового кредиту визначаються нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі - Закон N168/97-ВР).

Відповідно до п.6.1. ст.6 Закону №168/97-ВР об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг), у складі якої і сплачується покупцями (п.п.6.1.1. п. 6.1 ст. 6 такого закону).

Згідно з п.1.7 ст.1 Закону N168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону N168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Зважаючи на висновок суду про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат сум по господарських операціях з ТОВ «Арма-Строй», то і віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених цьому контрагенту в ціні за придбані послуги підряду, також є неправомірним.

ПП «Технорембуд» не надано доказів фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Арма-Строй».

Таким чином, ДПІ у м.Рівне правомірно та обґрунтовано визначено позивачеві податкові зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 80040,66грн., у т.ч. 53360,44грн. - основний платіж, 26680,22грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні представником відповідача надано достатні аргументи та докази, які свідчать про те, що оспорюванні податкові повідомлення-рішення від07.08.2009р. №0003512342/0, від07.08.2009р. №0003522342/0, (від 01.10.2009р. №0003512342/1, від 01.10.2009р. №0003522342/1, від 14.12.2009р. №0003512342/2, від 14.12.2009р. №0003522342/2, від 22.02.2010р. №0003512342/3, від 22.02.2010р. №0003522342/3) прийняті в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, у звязку з чим суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Технорембуд" до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від07.08.2009р. №0003512342/0, від07.08.2009р. №0003522342/0, від01.10.2009р. №0003512342/1, від01.10.2009р. №0003522342/1, від 14.12.2009р. №0003512342/2, від 14.12.2009р. №00035222342/2, від 22.02.2010р. №0003512342/3, від 22.02.2010р. №0003522342/3 відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.