Ухвала суду № 14526446, 25.02.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2011 р. Справа № 94091/09 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Любашевського В.П.

суддів Богаченка С.І.

Ніколіна В.В.

При секретарі судового засідання Гром В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу

за апеляційною скаргою Луцької обєднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27.11.2009 р. по справіза позовом Підприємства «Сента» до Луцької обєднаної державної податкової інспекціїпро скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2009 року позивач - Підприємство «Сента» звернулось до суду з адміністративним позовом до відповідача - Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000332200 від 08.04.2009 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27.11.2009 р. адміністративний позов задоволено та скасовано оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000332200 08.04.2009 року. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до акту перевірки № 1178/2200/13348532 від 01.04.2009 по контракту № 01/0708-Т від 08.07.2008 року укладеного між підприємством «Сента» та фірмою «International Car Im en Export BV», позивачем було здійснено попередню оплату 12 сідельних тягачів Iveco Stralis: - 09.07.2008 року - 372 000 євро (граничний термін здійснення поставки на цю суму є дата 05.01.2009 року). Факт здійснення поставки 10 з 12 сідельних тягачів згідно договору № 01/0708-Т від 08.07.2008 року на загальну суму 310 000 євро у встановлений 180-денний термін відповідачем не заперечується, що відображено у акті перевірки та додатках до нього. В той же час, податковим органом зроблено висновок про невиконання поставки двох сідельних тягачів на суму 62 000 євро. Імпортний товар, згідно листа № 6/05-769 від 09.02.2009 року перебуває на зберіганні на митному складі. ВМД, яка б підтверджувала факт ввезення обладнання на територію України на дату здійснення перевірки немає. По контракту № 02/0708-Т від 08.07.2008 року, укладеного між підприємством «Сента» та фірмою «International Car Im en Export BV» позивачем 09.07.2008 року здійснено попередню оплату двох низькорамних напівпричепів на суму 96 000 євро (граничний термін здійснення поставки на цю суму є дата 05.01.2009 року). Податковим органом зроблено висновок про невиконання поставки товару згідно вказаного договору. Імпортний товар, згідно листа № 6 / 05-769 від 09.02.2009 року перебуває на зберіганні на митному складі. ВМД, яка б підтверджувала факт ввезення обладнання на територію України на дату здійснення перевірки немає.

По контракту № 5/02/08-Т від 20.02.2008 року, укладеного між підприємством «Сента» та фірмою «HOCHSTAFFL GmbH», позивачем 04.03.2008 року, 12.05.2008 року,

11.07.2008року, 01.07.2008 року здійснено попередню оплату трьох напівпричепів. Завершенням граничного 180-денного терміну здійснення поставки товари на ці суми є відповідно дати 31.08.2008 року, 08.11.2008 року 07.01.2009 року та 28.12.2008 року на загальну суму 69900 євро. Факт здійснення поставки двох напівпричепів згідно вказаного договору на загальну суму 46 600 євро у встановлений 180-денний термін не заперечується відповідачем, що відображено в акті перевірки та додатках до нього. В той же час, податковим органом зроблено висновок про невиконання поставки третьої одиниці напівпричепа згідно вказаного договору на суму 23 300 євро (граничний термін погашення заборгованості 07.01.2009 року). Імпортний товар, згідно листа № 6/05-769 від 09.02.2009 року перебуває на зберіганні на митному складі. ВМД, яка б підтверджувала факт ввезення обладнання на територію України на дату здійснення перевірки немає. По контракту № 9/04/08-Т від 07.04.2008 року, укладеного між підприємством «Сента» та фірмою «HOCHSTAFFL GmbH», позивачем здійснено попередню оплату напівпричепа у розмірі 9900 євро. Завершення граничного терміну поставки товарів 07.01.2009 року. Податковим органом зроблено висновок про невиконання поставки товару згідно вказаного договору. Імпортний товар, згідно листа № 6/05-769 від 09.02.2009 року перебуває на зберіганні на митному складі. ВМД, яка б підтверджувала факт ввезення обладнання на територію України на дату здійснення перевірки немає. По контракту № 10/0708-Т від 07.04.2008 року, укладеного між підприємством «Сента» та фірмою «HOCHSTAFFL GmbH», позивачем здійснено попередню оплату напівпричепів у розмірі 31350 євро. Граничний строк поставки 07.01.2009 року в сумі 7500 євро (78580, 43 грн.), 18.02.2009 року на суму 23850 євро (249885, 75 грн.). Імпортний товар, згідно листа № 6 / 05-769 від 09.02.2009 року перебуває на зберіганні на митному складі. ВМД, яка б підтверджувала факт ввезення обладнання на територію України на дату здійснення перевірки немає. По контракту № 120/08 від 25.06.2008 року укладеного між підприємством «Сента» та фірмою «Kargomil Sp Z.O.O.O», позивачем здійснено перерахування валютних коштів на загальну суму контракту 208000 євро (1564782, 85 грн.). Фірмою «Kargomil Sp Z.O.O.O» було відвантажено товару на загальну суму 104 000 євро (721757, 92 грн.). Станом на 27.03.2009 року за даними перевірки дебіторська заборгованість «Сента» по розрахунках з фірмою «Kargomil Sp Z.O.O.O» по вказаному контракту становить 104000 євро (1089648, 56 грн.) . Граничний термін погашення заборгованості 02.02.2009 року . Імпортний товар, згідно листа № 6 / 05-769 від 09.02.2009 року перебуває на зберіганні на митному складі. ВМД, яка б підтверджувала факт ввезення обладнання на територію України на дату здійснення перевірки немає. Для встановлення дати імпорту з метою практичного застосування статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за порушення норми якої до відповідача застосовано фінансову санкцію, на думку суду першої інстанції, слід керуватися нормами валютного, митного законодавства та законодавчими актами, якими регулюється зовнішньоекономічна діяльність, оскільки нормами Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не передбачено конкретної дати надходження товарів по імпорту, яка застосовується для відрахування 180-денного терміну розрахунків. Згідно із статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами. Момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця. Пунктом 2 ст.1 Митного кодексу України передбачено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Таким чином, суд першої інстанції зазначив, що граничний термін здійснення поставки по вказаних контрактах не порушений, оскільки переміщення через митний кордон товару відбулося у встановлені Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» строки.

