Ухвала суду № 1454564, 04.12.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-10563/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“04”грудня 2007 Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Костенко М.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченко А.О.

секретар судового засідання Каліушко Ф.А.

за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 04.12.07 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргуДПІ у Печерському районі м. Києва

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2007

постанову господарського суду м. Києва від 11.12.2006

у справі № 11/590-А

за позовом ТОВ «Укрінфоконсалт»

до ДПІ у Печерському районі м. Києва

за участю Прокурора Печерського району м. Києва

про визнання нечиннимиподаткових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Укрінфоконсалт»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києвапро визнання нечиннимиподаткових повідомлень-рішень.

Постановою господарського суду м. Києва від 11.12.2006, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2007у справі№11/590-А, позов задоволено частково: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва від 18.08.2006 № 0006492311/0; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26.10.2006 р. № 0006492311/1; визнано за ТОВ "Укрінфоконсалт" право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за листопад 2005 року в сумі 60648,00 грн., за грудень 2005 р. в сумі 34 793,00 грн., за січень 2005 року в сумі 21 494,00 грн., за березень 2006 року в сумі 58 010,00 грн., за квітень 2006 року в сумі 65 076,00 грн., всього - в сумі 240 021,00 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінфоконсалт» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період листопад, грудень 2005 року, січень, березень, квітень2006 року.

За результатами перевірки складено акт № 383/23-11/32827159 від 16.08.2006.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.08.2006 № 0006492311/0, яким згідно з пп. 7.7.11 п 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" виявлено відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування у сумі, заявленій в податковій накладній, у зв'язку з чим відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2005 року в сумі 60 648,00 грн., за грудень 2005 року в сумі 34 793,00 грн., за січень 2005 року в сумі 21 494,00 грн., за березень 2006 року в сумі 58 010,00 грн., за квітень 2006 року в сумі 65 076,00 грн., всього 240 021,00 грн.

Позивач оскаржив спірне податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

В межах процедури адміністративного оскарження скаргу позивача залишено без задоволення.

За результатами розгляду скарги позивача ДПІ у Печерському районі міста Києва прийняте податкове повідомлення-рішення від 26.10.2006 № 0006492311/1.

В п. 2.4.1 акта перевірки, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення, зазначено, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 37681291 від 06.04.2005 видане позивачу ДПІ у Печерському районі м. Києва 25.02.2004.

Відповідно до поданих позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість обсяги оподатковуваних операцій позивача за листопад, грудень 2004 року, січень-грудень 2005 року та січень, березень, квітень 2006 року задекларовано з нульовими показниками.

До відшкодування з бюджету податку на додану вартість позивачем заявлено у листопаді 2005 року суму у розмірі 60.648,00 грн., у грудні 2005 року - 34.793,00 грн., січні 2006 року - 21.494,00 грн., березні 2006 року - 58.010,00 грн., у квітні 2006 року - 65.076,00 грн.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 "Про податок на додану вартість" сума податку, яка підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 вищевказаного Закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не має право на отримання бюджетного відшкодування особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

З огляду на викладене, відповідачем зроблено висновок про те, що обсяг оподатковуваних операцій позивача протягом останніх 12 календарних місяців, до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, менший ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, а тому ТОВ "Укрінфоконсалт" в порушення пп. 7.7.11 п 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" заявлено до бюджетного відшкодування податок на додану вартість за листопад, грудень 2005 року та січень, березень, квітень 2006 року в загальній сумі 240.021,00 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Як встановлено місцевим судом, у перевіряємому періоді ТОВ «Укрінфоконсалт» здійснювало будівництво житлового будинку за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Б. Хмельницького на підставі Дозволу на виконання будівельних робіт № 167 від 09 листопада 2005 року, виданого інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Обухівської районної державної адміністрації. Будівництво житлового будинку здійснюється за рахунок залучених ресурсів.

