Ухвала суду № 14526445, 25.02.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2011 р. Справа № 86493/09 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Любашевського В.П.

суддів Богаченка С.І.

Ніколіна В.В.

При секретарі судового засідання Гром В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу

за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Арте Віта» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.09.2009 р. по справіза позовом Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції до Приватного підприємства «Арте Віта» про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2009 року позивач - Старокостянтинівська обєднана державна податкова інспекція звернувся у Хмельницький окружний адміністративний суд із позовом до відповідача - Приватного підприємства «Арте Віта». У позовній заяві стягнути з Приватного підприємства «Арте Віта» в дохід держави коштів одержаних від нікчемних правочинів в сумі 1247809,79 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.09.2009 р. позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства «Арте Віта» в дохід держави кошти, отримані внаслідок нікчемних правочинів в сумі 1247809 (один мільйон двісті сорок сім тисяч вісімсот дев'ять) грн. 79 коп. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що наявність у покупця належно оформлених документів які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій. При цьому суд першої інстанції зазначив, що у справі слід з'ясовувати, чи мали операції із придбання та реалізації реальний товарний характер, яким чином перевозився і зберігався товар (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат), можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, чи сплачувались податки продавцями. Старокостянтинівською обєднаною державною податковою інспекцією доведено, що ПП «Арте Віта» у грудні 2007 року, березні, травні та червні 2008 року здійснило документальне оформлення операцій із ТзОВ «Тітанія», що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства (безтоварних операцій). Даний висновок ґрунтується на наведених представниками позивача доказах: згідно поданих ТзОВ «Титанія» додатків 5 «Розшифровки в розрізі контрагентів» (до податкової декларації з ПДВ за березень, травень, червень та липень 2008 року) контрагент ПП «Арте Віта» не значиться. Будь-які підтверджуючі документи на перевезення обладнання, а також сертифікати якості на частину обладнання та технічні паспорта відсутні. Сертифікати на побутове обладнання для вентиляції та кондиціонування видані: 5 червня 2008 року на товар, який отриманий відповідачем 24.03.2008 року згідно накладної № 1321; 11 червня 2008 року на товар, який отриманий відповідачем 23 травня 2008 року. Не всі поставки належним чином оформлені актами приймання-передачі, відсутні довіреності на отримання товарів. У поставщика та отримувача товарів відсутні складські приміщення. Реалізація товарів «Арте Віта» зазначена в цінах придбання, що викликає сумнів в господарській доцільності таких операцій. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просив скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.09.2009 р. та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів приходить до висновку що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з наступних підстав:

Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що Старокостянтинівською об'єднаною державною податковою інспекцією в період з 29.12.2008 року по 12.02.2009 року проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства «Арте-Віта» за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року.

За результатами перевірки складено Акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 19.02.2009 р. № 291/231/32526647, в якому зафіксовано, що ПП «Арте-Віта» здійснювало транзитний супровід фінансових потоків по нікчемним правочинам, а саме: взаємовідносини з ТзОВ «Тітанія» м. Донецьк. Висновок контролюючих органів обґрунтовано тим, що перевіркою встановлено укладання та виконання цивільно-правових відносин, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям переважно за допомогою контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а саме: ТзОВ «Тітанія» відомості про скасування держреєстрації: № 12661170008018034 від 22.12.2008 року, а відомості про зняття з обліку № 27/163 Б від 10.12.2008 р.

Під час перевірки ПП «Арте Віта» надано до перевірки договори з ТзОВ «Тітанія» на поставку обладнання для системи вентиляції та кондиціонування № 02/07- AVWIA від 06.12.07 р. на суму 339023,07 грн., № 180308 від 18.03.08 р. на суму 164265,92 грн., № 120508/12 від 12.05.08 р. на суму 133840,80 грн., № 01/08АР від 01.06.08 р. на суму 610680,00 грн.

