Ухвала суду № 14526203, 15.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3987/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: В.А. Гайдаш

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

суддів:

при секретарі: Федорової Г.Г.,

Аліменка В.О., Дурицької О.М.,

Петриченко Ю.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лада»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2010 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лада»до Уманської обєднаної Державної податкової інспекції Черкаської області, за участю прокуратури Черкаської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лада»(далі позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовом до Уманської обєднаної Державної податкової інспекції Черкаської області (далі відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Уманської обєднаної Державної податкової інспекції Черкаської області:

- від 03.03.2004 року № 000452301/0 про визначення ТОВ «Лада»податкового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 21705, 10 грн., у тому числі 19538,00 грн. за основним платежем та 5604, 80 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- від 03.03.2004 року № 000462301/0 про визначення ТОВ «Лада»податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 20 115, 80 грн., у тому числі 14511,00 грн. за основним платежем та 5604,80 грн. штрафних (фінансових) санкцій; від 03.03.2004 року № 000472301/0 про застосування фінансових санкцій у вигляді податкового зобовязання по адміністративним штрафам та іншим санкціям в розмірі 1953,45 грн.;

- від 06.04.2004 року № 0000182303/1/441/6473 про визначення ТОВ «Лада»податкового зобовязання з штрафних санкцій у сумі 1953,45 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29 червня 2004 року позовні вимоги ВАТ «Лада», задоволено.

Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Уманської обєднаної Державної податкової інспекції від 03.03.2004 року № 000452301/0 про визначення ТОВ «Лада»за непрямими методами, податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 21705, 10 грн., у тому числі 19538,00 грн. самого податку на додану вартість та 2 167, 10 грн. штрафних санкцій; від 03.03.2004 року № 000462301/0 про визначення ТОВ «Лада»за непрямими методами, податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 20 115, 80 грн., у тому числі 14511,00 грн. самого податку та 5604,80 грн. штрафних санкцій; від 03.03.2004 року № 000472301/0 в частині застосування до ТОВ «Лада»штрафу в сумі 1794,42 грн. та визначення цієї суми штрафу як податкового зобовязання; від 06.04.2010 року № 0000452301/0 про визначення ТОВ «Лада»за непрямими методами, податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 21 705,10 грн. у тому числі 19538,00 грн. самого податку на додану вартість та 2 167, 10 грн. штрафних санкцій; від 06.04.2004 року № 0000462301/0 про визначення ТОВ «Лада»за непрямими методами податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 20 115,80 грн., у тому числі 14511,00 грн. самого податку на додану вартість і 5604,80 грн. штрафних санкцій; від 06.04.204 року № 0000182303/1/441/6473 про застосування до ТОВ «Лада»штрафу у сумі 1953,45 грн. та визначення цієї суми штрафу як податкового зобовязання.

За наслідками апеляційного перегляду вказаного судового рішення, постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.11.2004 року апеляційну скаргу Уманської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 29.06.2004 року без змін.

За наслідками касаційного перегляду вказаних судових рішень, постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2005 року касаційну скаргу Уманської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області задоволено частково, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.11.2004 року скасовано, з направленням справи на новий розгляд до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.08.2007 року апеляційну скаргу Уманської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 29.06.2004 року без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.07.2010 року касаційну скаргу Уманської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області задоволено частково, скасовано рішення Господарського суду Черкаської області від 29.06.2004 року, ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.08.2007 року в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Уманської ОДПІ Черкаської області від 03.03.2004 року № 000452301/0 та № 000462301/0, а справу в цій частині позовних вимог направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.09.2010 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Лада»до Уманської обєднаної Державної податкової інспекції Черкаської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 03.03.2004 року № 000452301/0 та № 000462301/0, відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2010 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 21.01.2004 року по 01.03.2004 року службовими особами відповідача було проведено комплексну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Лада»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2002 року по 31.12.2003 року, по прибутковому податку з громадян за період з 01.03.2002 року по 31.12.2003 року.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначене за непрямими методами, а саме: занижено валові доходи за 2003 рік у сумі 72562,00 грн., в тому числі: за І півріччя 2003 року 20039,00 грн., за ІІІ квартал 2003 року 7238,00 грн., за IV квартал 2003 року 45285,00 грн. та вимог п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: до складу валових витрат позивачем в ІІІ кварталі 2002 року віднесено витрати на телефонізацію в сумі 667,00 грн., в результаті чого, зменшено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток, яке зазначено в декларації за 2003 рік на суму 8100,00 грн. та нараховано податку на прибуток в сумі 19538,00 грн., в тому числі: за ІІІ квартал 2003 року в сумі 2133,00 грн., за IV квартал 2003 року 17405,00 грн.