Після введення в експлуатацію будівлі та реєстрації права власності на неї позивач згідно з договором оренди від 09.11.2006, укладеним з ТОВ „Вевоні", зобов'язався надати останньому в оренду приміщення у розмірі 457,8 кв.м. в будинку за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Б. Хмельницького, а ТОВ „Вевоні" зобов'язалось сплачувати орендну плату.

Матеріалами справи підтверджено, що в процесі будівництва позивачем придбавалися товари, послуги, роботи для спорудження житлового будинку.

Згідно з Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку № 7 "Основні засоби", затвердженого Мінфіном України 27.04.2000 за № 92 (із змінами та доповненнями), основні засоби це - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Згідно з пп. 7.8 даного П(С)БО первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів; суми ввізного мита; витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

З матеріалів справи вбачається, що до „інших витрат" ТОВ "Укрінфоконсалт" відносило витрати за оплату електроенергії, газу, оренди лісів, матеріалів, послуг, які використані або спожиті у процесі створення основного засобу (будівлі) з метою доведення даного об'єкта до стану придатного для здачі в оренду.

Як зазначено в акті перевірки ТОВ «Укрінфоконсалт» порушено вимоги р. 5.12. наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» та пп. 7.7.11. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 7.7.11. Закону України «Про податок на додану вартість» не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

У відповідності до пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» жилі будинки відносять до 1 групи основних фондів, тобто в процесі будівництва жилого будинку ТОВ «Укрінфоконсалт» нарахувало податковий кредит внаслідок придбання або спорудження (будівництва) саме основних фондів.

Таким чином, пп. 7.7.11.(а) Закону України «Про податок на додану вартість» містить застереження, у відповідності до якого особи, які нараховують податковий кредит внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, хоча і мають обсяги оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, однак такі особи не позбавляються права на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування.

Позивачу відмовлено в бюджетному відшкодуванні на тій підставі, що за останні 12 календарних місяців оподатковані операції на підприємстві менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

Разом з тим відповідачем не взято до уваги застереження, яким регулюється порядок відшкодування ПДВ, коли придбаваються або споруджуються (будуються) основні фонди. Тобто застереження, яким визнається право на бюджетне відшкодування особам, котрі нараховують податковий кредит внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

При цьому в такому випадку платник податку має право не лише на формування податкового кредиту, але й на бюджетне відшкодування ПДВ, що вбачається з положень Закону України „Про податок на додану вартість", а також зазначено у листі Державної податкової адміністрації України від 27.04.2006 № 8003/7/16-1517-26.

Враховуючи вищезазначене, особа яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, має право на формування бюджетного відшкодування, за умови, що таке бюджетне відшкодування формується за рахунок податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що положення пп. 7.7.11 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" припускає неоднозначне трактування прав та обов'язків платників податків, оскільки відповідно до пп. 4.4.1 п. 4.4. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Отже, суди правомірно визнали позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним акта перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до п. 1 чинного роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" № 02-5/35 від 26.01.2000 (із змінами та доповненнями) акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Пунктом 6.2 цього ж роз'яснення визначено, що не можуть оспорюватися в господарському суді також акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок тощо, оскільки ці акти не мають обов'язкового характеру.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії).

Оскільки акт перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва не має обов'язкового характеру, обов'язок щодо сплати штрафних санкцій у позивача виник на підставі спірних рішень про нарахування штрафних санкцій, то за таких обставин судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання незаконним акта перевірки.

Судова колегія вважає, що судами першої та апеляційної інстанції правомірно відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у звязку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Горлівської ОДПІ задоволенню не підлягає, а ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2006 та постанова господарського суду Донецької області від 28.03.2006 у справі № 26/34а залишаються без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 постанову господарського суду м. Києва від 11.12.2006 у справі № 11/590-А без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. ФедоровСуддіМ.І. КостенкоГ.К. ГолубєваО.В. КарасьА.О.Рибченко

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар Каліушко Ф.А.