Ухвала суду № 1446764, 17.12.2007, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ    АПЕЛЯЦІЙНИЙ    АДМІНІСТРАТИВНИЙ    СУД

Головуюча 1-ої інст. Бучинська Г.Б.                                                                                         Рядок статзвіту №49

Господарський суд Тернопільської обл.                                                                                    Справа  № 22-а-2444/07

        Доповідач: Обрізко І.М.    

У  Х  В  А  Л  А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

17 грудня 2007 року                                                                                             м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого                                                                                           Обрізко І.М.

суддів:                                                                                               Онишкевича Т.В.

                                                                                                             Улицького В.З.

за участю секретаря - Поворозника Д.Б.

представника позивача - Свірської А.О., представника співвідповідача - Якимів У.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області на постанову господарському суду Тернопільської області від 12 січня 2007 року по адміністративній справі №15а/268-4322 (8/133-1925)/07 за позовом Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області до приватного підприємства «Бага», приватного підприємства «Багро» про визнання недійсним господарського зобов’язання та стягнення в дохід держави все за договором,-

в с т а н о в и л а :

Державна податкова інспекція у Підволочиському районі, далі ДПІ, звернулася до місцевого суду з позовом до приватного підприємства «Бага» та приватного підприємства «Багро», надалі відносно обох скорочено ПП про визнання недійсним господарського зобов'язання яке виникло на підставі договору про надання інформаційних (консультативних послуг) від 05.01.2004 року за №5/1, стягнення з ПП «Багро» та ПП «Бага» в дохід державного бюджету коштів в розмірі по 8000 грн. з кожного.

Вимоги мотивовані тим, що укладений відповідачами договір знаходиться не в рамках проведення фінансово-господарської діяльності, а з метою формування податкового кредиту з ПДВ та зменшення сум податку, які підлягають до сплати. Обидві сторони усвідомлювали протиправність укладеного договору та суперечність інтересам держави та суспільства, позаяк ПП «Багро» з моменту втрати документів бухгалтерського та податкового обліку свідомо не проводило заходи, направлені на відновлення даних документів, що в свою чергу свідчить про намір приховати показники за наслідками своєї фінансово-господарської діяльності, в тому числі і щодо фінансово-господарської операції з ПП «Бага».

Постановою господарському суду Тернопільської області від 12 січня 2007 року в позові відмовлено. Суд виходив з того, що оспорювані правочини не суперечать інтересам держави та суспільства, а аргументація позивача базується на припущеннях, оскільки виконання платником податків при обчисленні податку на додану вартість вимог Закону України «Про податок на додану вартість» у жодному разі протиправними діяннями вважатись не можуть.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ДПІ у Підволочиському районі Тернопільської області подала апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та задоволити позов.

Покликання маються на окрім обставини викладені в заяві й на те, що помилково до уваги прийнято звіт про надання інформаційних (консультативних) послуг, позаяк даний доказ є неналежним. Поза увагою суду залишається той факт, що на момент проведення перевірки, ПП «Бага», не підтверджено віднесення вартості отриманих послуг до складу валових у межах господарської діяльності у відповідному звітному періоді. Критично оцінює ДПІ посилання суду на перелік документів, які підтверджують виконання умов оспорюваного договору. Крім того, ПП «Багро» з моменту втрати документів бухгалтерського та податкового обліку, свідомо не проводило заходи, направлені на відновлення означених документі, що свідчить про намір приховати показники.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає її залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Гусятинською міжрайонною держаною податковою інспекцією проведено позапланову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість ПП «Бага» за період з 01.01.2004 по 31.12.2005 років, та за наслідками якої складено акт № 320/23/24635140 від 10.03.2006 року.

З акту вбачається, що на підставі договору № 5/1 від 05.01.2004 року ПП «Багро» надано ПП«Бага» інформаційні (консультаційні) послуги. Сторонами на виконання договору підписано акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 16.03.2004 року на загальну суму 8000,00 грн., в тому числі ПДВ - 1333,33 грн. Зазначену суму ПДВ включено ПП «Багро» до податкового кредиту та відображено в декларації з податку на додану вартість за березень 2004 року. Крім того, оформленоподаткову накладну № 60 від 16.03.2004 року, а його контрагентом згідно платіжних доручень № 45 від 18.05.2004 року на суму 4900,00 грн. та № 56 від 01.06.2004 року на суму 3100,00 грн. проведено оплату і наслідкивказаної господарської операції відображено в бухгалтерському та податковому обліку.

З аналізу статей 207 та 208 ГК України, на які покликається сторона позивача, вбачається, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечності інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому у відповідності з ст.ст. 203 ч.1, 215 ч.2 ЦК України є нікчемним та визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Разом з тим, органи державної податкової служби, можуть на підставі п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», звертатись до судів з позовом про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за подібними правочинами. Проте, санкції передбачені ст.208 ГК України являються адміністративно-господарськими, а не цивільно-правовими, тому можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст.250 ГК України, що залишено поза увагою стороною позивача.

Судова колегія вважає, що в цілому доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову господарському суду Тернопільської області від 12 січня 2007 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця після набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Обрізко І.М.                                                                                                                                   Онишкевич Т.В.

Улицький В.З.

 Головуючий:

 судді: