Постанова № 14526301, 15.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-12310/10/2670 (2-ва томи) Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Романчук О.М

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Пилипенко О.Є.,

при секретарі: Воронець Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товаривства з обмеженою відповідальністю «Інтерполімерхім»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товаривства з обмеженою відповідальністю «Інтерполімерхім»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р»від 06.11.2009 року № 0007692303/0, -

В С Т А Н О В И В :

Товаривство з обмеженою відповідальністю «Інтерполімерхім»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р»від 06.11.2009 року № 0007692303/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2010 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач по справі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2010 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, які зявилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скаргає підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 жовтня 2009 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерполімерхім», про що складено Акт № 1828/23-03-33308300 про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р., валютного та іншого законодавства за період 13.01.2005 р. по 31.03.2009 р., яким зафіксовано порушення п.п. 7.9.2. п. 7.9. статті 7, п.п. 12.4.1. п. 12.4. статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся на загальну суму 981 775грн., у тому числі: 3 квартал 2008 року 19275,00 грн., 1 квартал 2009 року 962500,00 грн.; п.п. 4.2.1. п. 4.2. статті 4, п.п. 9.12.2. п. 9.12 статті 9, п.п. «а»п. 17.2 статті 17, п.п «а»п. 2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-ІV, занижено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб за 2006 рік в сумі 444,60 грн.; п.п. 6.3.2. п. 6.3 статті 6, п.п. «а»п. 17.2. статті 17, п.п. «а»п. 19.2. статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р., занижено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб за 2006 рік в сумі 427,64грн.; п.п. 8.1.2. п. 8.1. статті 8 та п.п. «а»п. 19.2. статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-ІV, прострочення встановлених термінів сплати податку з доходів фізичних осіб до бюджету нарахована пеня в сумі 4,29грн.

Відповідно, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 06.1.2009 р. № 007692303/0, яким згідно із підпунктом «б»п.п 4.2.2. п. 4.2. статті 4 та п.п. 17.1.3. п.17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ визначено суму податкового зобовязання 1 280163 грн., з якої 981775 грн. за основним платежем та 298388 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вважає, що під час перевірки відповідачем не враховано, що відповідно до п.п. 7.9.2. п. 7.9. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у звязку з поверненням платником податку основної суми кредиту. Крім того, як зазначено у п.п. 7.3.5. п. 7.3. статті 7 вказаного Закону, у разі продажу валюти за гривні валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця у звязку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої іноземної валюти.

Також, позивачем зазначено, що у звязку з тим, що погашення частки валютного кредиту не відбувалося шляхом покупки валюти, а були витрачені кошти, які підприємство отримало як позику від нерезидента, то до суми валових витрат у І кварталі 2009 року бухгалтером ТОВ «Інтерполімерхім»було віднесено балансову вартість отриманої валюти у сумі 3 850 000 грн. (500000 дол. США по курсу НБУ 7,7). Погашення кредиту було здійснено за рахунок валюти, яка надійшла на валютний рахунок ТОВ «Інтерполімерхім».

Разом із тим, судом першої інстанції встановлено, що позивачем в перевіряємому періоді до рядка 04.13 Декларації з податку на прибуток підприємства було віднесено витрати по поверненню частки кредиту ЗАТ «КБ»Приват Банк»згідно кредитного договору від 27.10.2006 р. за № КП-104Д.

Так, між позивачем - позичальником та Limited Liabilti Partnershirs LLP»- позикодавцем юридична особа по законодавству Сполученого Королівства Великобританії в особі його представника Лани Замбве, діючий на підставі Уставу, укладено договір займу від 12.01.2009 р. № 1.

Предметом договору є: позикодавець - в порядку і на умовах, передбачених цим договором, надає позичальнику позику у розмірі 1700000 дол. США. Цільове використання позики - ведення фінансово-господарської діяльності підприємства. Відсоткова ставка 10% річних. Термін повернення займу 30.12.2011 р., реєстраційне свідоцтво від 26.01.2009 р. за № 10673, видане Головним управлінням Національного банку України по м. Києву та Київській області.