За даними договорами ПП «Арте Віта» в грудні 2007 року перераховано ТзОВ «Тітанія» кошти в сумі 339023,07 грн. (платіжне доручення №1721 від 07.12.2007 р.), в березні 2008 року перераховано кошти в сумі 125000 грн. (платіжне доручення № 1860 від 20.03.2008 р.), в травні 2008 року перераховано кошти 45000 грн. (платіжне доручення № 1924 від 29.05.2008 р.) та 42000 грн. (платіжне доручення № 1902 від 13.05.2008 р.), 03.06.2008 року перераховано кошти в сумі 610680,00 грн. (платіжне доручення №1936 від 03.06.2008 р.), 24.07.2008 року перераховано кошти в сумі 39265,92 грн. (платіжне доручення №1994 від 24.07.2008 р.), в липні 2008 року перераховано кошти в сумі 46840,80 грн. (платіжне доручення № 1995 від 24.07.2008 р.), а всього 1247809 грн. 79 коп. Вважаючи вказані договори нікчемними позивач просить стягнути вказані кошти із ПП «Арте Віта» в користь державного бюджету.

Суд першої інстанції задовольняючи позов дійшов висновку, ТзОВ «Тітанія» порушило, відображаючи у податковому обліку вказані господарські операції, вимоги податкового законодавства, а невиконання законодавчо встановлених обов'язків по сплаті податку на додану вартість доводить на думку суду першої інстанції факт порушення інтересів держави та суспільства на отримання належних сум податку на додану вартість при тому, що контрагент ТзОВ «Тітанія» отримало податкову вигоду шляхом формування «штучного» податкового кредиту по ПП «Арте Віта».

Колегія суддів надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції вважає їх законними та обґрунтованими, беручи до уваги, що в силу ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Із вказаної норми вбачається, що для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угод, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання таки наслідків. Таким чином для визнання зобовязання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність таких умов:

1 вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування;

2 такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору;

3 мета укладення такого договору приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них, не дає підстав стверджувати, що зобовязання вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Так, колегія суддів погоджується із доводами апелянта про те, що несплата податку є підставою для застосування податкових санкцій, а не визнання господарського зобовязання недійсним, проте, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у випадку якщо такий умисел у однієї із сторін договору існував на момент укладення договору, то така обставина свідчить про те, що укладаючи такий договір контрагент діє з метою, що суперечить інтересам держави.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ТзОВ «Тітанія» проведені із позивачем господарські операції у бухгалтерському обліку не відобразило, що свідчить про те, що умисел спрямований на приховування доходів від оподаткування на момент укладення договору існував. Даний висновок ґрунтується на наведених представниками позивача доказах: згідно поданих ТзОВ «Титанія» додатків 5 «Розшифровки в розрізі контрагентів» (до податкової декларації з ПДВ за березень, травень, червень та липень 2008 року) контрагент ПП «Арте Віта» не значиться. Будь-які підтверджуючі документи на перевезення обладнання, а також сертифікати якості на частину обладнання та технічні паспорта відсутні.

Як встановлено при розгляді справи господарські зобовязання які позивач вважає нікчемним виникли на підставі договорів № 02/07- AVWIA від 06.12.07 р. на суму 339023,07 грн., № 180308 від 18.03.08 р. на суму 164265,92 грн., № 120508/12 від 12.05.08 р. на суму 133840,80 грн., № 01/08АР від 01.06.08 р. на суму 610680,00 грн. Наявні у справі матеріали (акти прийому передачі, накладні) свідчать про те, що такі договори виконані відповідачем у справі, а тому на думку колегії суддів, судом першої інстанції вірно встановлено всі обставини, із якими Закон повязує нікчемність укладених договорів, що і є підставою для задоволення позову та стягнення в дохід держави коштів в сумі 1247809 (один мільйон двісті сорок сім тисяч вісімсот дев'ять) грн. 79 коп.

За таких обставин судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам у справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Зважаючи на викладене, та керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Арте Віта» залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.09.2009 р. по справі№2а-4191/09/2270 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя В.П. Любашевський

Судді С.І. Богаченко

В.В. Ніколін