Ухвала суду № 1454568, 05.12.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“05” грудня2007р.                                                                                №К-10217/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                        Сергейчука О.А.

Суддів                                                                     Ланченко Л.В.

                                                                                  Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання                           Меншикова О.Я.

за участю представників:

позивача:                1.Грінченко В.В. (дов. від 12.03.2007р. №318);

                                   2.Кравченко О.Б. (дов. від 12.03.2007р. №317);

відповідача:           Глушко Д.В. (дов. від 27.11.2007р. №32642/9/10-000)

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

на постанову Господарського суду Миколаївської області від 24.01.2007р.

та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2007р.

у справі №6/580/06

за позовом               Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “Нібулон”

до                               Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

про                             скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “Нібулон” (далі по тексту – позивач, ТОВ “Нібулон”) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі по тексту – відповідач, СДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.11.2006р. №00000240/0.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 24.01.2007р. у справі №6/580/06 (суддя Ткаченко О.В.), яке залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2007р. (головуючий суддя – Пироговський В.Т., судді Картере В.І., Жеков В.І.), позовні вимоги ТОВ “Нібулон” задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ від 15.11.2006р. №00000240/0.

СДПІ не погоджуючись з постановою Господарського суду Миколаївської області від 24.01.2007р. та ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2007р. у справі №6/580/06 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ Нібулон” відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга СДПІ не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.11.2006р. СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №00000240/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5 229 252,28 грн. та, у зв’язку з частковим відшкодуванням на момент перевірки, визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у вигляді штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 782 093,53 грн., в т.ч. за жовтень 2004р. – 206 907,50 грн., грудень 2004р. – 545 721,35 грн., січень 2005р. – 29 464,68 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято СДПІ на підставі акту “Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ СП “НІБУЛОН”, код за ЄДРОПОУ 14291113 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з контрагентами за період з 01.10.2004р. по 31.05.2005р.” від 15.11.2006р. №47/40-040-14291113 (далі по тексту – Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки позивачем в порушення п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1, 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 5 229 252,28 грн., в т.ч. в жовтні 2004р.  на суму у розмірі 413 815,00 грн., в листопаді 2004р. - 2 302 991,84 грн., в грудні 2004р. – 1 091 442,7 грн., в січні 2005р. –58 929,35 грн., в лютому 2005р. – 261 999,04 грн., в березні 2005р. – 717 992,07 грн., в квітні 2005р. – 326 020,24 грн., в травні 2005р. – 56 062,04 грн., у зв’язку з тим, що суб’єкти господарювання, які постачали товар контрагентам ТОВ “Нібулон”, є підприємствами з ознаками фіктивності та не включали суми податку на додану вартість у перевіряємих звітних періодах до податкових зобов’язань в результаті, зокрема, недекларування податкових зобов’язань; неподання звітності; визнання недійсними в судовому порядку установчих документів та свідоцтва про реєстрацію  платником податку на додану вартість; припинення юридичної особи; скасування держав державної реєстрації в судовому порядку; відсутності взаєморозрахунків з контрагентами; анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість; реєстрації підприємства на підставну особу; стосовно посадових осіб яких порушені кримінальні справи; визнання банкрутом.

Відповідно до вимог п.п .7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції чинній до 31.03.2005р.) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції чинній з 31.03.2005р.)  податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавствам нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення, у тому числі податкових накладних.

Судами попередніх інстанцій встановлено фактичне здійснення ТОВ “Нібулон” господарських операцій в жовтні 2004р., в листопаді 2004р., в грудні 2004р., в січні 2005р., в лютому 2005р., в березні 2005р., в квітні 2005р., в травні 2005р. та правову обґрунтованість віднесення податку на додану вартість у розмірі 5 229 252,28 грн. до розділу “Податковий кредит” податкових декларацій за жовтень 2004р. – травень 2005р. включно.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що питання від’ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставило цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб, а у разі якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов’язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Миколаївської області від 24.01.2007р. та ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2007р. у справі №6/580/06 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову Господарського суду Миколаївської області від 24.01.2007р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2007р. у справі №6/580/06 залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Миколаївської області від 24.01.2007р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2007р. у справі №6/580/06 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.А. СергейчукСудді(підпис)Л.В. Ланченко(підпис)О.М. Нечитайло(підпис)Н.Г. Пилипчук(підпис)О.І. СтепашкоЗ оригіналом згідно

Відповідальний секретар