Згідно банківських виписок на розрахунковий рахунок позивача надійшли кредитні кошти згідно договору позики від 12.01.2009 р. № 1, а саме: 27.01.2009 р. у сумі 100000,00 дол. США (що за офіційним курсом Національного банку України на дату надходження складає 770000 грн.); 28.01.2009 р. у сумі 310000,00 дол. США (що за офіційним курсом Національного банку України на дату надходження складає 2387000 грн.); 29.01.2009 р. у сумі 80000,00 дол. США (що за офіційним курсом Національного банку України на дату надходження складає 616000 грн.).

Згідно банківських виписок з розрахункового рахунку позивача списано коштів в погашення частки кредиту ЗАТ «КБ»Приват Банк»відповідно до кредитного договору від 27.10.2006 р. за № КП-104Д, а саме: 26.01.2009 р. у сумі 11275,56 дол. США (що за офіційним курсом Національного банку України на дату надходження складає 86821,812 грн.); 27.01.2009 р. у сумі 100000,00 дол. США (що за офіційним курсом Національного банку України на дату надходження складає 770000 грн.); 28.01.2009 р. у сумі 310000,00 дол. США (що за офіційним курсом Національного банку України на дату надходження складає 2387000 грн.); 29.01.2009 р. у сумі 78724,44 дол. США (що за офіційним курсом Національного банку України на дату надходження складає 606178,188 грн.).

Для визначення валових витрат при проведені податкової перевірки було використано дані кореспонденції бухгалтерського рахунку 502 «довгострокові кредити банку»(оборот по дебету), оборотно-сальдові відомості за відповідні податкові періоди, договори та інші документи, які перевірено вибірковим методом за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р.

Як було встановлено відповідачем під час проведення перевірки, позивач відніс до складу валових витрат в першому кварталі 2009 року суму 3850000,00 грн. на погашення частки кредиту ЗАТ «КБ» Приват Банк»згідно кредитного договору від 27.10.2006 р. за № КП-104Д.

Відповідно до п.п. 7.9.2. п. 7.9. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з: отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, наданих платником податку іншим особам-дебіторам, отриманням частини консолідованої іпотечної заборгованості власниками іпотечних сертифікатів участі, заміною однієї частки консолідованої іпотечної заборгованості на іншу.

Разом із тим, як вбачається із матеріалів справи, в перевіряємому періоді отримана позивачем сума кредиту від ЗАТ «КБ»Приват Банк»згідно кредитного договору від 27.10.2006 р. за № КП-104Д, відображена у складі валового доходу декларації з податку на прибуток підприємства, що також не заперечується відповідачем.

Крім того, представником позивача до матеріалів справи було долучено висновок № 10680/10-19 експертного економічного дослідження, складного 03.02.2010 року експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Як вбачається з тексту вказаного висновку, протягом звітного періоду з урахуванням залишку на початок звітного періоду витрати коштів у іноземній валюті, яка була зарахована від нерезидента Limited Liabilty Partnershirs LLP»no pax. 312 становили 519 900 дол. США, з них повернуто не отоварених (попередня оплата) - 1275,56 дол. США від Limited Liabilty Partnershirs LLP», погашені відсотки за користування кредитом у сумі 18624,44 дол. США (що за офіційним курсом Національного банку України на дату надходження складає 143408,19 грн.). Згідно кредитного договору КП-104Д від 27.10.2006 p., витрачені кошти у сумі 500 000,00 дол. США, погашення кредиту згідно кредитного договору КП-104Д від 27.10.2006 року, валюта врахована, як умовно продана (погашена) в останній день звітного періоду, що за офіційним курсом Національного банку України на дату надходження складає 3850000 гривень. Операція умовного продажу відображена у рядку 01.6 декларації у сумі 3850000 гривень.

Отже, позивачем дійсно до складу валових витрат включено суму в розмірі 3850000 гривень, однак, дану суму було також включено позивачем і до складу валового доходу (у рядку 01.6 декларації).

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не було завищено валові витрати на суму в розмірі 3850000 гривень.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення форми «Р»від 06.11.2009 р. № 0007692303/0 доведено не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та приймає нову постанову, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товаривства з обмеженою відповідальністю «Інтерполімерхім»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2010 року - скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва форми «Р»від 06.11.2009 року № 0007692303/0.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст виготовлено: 18 березня 2011 року.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

О.Є. Пилипенко