Постанова № 14565241, 30.03.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
30.03.2011
Номер справи
2а-2075/11/1270
Номер документу
14565241
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 березня 2011 року Справа № 2а-2075/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Смішливої Т.В.

при секретарі судового засідання Любімовій Г.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача:Дудіна М.О., дов. № 1/01-5011 від 22.11.2010

від відповідача:не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського міського центру зайнятості до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецуніпак» про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

10.03.2011 Луганський міський центр зайнятості (далі позивач або Центр зайнятості) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецуніпак» (далі відповідач або ТОВ «Спецуніпак») на користь позивача незаконно виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_2 у сумі 307,10 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що внаслідок змінення ТОВ «Спецуніпак» у трудовій книжці ОСОБА_2 підстав для звільнення з п.2. ст.40 КЗпП України на п.1 ст.36 КЗпП України та дати звільнення з 10.09.2010 року на 10.11.2010 року, а також, не повідомлення про зазначений факт Луганський міський центр зайнятості, ОСОБА_2 неправомірно одержала від позивача допомогу по безробіттю в розмірі 307,10 грн. за період з 13 по 26 жовтня 2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, позов просив задовольнити повністю.

Відповідач участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, заперечення проти позову не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався. (а.с. 17,22)

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.

Згідно персональної картки ОСОБА_2 зареєстрована Луганським міським центром зайнятості як особа, що потребує працевлаштування, а з 13.10.2010, за заявою ОСОБА_2 та на підставі наказу позивача № НТ101013 від 13.10.2010, останній надано статус безробітної та призначено виплату допомоги. (а.с. 6, 28, 29)

Підставою для надання ОСОБА_2 статусу безробітної було звернення вказаної особи до Луганського міського центру зайнятості та надання нею трудової книжки, відповідно до якої ОСОБА_2 10.09.2010 звільнено з посади начальника відділу компютерного набору Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецуніпак» на підставі наказу № 10 від 10.09.2010 за ініціативою власника згідно п. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України. (а.с. 8-9)

Частиною 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно ст. 25 Закону України «Про зайнятість населення» держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій: а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій; б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації; в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Статтею 1 цього ж Закону встановлено, що зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Слід зазначити, що з метою забезпечення реалізації Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітнім Луганським міським центром зайнятості було проведено перевірку достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості.

29.11.2010 відбулось засідання комісії по розслідуванню страхових внесків Луганського міського центру зайнятості, яким встановлено, що 11.11.2010 ОСОБА_2 надано до центру зайнятості копію наказу № 13 від 10.11.2010 про звільнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецуніпак» з 10.11.2010 згідно п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (а.с. 30) та трудову книжку з новим записом про звільнення. (а.с. 11)

Під час розгляду даної справи судом також встановлено, що 02.11.2010 Територіальною державною інспекцією праці в Луганській області проведено перевірку з питань додержання трудового законодавства ТОВ «Спецуніпак», в ході якої встановлено порушення трудового законодавства. На підставі вимоги Територіальної державної інспекції праці в Луганській області відповідачем було змінено підстави звільнення ОСОБА_2 при цьому ТОВ «Спецуніпак» Луганський міський центр зайнятості про зміну дати та підстави звільнення ОСОБА_2 не повідомлено.

Таким чином, на момент присвоєння статусу безробітної ОСОБА_2 була зайнятою особою та не мала права на отримання матеріального забезпечення.

Згідно довідки Луганського міського центру зайнятості від 10.01.2011 та відомостей виплат допомоги по безробіттю ОСОБА_2 за період з 13.10.2010 по 26.10.2010 виплачено матеріальне забезпечення на випадок безробіття у сумі 307,10 грн. (а.с. 10, 24-27)

Також, суд звертає увагу на те, що позивачем було направлено ТОВ «Спецуніпак» лист-повідомлення за двома адресами про необхідність повернення незаконно отриманого з вини товариства ОСОБА_2 матеріального забезпечення на випадок безробіття у розмірі 307,10 грн. (а.с. 13, 14), однак, зазначена сума до теперішнього часу ТОВ «Спецуніпак» не сплачена.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.

Згідно із пунктом 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітнім якщо відомості, на підставі яких призначено матеріальне забезпечення є недостовірними з вини роботодавця, центр зайнятості проводить перерахунок страхових виплат з дня їх призначення. Суми незаконно виплачених коштів повертаються роботодавцем.

Відповідно до абз. 2 п.7 Порядку у разі відмови особи повернути кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Отже, на підставі вищевикладеного ТОВ «Спецуніпак» зобов'язано повернути позивачу кошти отримані ОСОБА_2 як допомога по безробіттю в сумі 307,10 грн.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд, згідно зі статтею 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, проаналізувавши зазначені вище норми чинного законодавства України, матеріали адміністративного позову, суд вважає, що позовні вимоги Луганського міського центру зайнятості до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецуніпак» про стягнення коштів є обгрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведення судових експертиз.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Луганського міського центру зайнятості до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецуніпак» про стягнення коштів задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецуніпак» (код 33766286) на користь Луганського міського центру зайнятості незаконно виплачену ОСОБА_2 допомогу по безробіттю у розмірі 307,10 грн. (триста сім гривень 10 коп.)

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяТ.В. Смішлива

Попередній документ : 14565240
Наступний документ : 14565242