Посилання відповідача на те, що обов'язковим документом, що підтверджує поставку товару на митну територію України за імпортним контрактом є вантажно-митна декларація типу ІМ-40 на думку суду першої інстанції є безпідставними, оскільки воно не відповідає вимогам діючого законодавства.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27.11.2009 р. скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів приходить до висновку що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з наступних підстав:

Судом встановлено, що на підставі направлення Луцької ОДПІ від 16.03.2009 року № 00133 старшим державним податковим ревізором-інспектором Гах Н.В. було проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання підприємством «Сента» вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за період з 01.02.2008 року по 27.03.2009 року, зокрема по наступних контрактах: № 01/0708-Т від 08.07.2008 року; № 02/0708-Т від 08.07.2008 року; № 5/02/08-Т від 20.02.2008 року; № 120/08 від 25.06.2008 року; № Ю/0708-Т від 07.04.2008 року; № 9/04/08-Т від 07.04.2008 року. За результатами перевірки 01.04.2009 року було складено акт № 1178/2200/13348532.

На підставі висновку проведеної перевірки та згідно з ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» рішенням від 08.04.2009 року № 0000332200 до позивача було застосовано штрафні санкції у розмірі 688697, 11 грн.

Як вбачається з акту перевірки № 1178/2200/13348532 від 01.04.2009 року підставою для нарахування суми пені за порушення вимог законодавства про зовнішньоекономічну діяльність слугувало те, що частина товару за який здійснено передоплату на підставі контрактів № 01/0708-Т від 08.07.2008 року, № 02/0708-Т від 08.07.2008 року, № 5/02/08-Т від 20.02.2008 року, № 120/08 від 25.06.2008 року, № 10/0708-Т від 07.04.2008 року, № 9/04/08-Т від 07.04.2008 року не надійшла у повному обсязі на протязі встановленого строку, а тому позивачем порушені вимоги ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в результаті чого податковим органом, відповідно до приписів ст. 4 вказаного Закону, нараховано пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від митної вартості недопоставленої продукції.

Проте, суд апеляційної інстанції не може в повній мірі погодитися з викладеними в Акті перевірки висновками, виходячи з наступного.

Так, апеляційним судом встановлено, що причиною виникнення спору у справі стало різне вирішення питання щодо дійсного порушення законодавчо встановленого строку виконання імпортних операцій за вказаними зовнішньоекономічними контрактами.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, товар за вищевказаними контрактами № 01/0708-Т від 08.07.2008 року, № 02/0708-Т від 08.07.2008 року, № 5/02/08-Т від 20.02.2008 року, № 120/08 від 25.06.2008 року, № 10/0708-Т від 07.04.2008 року, № 9/04/08-Т від 07.04.2008 року надійшов на митну територію України в межах термінів, передбачених ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Підставою для вказаного висновку слугує норма ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», в силу якої, імпорт (імпорт товарів) це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

При цьому, відповідно до вказаної статті «Моментом здійснення імпорту» є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Поняття «момент перетину товаром митного кордону України» визначається також нормами Митного кодексу України.

Так, зокрема, пунктом 2 ст. 1 Митного кодексу України встановлено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Відповідно до ст. 43 Митного кодексу України товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Згідно зі ст. 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та супровідних документах.

Таким чином, з правового аналізу наведених норм вбачається, що перебування товару «Під митним контролем» неможливе без його фактичного ввезення в Україну, тому первинним є фактичне перетинання товаром митного кордону України в пункті пропуску, підтвердженням якого в режимі імпорту є проставлення на товаросупровідному документі відтиску «Під митним контролем» з відповідною датою перетину митного кордону.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим посилання суду першої інстанції на те, що відповідно до пункту 1 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 р. « 574, вантажна митна декларація - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

При цьому, даний нормативно-правовий акт не містить положень про те, що вантажно-митна декларація є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів.

Також, відповідно до пункту 1.8 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.97 р. № 307 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.97 р. за № 43/2247, моментом перетину митного кордону при перевезенні залізничним транспортом при імпорті вважається початок або здійснення митного оформлення в пункті пропуску через митний кордон України на шляху переміщення товару.

За висновком наведеного, оформлена вантажна митна декларації не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під контролем неможливо без його фактичного ввозу на територію України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність вантажно-товаросупровідного документа, з відтиском штампу «під митним контролем» з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.

Таким чином, наведене спростовує доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про те, що саме з оформлення вантажної митної декларації пов'язано здійснення імпортної операції.

За таких обставин судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам у справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Зважаючи на викладене, та керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27.11.2009р. по справі№2а-18900/09/0370 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя В.П. Любашевський

Судді С.І. Богаченко

В.В. Ніколін