Крім цього, позивачем в порушення вимог п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.п. 3.1.1. п.3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», занижено обєкт оподаткування податком на додану вартість на суму 72562,00 грн., який визначено за непрямими методами, в результаті чого нараховано податку на додану вартість в сумі 14511,00 грн., в тому числі: за червень 2003 року в сумі 4007,00 грн., за серпень 2003 року 1447,00 грн., за жовтень 2003 року 5332,00 грн., за грудень 2003 року 3725 грн. В порушення п.п. 2.15 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні проводилась видача готівки під звіт з каси підприємства без повного звіту за раніше виданими під звіт сумами на загальну суму 7813,81 грн.

За результатами проведення перевірки відповідачем було складено акт від 01.03.2004 року № 353/23-1-22802616 (т. 1 а.с. 13-22), на підставі якого відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 03.03.2004 року № 0000452301/0 про визначення ТОВ «Лада»податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 21 705,10 грн.; № 0000462301/0 про визначення ТОВ «Лада»податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 20 115,80 грн. та № 0000472301/0 про визначення ТОВ «Лада»податкового зобовязання з штрафних санкцій на загальну суму 1953,45 грн. (т. 1 а.с. 10-12).

Скарги ТОВ «Лада»до Уманської ОДПІ Черкаської області на податкові повідомлення-рішення від 03.03.2004 року № 000452301/0, № 000462301/0 та № 000472301/0 були залишені без задоволення рішенням від 25.03.2004 року № 5199/10 (т. 1 а.с. 68-69).

06.04.2004 року Уманською ОДПІ Черкаської області було прийнято та надіслано на адресу позивача податкові повідомлення-рішення від 06.04.2004 року № 0000452301/0 про визначення ТОВ «Лада»податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 21 705,10 грн.; № 0000462301/0 про визначення ТОВ «Лада»податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 20 115,80 грн. та № 0000182303/1/441/6473 про визначення ТОВ «Лада»податкового зобовязання з штрафних санкцій у сумі 1953,45 грн. (т. 1 а.с. 65-67).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-III (далі Закон № 2181-III) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання (п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-III).

Відповідно до п.п. 4.3.1. п. 4.3 ст. 4 Закону № 2181-III (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно з п.п. 4.3.2. п. 4.3 ст. 4 Закону № 2181-III, за непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону.

З аналізу основних принципів Закону № 2181-III та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) випливає, що неведення платником податків податкового обліку розуміється як неведення обліку взагалі або неповне ведення податкового обліку.

Статтею 3 Закону 996-XIV передбачено, що метою ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової звітності є надання контролюючим органам повної, правдивої, неупередженої інформації про фінансове становище, результат діяльності, рух грошових коштів підприємства.

Повноваження органу державної податкової служби на застосування непрямих методів для визначення податкових зобов'язань платників податків з підстав, передбачених Законом № 2181-III, означають, в тому числі, вибір непрямого методу із застосуванням якого буде визначено податкове зобов'язання.

Відповідно до п. 5 Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2002 року № 697 (далі - Методика), рішення про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов'язань приймає керівник органу державної податкової служби. В цьому рішенні обов'язково зазначаються підстави його прийняття.

Для визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами органи державної податкової служби можуть використовувати інформацію та документи про діяльність платника податків, одержані згідно із законодавством, зокрема: про державну реєстрацію, фактичне місцезнаходження, кількість найманих працівників, види діяльності, джерела походження доходів, взаєморозрахунки з постачальниками та споживачами, рахунки у банках і рух коштів на них, обсяги готівкових розрахунків, суми наданих та одержаних позик; про виявлені та задокументовані під час перевірок незадекларовані та/або незазначені у розрахунках доходи і витрати платника податків; про результати обстежень будь-яких виробничих, складських, торговельних та інших приміщень підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та житла громадян, якщо воно використовувалось як реєстраційна адреса суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи та для одержання доходів; письмові пояснення і відомості керівників, інших посадових осіб підприємств, установ та організацій, діяльність яких перевіряється; вилучені документи, що свідчать про приховання (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), та вилучені у суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб реєстраційні свідоцтва або спеціальні дозволи (ліцензії, патенти тощо), які порушили порядок провадження підприємницької діяльності; відомості та документи, отримані внаслідок проведеної оперативно-розшукової діяльності (п. 7 Методики).

