Ухвала суду № 14526788, 28.02.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2011 р. Справа № 35301/09 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача Богаченка С.І.,

суддів Багрія В.М., Старунського Д.М.,

при секретарі судового засідання Ткач О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2009 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДСА-Україна» до державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

10.11.2008 року ТОВ «ДДСА-Україна» звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Личаківському районі м.Львова про скасування податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.02.2008 року № 0000302320/0/3076.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що на підставі акту виїзної планової перевірки від 28.01.2008 року № 38/23-2/34857363 відповідачем по справі було прийнято вищевказане податкове повідомлення-рішення, однак воно підлягає скасуванню, так як відповідно до договору про надання консультаційних послуг від 22.01.2007 року ОСОБА_2 надає замовнику консультації з податкових, юридичних питань, питань фінансової та економічної діяльності замовника та бухгалтерського обліку. Оплата здійснюється з врахуванням часу витраченого на надання таких послуг з розрахунку 500 грн. за годину.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2009 року задоволено адміністративний позов. Постановлено скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова від 07.02.2008 року №0000302320/0/3076.

Не погодившись із постановою її оскаржила ДПІ у Личаківському районі м.Львова, вважає, що судом першої інстанції при винесенні рішення допущено неправильне застосування норм матеріального права.

Просила рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі посилаються на те, що судом першої інстанції, при винесенні рішення не було враховано того, що долучені до матеріалів справи і матеріалів перевірки документи не містять інформації про факт отримання послуг, що використовуються у господарській діяльності ТзОВ «ДДСА Україна». Понесені витрати на придбання цих послуг не оформлені відповідними документами, які б підтверджували необхідність виконання послуг в межах господарської діяльності. Підприємством порушено п.1,2 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», оскільки підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Послуги з ведення бухгалтерського та податкового обліку на підставі угоди від 01.03.2007 року надає фірма «Дебет- Кредит Консалтинг». Частиною другою ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Вважають, що понесені витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тої чи іншої послуги. Вказують, що суд першої інстанції погодився з позицією позивача по справі, однак не оцінив в достатній мірі первинні документи, оскільки ведення господарської діяльності повинні бути підтверджені саме документально, з обов'язковим зазначенням всіх реквізитів, однак судом першої інстанції без жодного аналізу зроблено висновок про надання усних консультацій.

Заслухавши суддю доповідача, проаналізувавши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Виносячи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно податкового повідомлення-рішення відповідача по справі від 07 лютого 2008 року №0000302320/0/3076 позивачу по справі визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 11050 грн. та застосовано штрафні фінансові санкції в сумі 3128 грн.

Відповідно до договору про надання консультаційних послуг укладеного між ТОВ «ДДСЛ Україна» та приватним підприємцем ОСОБА_2 останній надає ТОВ «ДДСА Україна» консультації і податкових, юридичних питань, питань фінансової та економічної діяльності замовника та бухгалтерського обліку. Оплата здійснюється з врахуванням часу витраченого на надання таких послуг з розрахунку 500 грн. за годину.

Згідно актів приймання-здачі виконання робіт укладених між ТзОВ «ДДСА Україна» та приватним підприємцем ОСОБА_2 від 27.03.2007 року, від 29.06.2007 року, 10.08.2007 року останнім було надано консультації з податкових, юридичних питань, питань фінансової та економічної діяльності замовника та бухгалтерського обліку на загальну суму 44200 грн. Вищевказані акти приймання-здачі виконання робіт повністю відповідають нормам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно доручень №10 від 07.03.2007 року, №22 від 27.03.2007 року, №52 від 09.07.2007 року, №6 від 10.08.2007 року позивачем по справі було сплачено кошти за надання консультаційних послуг ОСОБА_2 Відповідно до банківських виписок за 07.03.2007 року, 27.03.2007 року, 09.07.2007 року, 10.08.2007 року ОСОБА_2 отримав від позивача кошти за надання консультаційних послуг.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 5.2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 ст.5 вищевказаного Закону. Консультації з податкових, юридичних питань, питань фінансової та економічної діяльності та бухгалтерського обліку під обмеження установлених п.5.3-5.7 Закону не підпадають.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погодитись не може з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704 (надалі по тексту Положення) господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі Закону) від 16.07.99р. №996-ХІУ сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог ч.2 ст.3 Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону (із змінами та доповненнями) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно з п.2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 Положення первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із змінами і доповненнями) - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так, відповідно до п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як видно із матеріалів справи, позивачем по справі жодним належно складеним відповідно до вимог чинного законодавства документом не доведено надання послуг бухгалтерського обліку ОСОБА_2, в той час коли такі послуги з ведення бухгалтерського та податкового обліку надавались фірмою «Дебет-Кредит-Консалтииг» на підставі угоди від 01.03.2007 року. Понесені витрати на послуги не оформлені відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тої чи іншої послуги.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судом апеляційної інстанції постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову.

Керуючись ст.160, ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2009 року у справі № 2а-6804/08 - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

.

Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України, до касаційної інстанції протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя С. І. Богаченко

Суддя В.М. Багрій

Суддя Д.М. Старунський

Повний текст виготовлений 04.03.2011 року.