Постанова № 14435215, 22.03.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/546/2011

22 березня 2011 року 13год. 50хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Томчука А.В. за участю секретаря судового засідання Маньковського Д.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Колонченко О.О.;

відповідача: представник Троянчук Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

доДержавна податкова інспекція у м.Рівне

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою діяльністю "Рівнетеплоенерго" звернулося з адміністративним позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Рівне №0000182342 від 21.01.2011 року яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 675252,00 грн. та №0000172542 від 21.01.2011 року яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 264260,00 грн.

В обґрунтування заявленого позову зазначає, що до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року віднесено суми податку на додану вартість за газ отриманий від ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України". Підприємством сформовано податковий кредит при отриманні податкових накладних, а не по списанню коштів з банківського рахунку платника податку.

На думку позивача, посадовими особами ДПІ у м. Рівне не вірно застосовано норми п.п.11.11 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР до спірних правовідносин. ТОВ "Рівнетеплоенерго" здійснює поставку теплової енергії для трьох категорій споживачів: населенню (в т.ч. ЖЕКи), бюджетним установам та іншим споживачам. Застосований податковим органом п.п.11.11 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР визначає правила для визначення дати формування податкових зобовязань та податкового кредиту виключно для операції з поставки теплової енергії для населення та бюджетних установ та не стосується операції з поставки теплової енергії для інших споживачів, що оподатковуються за загальними правилами. Таким чином, на думку позивача податковим органом було неправомірно застосовано касовий метод визначення податкових зобовязань та податкового кредиту.

Щодо штрафних санкцій застосованих у податкових повідомленнях-рішеннях позивач зазначає, що податковим органом не враховано п.5 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, де зазначено, що штрафні санкції, які можуть бути накладені на платників податків за порушення нормативних актів Кабінету Міністрів України, центрального податкового органу, положень, прямо передбачених Кодексом, починають застосовуватися до таких платників за наслідками податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були введені в дію. Санкції прийняті у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях згідно Податкового кодексу України, що є порушенням п.5 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги повністю та визнати нечинним податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне №0000182342 від 21.01.2011 року та №0000172342 від 21.01.2011 року.

Державна податкова інспекція у м. Рівне адміністративний позов не визнала з підстав викладених в письмових запереченнях. В судому засіданні представник відповідача пояснив суду, під час перевірки правильності формування податкового кредиту було встановлено, що ТОВ "Рівнетеплоенерго" здійснює поставку теплової енергії для населення та бюджетних установ і при цьому в порушення пп. 11.11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР не застосовує касовий метод при визначенні дати формування податкових зобовязань та податкового кредиту. Вказане порушення на думку посадових осіб ДПІ у м. Рівне призвело до завищення за перевіряємий період податкового кредиту.

Представник відповідача вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне є правомірними і підстави для їх скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.01.2011 року посадовими особами ДПІ у м. Рівне складено акт №7/23-100/36598008 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Рівнетеплоенерго" з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту по податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року.

З висновків акта перевірки вбачається, що за результатами її проведення було встановлено порушення п.1.11 ст.1, п.11.11 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого ТОВ "Рівнетеплоенерго" завищене від'ємне значення різниці між сумою податкових зобовязань і сумою податкового кредиту у жовтні 2010 року на суму 657352,00 грн. та занижене позитивне значення різниці між сумою податкових зобовязань і сумою податкового кредиту у жовтні 2010 року на суму 229308,00 грн.

На підставі акту перевірки заступником начальника ДПІ у м. Рівне прийнято податкові повідомлення-рішення №0000182342 від 21.01.2011 року та №0000172342 від 21.01.2011 року.

Як судом встановлено з матеріалів справи, на протязі періоду, що перевірявся, ТОВ "Рівнетеплоенерго" надавало послуги з постачання теплової енергії для населення, бюджетних установ та інших споживачів (фізичні особи-підприємці, юридичні особи, крім бюджетних установ).

Відповідно до п.11.11 ст. 11 Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, - тимчасово до набрання чинності Податковим кодексом України, платники податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування, надають послуги водопостачання, водовідведення, чи надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості (далі - ЖЕКи), визначають базу оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) за касовим способом. За касовим способом визначається також база оподаткування операцій з поставки зазначених товарів (послуг) для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують ці товари (послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку.

