Ухвала суду № 1454512, 18.12.2007, Львівський апеляційний адміністративний суд

                                                     УХВАЛА

                                              ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий у 1-й інст. Морозюк  А.Я.                                                                                                              Рядок статзвіту № 29

Господарський суд Львівської області                                                                                                 Справа № 22-а-3141/07

Справа № 5/327-28/53 А     

  18 грудня 2007 року колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого - судді Довгополова О.М.

                   суддів: Любашевського В.П., Шавеля Р.М.               

при секретарі Лазар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Трускавці Львівської області на постанову господарського суду Львівської області від 19 червня 2007 року, -  

                                           встановила:

Оскаржуваною постановою задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроторговий дім «Волинь» до Державної податкової інспекції у м. Трускавці Львівської області, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Трускавці від 24.01.2007 року № 0000602301/3 та № 0000882301/3.

Постанову оскаржила ДПІ у м. Трускавці з підстав порушення норм матеріального права та невірним трактуванням певних норм закону. Так, вимоги апелянта стосуються наступного: щодо невключення до складу валового доходу суми процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду; наявності порушень пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; викладеної судом позиції по затратах щодо утримання працівників (турків), які не є працівниками позивача; нарахування 134982,00 грн. валового доходу та порушення п 1.31 ст. 1, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; оцінки судом наданих позивачем договору з ТзОВ «Універсальна будівельна спілка» (м. Дрогобич), довідки про вартість та акти приймання-передачі виконаних робіт; висновків суду щодо основних фондів групи 1. Просить постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що за результатами проведеної планової перевірки ДПІ у м. Трускавці  ТзОВ «Агроторговий дім «Волинь» з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2005 року по 31.12.2005 року складено акт від 25.05.2006 року № 210/23-0/31120922. На підставі цього акта винесено податкове повідомлення-рішення № 0000602301/0 від 13.06.2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов»язання за платежем: податок на прибуток в сумі 409782,00 грн. основного платежу та 189016,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 598798,00 грн. Дане податкове повідомлення-рішення неодноразово оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку до податкових органів різного рівня, у тому числі і до ДПА України. Рішенням ДПА України від 11.01.2007 року № 134/6/25-0515 про результати розгляду повторної скарги, податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Трускавці від 08.11.2006 року залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення, у зв»язку з чим ДПІ у м. Трускавці винесено нові податкові повідомлення-рішення, яким позивачу визначено новий граничний термін сплати суми податкового зобов»язання по податку на прибуток - № 0000602301/3 та № 0000882301/3 від 24.01.2007 року на ті ж суми, що й податкові повідомлення-рішення № 0000602301/2 та № 0000882301/2 від 08.11.2006 року.

Що стосується невключення до складу валового доходу суми процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, то такі є безпідставними, враховуючи наступне. Відповідно до договору комісії від 01.12.2004 року, укладеного між ТзОВ «Агроторговий дім «Волинь» та СП «Західна нафтова група», де позивач – комісіонер, СП «Західна нафтова група» - комітент, комісіонер за винагороду за дорученням комітента від свого імені та за рахунок комітента бере на себе обов»язок вчиняти дії, обумовлені договором. Згідно п. 3.1 договору комітентом проводилося фінансування комісіонера для виконання наданого комісійного доручення на суму 59462390,56 грн. 14.10.2005 року сторонами підписано угоду про розірвання договору від 01.12.2004 року, згідно якої сторони не вважають себе пов»язаними будь-якими правами та зобов»язаннями по договору комісії, а комісіонер зобов»язується повернути грошові кошти, перераховані комітентом для виконання комісійного доручення. Враховуючи дані обставини, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відповідно до абзацу 4 пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв»язку з залученням платником податку майна  на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.Отже, відповідно до чинного законодавства при отриманні комісіонером від комітента грошових коштів для виконання договору комісії у комісіонера не виникає валовий дохід, а, відповідно, повернення комісіонером коштів комітенту у зв»язку із розірванням договору комісії також не призводить до змін в податковому обліку з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість. Крім того, згідно п. 3 Правил (стандартів) бухгалтерського обліку 1 та пункт 4 Правил (стандартів) бухгалтерського обліку 3 визначення поняття «доходи» передбачає збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов»язань, що призводить до росту власного капіталу. Оскільки у комісіонера (позивача) зарахування грошових коштів не призводить до збільшення власного капіталу, то у даному випадку й не виникає доходу.