З матеріалів справи вбачається, що при проведенні головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірки відшкодування ПДВ комплексної планової документальної перевірки ТОВ «Лада»було встановлено факт невідображення по бухгалтерському та податковому обліках послуг по виготовленню металевих кришок з давальницької сировини ВКФ «Авеста»Гайсинського району Вінницької області, в звязку з чим неможливо було визначити суму податкових зобовязань, про що свідчили вилучені у виробничому цеху товарні накладні на давальницьку жерсть в кількості 24,0 тонн із зазначенням заставної вартості від ВКФ «Авеста», підписані посадовими особами та завірені печаттю.

Проведеною зустрічною перевіркою взаємних розрахунків ТОВ «Лада»з ВКФ «Авеста»Гайсинського району (довідка № 26/13/0060 від 29.01.2004 року) було встановлено, що дана жерсть на переробку по обліку ВКФ «Авеста»не проведена. Вилучені документи, оригінали товарних накладних на 24 тони жерсті від ВКФ "Авеста" для переробки на давальницьких умовах, свідчили про приховування (заниження) обєкта оподаткування, несплату податків, зборів, в звязку з чим на ім'я начальника Уманської ОДПІ було написано службову записку про необхідність проведення перевірки із застосуванням непрямих методів.

На підставі розпорядження начальника Уманської обєднаної державної податкової інспекції № 25 від 09.02.2004 року про проведення перевірки із застосуванням непрямих методів ТОВ «Лада», відповідачем було визначено валові доходи по податку на прибуток та податкові зобовязання по податку на додану вартість за 2003 рік при наданні послуг при переробці жерсті на давальницьких умовах для ВКФ "Авеста" Вінницької області із застосуванням непрямого методу методу аналізу інформації про доходи та витрати платників податків, який базується на підставі відомостей та документів, отриманих унаслідок проведеної оперативно-розшукової діяльності.

Отже, вибір відповідачем для визначення податкових зобов'язань методу, передбаченого п. 8 Методики, а саме: методу аналізу інформації про доходи та витрати платників податків, відноситься до його повноважень, визначених чинним законодавством.

Фактичною підставою для визначення ТОВ «Лада»податкових зобовязань та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно із податковими повідомленнями-рішеннями від 03.03.2004 року № 000452301/0 та № 000462301/0, з приводу правомірності яких виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 01.03.2004 року № 353/23-1-22802616 про:

- заниження ТОВ «Лада»валового доходу за 2003 рік на суму 72 562,00 грн. унаслідок не включення до валового доходу 18 625,00 грн. 00 коп. доходу від надання послуг з переробки давальницької сировини (жерсті), отриманої від ВКФ «Авеста»за товарними накладними від 22.05.2003 року № 218, від 02.06.2003 року № № 241, 242, від 26.06.2003 року № 288, від 07.07.2003 року № 324, від 14.07.2003 року № 347, від 28.07.2003 року № № 383, 384, від 31.07.2003 року № 585, від 26.08.2003 року № 662, від 27.11.2003 року № 901 та доходу від продажу ВКФ «Авеста»кришки металевої на загальну суму 64 725,44 грн. згідно товарних накладних від 12.06.2003 року № 147, від 19.06.2003 року № 11, від 01.08.2003 року № 194, від 01.10.2003;

- завищення валових витрат у податковому обліку за ІІІ квартал 2002 року на суму 666,67 грн. унаслідок включення до валових витрат вартості телефонного номеру замість амортизації цих витрат, як витрат на придбання основних фондів 2 групи;

- заниження податкових зобовязань із податку на додану вартість за червень, серпень, жовтень, грудень 2003 року на загальну суму 14 511,00 грн. унаслідок не оподаткування операцій із надання послуг по виготовленню продукції (кришки металевої) з давальницької сировини та операцій з продажу кришки металевої ВКФ «Авеста»за вищевказаними товарними накладними.

З висновку судово-економічної експертизи від 30.03.2007 року № 9260/9261, який міститься в матеріалах справи вбачається, що зазначені вище товарні накладні, які були надані на дослідження та покладені в основу розрахунків, не відповідають вимогам нормативних актів, що регламентують ведення бухгалтерського обліку, а саме: вимогам ст. ст. 1, 9 Закону № 996-XIV та Інструкції по бухгалтерському обліку податку на додану вартість, що підтверджує факт неведення бухгалтерського обліку при взаємовідносинах ТОВ «Лада»з ВКФ «Авеста»та правомірність застосування Уманською ОДПІ непрямих методів для визначення суми податкових зобовязань по податку на прибуток.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності винесених податкових повідомлень-рішень від 03.03.2004 року № 000452301/0 та № 000462301/0. Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лада»не спростовують висновки суду першої інстанції, викладених в постанові від 10 вересня 2010 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лада»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2010 року - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Суддя:

Суддя:

Г.Г. Федорова

В.О. Аліменко

О.М. Дурицька

Повний текст ухвали складено та підписано 21.03.11р.