Ухвала суду № 14526199, 15.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-7830/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

суддів:

при секретарі: Федорової Г.Г.,

Аліменка В.О., Дурицької О.М.,

Петриченко Ю.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2010 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Провіденс Медіка»до Київської регіональної митниці, про визнання недійсним та скасування акту камеральної перевірки та податкового повідомлення форми «Р»від 29.03.2010 року № 57, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Провіденс Медіка»(далі позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Київської регіональної митниці (далі відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати недійсним та скасувати акт камеральної перевірки № к/6/10/100000000/30305401 від 24.02.2010 року щодо дотримання ТОВ «Провіденс Медіка»законодавства України з питань митної справи.

Крім цього, позивач просив скасувати податкове повідомлення форми «Р»від 29.03.2010 року № 57, яким позивачу було визначено податкове зобовязання (з врахуванням штрафних санкцій) у розмірі 66281,25 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2010 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Провіденс Медіка»задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення Київської регіональної митниці форми «Р»від 29.03.2010 року № 57.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2010 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Провіденс Медіка»є юридичною особою, зареєстрованою Печерською районною у м. Києві державної адміністрацією 16.02.1999 року (номер запису про включення відомостей перо юридичну особу до ЄДР 10701200000017060), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичною особи Серії А00 № 039816 (а.с. 75).

Разом з тим, позивач з 23.02.1999 року перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва як платник податку, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 13.01.2004 року № 2825 (а.с. 76).

Згідно довідки АА № 199214 з ЄДРПОУ, видами діяльності позивача за КВЕД є: оптова торгівля фармацевтичними товарами, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля фармацевтичними товарами, роздрібна торгівля медичними та ортопедичними товарами, медична практика (а.с. 12).

В період з 12.02.2010 року по 24.02.2010 року службовими особами Київської регіональної митниці було проведено камеральну перевірку на дотримання ТОВ «Провіденс Медіка»законодавства України з питань митної справи при декларуванні товарів у товарній позиції 9021 90 90 00 «пристрої ортопедичні, включаючи хірургічні пояси, бандажі та милиці, шини та інші пристрої для лікування переломів, штучні частини тіла, слухові апарати та інші апарати, які носять на собі з собою або імплантують в тіло, щоб комплексувати недолік (дефект) органа чи фізичну ваду»за ВМД від 28.02.2007 року № 100000003/2007/325822 (товар № 1).

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт № к/6/10/100000000/30305401 від 24.02.2010 року, з якого вбачається що позивачем помилково була застосована пільга по сплаті податку на додану вартість при ввезені на митну територію товарів згідно ВМД від 28.02.2007 року № 100000003/2007/325822 (товар № 1), що спричинило заниження податкового зобовязання підприємства по сплаті ПДВ на суму 63125,00 грн. (а.с. 35-39).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято рішення форми «Р»№ 57 від 29.03.2010 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України субєктами підприємницької діяльності в сумі 66281,25 грн. (а.с. 40).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Стаття 6 Закону України «Про Єдиний митний тариф»від 05.02.1992 року № 2097-ХІІ (далі Закон № 2097-ХІІ) визначає мито як податок, який сплачується при ввезенні іноземного товару в країну і випуску товару митницею на внутрішній ринок. Економічна дія мита відстежується у прямому зв'язку митно-тарифних заходів з процесом ціноутворення.

Митні тарифи є основою регулювання торговельних зв'язків.

Законом України «Про Митний тариф України» від 05.04.2001 року № 2371-ІІІ (далі Закон № 2371-ІІІ) встановлено, що митний тариф - це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.

Базовою категорією в системі митного оподаткування є митна вартість. Статтею 261 Митного кодексу України встановлено, що саме на основі митної вартості розраховуються такі платежі, як мито, митні збори, акцизний збір та податок на додану вартість.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

У відповідності до ст. 313 Митного кодексу України, митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.

Згідно ст. 17 Закону № 2097-ХІІ, мито нараховується митним органом України відповідно до цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чанними на день подання митної декларації і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.