         За договором комісії від 29.08.2005 року, укладеного між ТзОВ «Ріксос-Трускавець» (комісіонер) та позивачем (комітентом) комісіонер зобов»язується за дорученням комітента від свого імені за винагороду здійснювати дії, пов»язані із організацією прийому туристів і надання готельних та медичних послуг в готельному комплексі «Ріксос-Прикарпаття». Пунктом 3.1.4 договору комісії від 29.08.2005 року з урахуванням додаткового погодження до нього від 31.08.2005 року встановлено, що комітент зобов»язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання зобов»язань перед третіми особами. Правове регулювання даного виду договірних відносин не передбачає обов»язку комітента зберігати первинні документи, пов»язані із вчиненими комісіонером діями на виконання договору комісії. Висновок податкового органу щодо переданих позивачем ТзОВ «Ріксос-Трускавець» нерухомого майна та цінностей для подальшої реалізації чи на умовах оренди нічим не підтверджений, а, отже, є безпідставним.

         Судом першої інстанції, враховуючи вимоги Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327, правильно надано оцінку положенням акта перевірки, що стосуються донарахування позивачу валового доходу в сумі 765185,45 грн. Так, в акті перевірки не зазначено, що саме реалізувало (поставило) товариство на цю суму, кому і згідно яких договорів відбулась така реалізація (поставка) та на підставі яких документів податкові органи визначили дату виникнення валового доходу та дату виникнення податкового зобов»язання з ПДВ.

         Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Положення даного закону узгоджуються з вимогами пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які визначають поняття продажу товарів, результатів робіт (послуг), дату збільшення валового доходу. Проте висновки відповідача суперечать обставинам справи  щодо безпідставності збільшення позивачем балансової вартості  комплексу «Ріксос-Прикарпаття» у 3 кварталі 2005 року на суму 2925818,72 грн. та зайвого нарахування амортизації у 4 кварталі 2005 року у розмірі 2 % (з розрахунку на податковий квартал) на суму 58516,37 грн.

         Що стосується нарахування відповідачем 134981,58 грн. валового доходу та порушення позивачем п 1.31 ст. 1, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то судом першої інстанції правильно відзначено, що товарно-матеріальні цінності на суму 134981,58 грн. не передавалися у власність позивачем ПП «Семболь-Трускавець» і були повернуті останнім позивачу. Крім того, дані товарно-матеріальні цінності обліковувалися на балансі позивача.  

         Не знаходять свого підтвердження доводи апелянта, що стосуються неправильної оцінки судом наданих позивачем договору з ТзОВ «Універсальна будівельна спілка» (м. Дрогобич), довідки про вартість та акти приймання-передачі виконаних робіт, оскільки, як вбачається з довідки про вартість виконаних робіт ТзОВ «Універсальна будівельна спілка», складеної за типовою формою КБ-3, та актів приймання-передачі виконаних робіт, які є первинними документами та на їх підставі здійснювалося відображення операцій в податковому та бухгалтерському обліку. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо належності як доказів актів виконаних робіт, що хоча й були оформлені у довільній формі, проте містять усі необхідні реквізити для ідентифікації переліку та вартості фактично виконаних робіт.

         Що стосується основних фондів групи 1, то судом першої інстанції на підставі актів на списання основних засобів, протоколу № 1 загальних зборів учасників ТзОВ «Агроторговий дім «Волинь» від 11.01.2005 року, наказу № 2 від 11.01.2005 року «Про демонтаж будівель . . . », наказу № 5 від 24.02.2005 року «Про демонтаж і зняття з балансу будівель . . . », протоколу засідання архітектурно-містобудівельної ради міськвиконкому від 23.06.2005 року правильно враховано згідно пп. 8.4.8 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» помилковість віднесення позивачем ліквідованих за його власним рішенням основних засобів групи 1 в сумі 3452231,91 грн. на збільшення балансової вартості новозбудованого об»єкта (будівлі, готелю) та відзначено обов»язок відповідача виключити таку суму з балансової вартості новозбудованого об»єкта та повністю віднести суму 3452231,91 грн. до складу валових витрат підприємства. 

За таких обставинколегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

                                               ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Трускавці Львівської області залишити без задоволення, постанову господарського суду Львівської області від 19 червня 2007 року – без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом місяця з часу проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Головуючий                                                      О.М. Довгополов

Судді                                                                           В.П. Любашевський

                                                                          Р.М. Шавель