Відповідно до п.1.11 ст.11 11 Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, касовий метод - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

При цьому в разі здійснення поставки теплової енергії для інших споживачів визначення податкових зобовязань та податкового кредиту відбувається за загальними правилами, визначиними пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 та пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, по даті виникнення першої з подій.

Таким чином, суд вважає, що в кожному конкретному випадку слід визначати кінцевого споживача з метою встановлення правил оподаткування господарських операцій з постачання теплової енергії. В разі якщо, кінцевим споживачем є населення та бюджетні установи ТОВ "Рівнетеплоенерго" при визначенні дати формування податкових зобовязань та дати формування податкового кредиту зобовязано застосовувати касовий метод передбачений п.п. 11.11 ст. 11 Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР. За умови, якщо кінцевим споживачем теплової енергії є інші споживачі (приватні підприємці, юридичні особи, крім бюджетних установ) загальні правила визначення дати формування позивачем податкових зобовязань та податкового кредиту передбачені п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 та пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

Придбання позивачем природного газу у постачальника та подальша його реалізація населенню та бюджетним установам є окремими господарськими операціями.

В свою чергу, процес формування податкових зобов'язань та податкового кредиту має відбуватися в межах однієї господарської операції.

В спірному випадку придбання позивачем у постачальника природного газу є окремою господарською операцією, під час якої одночасно формуються податкові зобов'язання у постачальника та податковий кредит у позивача на підставі саме норм загального застосування.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Слід також зазначити, що порядок формування податкових зобов'язань та податкового кредиту, передбачений п. 11.11 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", має застосуватися лише при здійсненні господарської операції по реалізації природного газу населенню та бюджетним установам.

Як вбачається з акта перевірки висновок ревізорів про порушення п.п.11.11 ст.11 Закону України "ро податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР носять загальний характер та не ґрунтується на первинних документах ТОВ “Рівнетеплоенерго”. При цьому посадовими особами ДПІ у м. Рівне не відокремлювалися та не виділялися господарські операції по продажу теплової енергії іншим споживачам (приватні підприємці, юридичні особи, крім бюджетних установ), які оподатковуються за загальними правилами.

За таких обставин, висновки посадових осіб податкового органу викладені в акті перевірки не ґрунтуються щодо заниження ТОВ “Рівнетеплоенерго” податкового зобовязання по податку на додану вартість не ґрунтуються на первинних документах, а отже, не відповідають фактичним обставинам справи, у звязку з чим суд вважає їх необґрунтованими.

Щодо штрафних санкцій у податкових повідомленнях рішеннях, суд зазначає, що у звязку у разі встановлення порушень, вчинених у періоди до 01.01.2011 року, за результатами перевірок, податкові повідомлення-рішення по яких прийняті після 01.01.2011 року, застосовуються штрафні (фінансові) санкції, передбачені главою 11 розділу ІІ Податкового кодексу України.

Зокрема, пунктом 123.1 статті 123 Кодексу передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобовязання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп.54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобовязання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість;

- при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобовязання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобовязання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість;

- при визначенні контролюючим органом суми податкового зобовязання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобовязання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість. Разом з тим при застосуванні вищенаведених штрафних санкцій необхідно враховувати приписи частини другої статті 58 Конституції України у частині того, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Тобто за порушення, вчинені у періодах до 01.01.2011 року, та виявлені після дати набрання чинності Кодексом, не допускається застосування санкцій, що не були передбачені нормативно-правовими актами до 01.01.2011 року (у разі встановлення завищення суми задекларованого відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток, задекларованої суми відємного значення ПДВ, а також завищення заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ, яка на час перевірки не відшкодована). Тому суд приходить до висновку, що й застосування штрафних санкцій у податкових повідомленнях рішення є нормативно необґрунтованими із посилками на Податковий кодекс України.

Згідно ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ДПІ у м. Рівне не доведено правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Рівне №0000182342 від 21.01.2011 року яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 675252,00 грн. та №0000172542 від 21.01.2011 року яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 264260,00 грн. у звязку з чим підлягають визнанню протиправними та їх скасуванню.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнанати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішенняДержавної податковаої інспекції у м.Рівне: №0000182342 від 21.01.2011року та №0000172342 від 21.01.2011 року.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Томчук А.В.