Згідно висновку рішення Київської регіональної митниці про визначення коду товару від 24.06.2006 року № КТ-100-2319-06 вбачається: провести митне оформлення товару (товарів) штучні аортальні клапани штучні клапани On-X Aortic Heart Valve (моделі: ONXA-19, ONXA-21, ONXA-23, ONXA-25) та штучні ми тральні клапани On-X Mitral Heart Valve (модель ONXМ-27/29), що являють собою кільця з титанового сплаву з шовним кільцем з вязаного політетрафлюроетилена та зі стулками, виготовленими з карбону Онікс, призначені для заміни натуральних чи штучних клапанів серця в аортальній чи митральній позиції на безстроковий термін; виробник CARBON RESEARCH INSTITUTE LLC»за кодом згідно з УКТЗЕД 9021 90 90 00 (а.с. 143).

Під час митного оформлення товару, а саме: штучних клапанів серця On-X, виробництва фірми CARBON RESEARCH INSTITUTE,LLC»США, керуючись рішенням Київської регіональної митниці про визначення коду товару від 24.06.2006 року № КТ-100-2319-06 позивачем у графі 31 був наведений текстовий опис товару: «інші пристосування ортопедичні», а в графі 33 ВМД «код товару»- код товару за УКТЗЕД 9021 90 90 00 «Пристрої ортопедичні, включаючи хірургічні пояси, бандажі та милиці; шини та інші пристрої для лікування переломів; штучні частини тіла; слухові апарати та інші апарати, які носять на собі, з собою або імплантують в тіло, щоб компенсувати недолік (дефект) органу чи фізичну ваду», що відповідно до Закону України «Про Єдиний митний тариф»класифікується за ставкою мита 0 %, та відповідно до пп. 5.1.7 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2003 року № 1949 «Про перелік лікарських засобів і виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість»звільняється від обкладення податком на додану вартість.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III (далі - Закон № 2181-III).

Відповідно до пп. 2.1.1. п. 2.1. ст. 2 Закону № 2181-III, митні органи є контролюючими органами щодо акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обовязок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обовязкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Відповідно до пп. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 Закону № 2181-III, платник податків самостійно визначає суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених пп. «г»пп. 4.2.2 п. 4.2, а також п. 4.3 цієї статті.

Згідно п. 1.2 ч.1 ст. 1 Закону № 2181-III, під податковим зобовязанням слід розуміти зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Крім того, пп. «в»п. 4.2.2 ст. 4 Закону № 2181-III визначено, що контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Згідно з п. 10.3 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, платники податку, які імпортують товари на митну територію України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до пп.4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-III. якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, якщо митні органи, приймаючи вантажно-митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями щодо звільнення позивача від сплати податку на додану вартість, чи з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то відповідно до п. 10.3 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»та пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при проведенні митного контролю та оформленні ВМД позивачем було дотримано чинних нормативних актів, не було допущено арифметичних помилок, а також дотримано методологію нарахування та повноту сплати податків і зборів.

Відповідно до Свідоцтва Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення МОЗ України № 4902/2006 медичні вироби позивача, а саме: штучні клапани серця On-X з набором інструментів для імплантації, зареєстровані в установленому законодавством порядку, внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення і дозволені до застосування в медичній практиці в Україні (наказ Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення від 03.12.2008 року № 146-Адм) (а.с. 140).

Згідно п. 1 Порядку державної реєстрації виробів медичної техніки та медичного призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 листопада 2004 року № 1497 (далі - Порядок), державній реєстрації підлягають виготовлені в Україні та імпортовані медичні вироби за переліком, який визначається МОЗ України.

Відповідно до пунктів 11, 12 Порядку (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), на підставі розгляду висновків експертизи (випробувань) та рекомендацій дорадчого органу у сфері державної реєстрації МОЗ приймає рішення про реєстрацію медичних виробів або про відмову в їх реєстрації. На підставі рішення про державну реєстрацію медичні вироби включаються до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення (далі - Реєстр), що ведеться МОЗ, а заявнику видається свідоцтво про державну реєстрацію медичних виробів та комплектувальні вироби.

Наявність такого свідоцтва у позивача є підставою відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2003 року № 1949 для звільнення товару від обкладення податком на додану вартість як такого, що класифікується у підкатегорії 9021 90 90 00.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що при здійсненні процедури розмитнення товарів позивач не допустив порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності та вимог митного законодавства, а тому визначення відповідачем суми податкового зобовязання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України в сумі 66281,25 грн. є протиправним.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовуються висновку суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2010 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Суддя:

Суддя:

Г.Г. Федорова

В.О. Аліменко

О.М. Дурицька

Повний текст ухвали складено та підписано 21.03.11р.