Ухвала суду № 14526198, 15.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-713/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

суддів:

при секретарі: Федорової Г.Г.,

Аліменка В.О., Дурицької О.М.,

Петриченко Ю.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вікторія» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2010 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вікторія»до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вікторія»(далі позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва (далі відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва від 01.10.2008 року № 0007682305 про застосування до ТОВ «Дніпро-Вікторія»штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3400,00 грн. за порушення ним вимог п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2010 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вікторія»відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2010 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Дніпро-Вікторія» є юридичною особою, зареєстрованою Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією 18 травня 1999 року (державний реєстраційний номер 1069120 0000 000172), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 595176 (а.с. 53).

Згідно довідки АБ № 240571 з ЄДРПОУ, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: діяльність ресторанів, неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, діяльність кафе, діяльність барів та інша видовищно-розважальна діяльність (а.с. 65).

23 вересня 2008 року службовими особами ДПІ у Самборському районі було здійснено перевірку господарської одиниці позивача - залу гральних автоматів, розташованого за адресою: м. Самбір, пл. Ринок, 26/4, на предмет дотримання відповідачем як субєктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

В ході проведення перевірки ТОВ «Дніпро-Вікторія»було встановлено, що в гральному залі на момент проведення перевірки знаходилося 20 гральних автоматів, з них 10 були підключені до електромережі та знаходилися у робочому режимі. Вказані гральні автомати були обладнані купюроприймачами, однак не переведені у фіскальний режим, не обладнані пристроями, які б забезпечували облік кількості та вартості послуг та не включені до складу програмно-технічного комплексу обладнання РРО.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Самборському районі було складено акт (довідку) № 0859/26/54/23/30407788 від 23.09.2008 року, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(а.с. 83-84).

На підставі акту перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва було прийнято рішення №0007682305 від 01.10.2008 року про застосування до ТОВ «Дніпро-Вікторія»штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 400 грн. (а.с. 85).

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач розпочав процедуру його адміністративного оскарження.

Рішенням ДПА у м. Києві від 13.01.2009 року № 66/10/25-214 первинну скаргу позивача було залишено без задоволення, а рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва № 0007682305 від 01.10.2008 року без змін (а.с. 74-81).

За результатами розгляду повторної скарги позивача, ДПА України було винесено рішення від 25.03.2009 року № 2643/6/25-0415, за яким скаргу позивача було залишено без задоволення, а рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва № 0007682305 від 01.10.2008 року та рішення ДПА у м. Києві від 13.01.2009 року № 66/10/25-214, прийняте за результатом розгляду первинної скарги позивача без змін (а.с. 68-73).

Позивач заперечує проти застосування щодо нього штрафних (фінансових) санкцій та вказує на протиправність спірного рішення відповідача.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Порядок проведення перевірок з питань додержання платниками податків порядку проведення готівкових розрахунків регулюється Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (далі Закон № 265/95-ВР).

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

За правилами ст. 12 Закону № 265/95-ВР, на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Згідно з приписами п. 13 ст. 3 Закону України №265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент проведення перевірки позивача в гральному залі знаходилося 10 гральних автоматів, обладнаних купюроприймачами, однак не переведених у фіскальний режим, не обладнаних пристроями, які б забезпечували облік кількості та вартості послуг та не включених до складу програмно-технічного комплексу обладнання РРО. Облік розрахункових операцій був відокремлений у часі від їх безпосереднього здійснення, а саме: гравець вносить ставку як за допомогою грошових коштів через купюроприймач, так і з застосуванням електронного ключа за допомогою співробітника залу гральних автоматів з попередньою оплатою її гравцем касиру залу, який проводить вказані кошти через РРО, що відповідно суперечить вимогам закону.

Так, відповідно до п. 4.4. Порядку реєстрації, опломбування та застосування РРО за товари (послуги), затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.2000 року № 164, реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ повинен видаватися покупцеві не пізніше завершення розрахункової операції. Розрахункова операція вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону №265/95-ВР, контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Частиною 1 ст. 16 Закону №265/95-ВР передбачено, що контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Відповідно до ст. 17 Закону № 265/95-ВР, за порушення вимог цього Закону до субєктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів податкової служби України застосовують фінансові санкції у визначених законом розмірах.

Як вбачається з матеріалів справи, штрафні (фінансові) санкції за рішенням ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 01.10.2008 року № 0007682305 в розмірі 3400,00 грн. були застосовані до відповідача на підставі п. 2 ст. 17 Закону № 265/95-ВР.

Пунктом 1 частини другої додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року № 121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій»(далі - Постанова № 121) передбачено, що до 31 грудня 2006 року всі гральні автомати повинні бути переведені в режим застосування РРО.

Відповідно до п. 2 Постанови № 121, на Міністерство промислової політики було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть необхідним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Таким чином, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері грального бізнесу шляхом надання послуг з використанням гральних автоматів зобов'язані з 01 січня 2007 року використовувати у своїй ліцензованій діяльності з надання послуг грального бізнесу гральні автомати з продажу послуг, які оснащені запам'ятовуючими пристроями (фіскальною пам'яттю), у тому числі ті, що вже задіяні у використанні. Тому невиконання цього обов'язку може бути підставою для накладення на суб'єкта господарювання штрафу, передбаченого статтею 17 Закону №265/95-ВР.

Опрацювання зазначеного технічного рішення було завершено прийняттям наказу Державної податкової адміністрації України від 1 липня 2008 року № 430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції»(наказ втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 10 вересня 2008 року № 581), яким до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено комп'ютерно-касову систему «Фіскал», призначену для фіскалізації гральних автоматів.

Отже, до вказаної дати у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій України не було РРО, який би забезпечував технічну можливість виконувати фіскальні функції гральним автоматом, а у суб'єктів господарювання була відсутня об'єктивна можливість дотримання приписів Закону № 265/95-ВР, в частині використання гральних автоматів, оснащених фіскальною функцією. За таких обставин наявність вини суб'єктів господарювання у порушенні ними порядку використання РРО під час надання послуг у сфері грального бізнесу виключалася.

Із моменту включення до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій комп'ютерно-касової системи «Фіскал», суб'єкти господарювання зобов'язані використовувати зазначену систему.

З цього часу суб'єкти господарювання не повинні вводити в експлуатацію ті гральні автомати, що не забезпечують можливості застосування цієї системи, оскільки вони об'єктивно не можуть забезпечити дотримання вимог Закону № 265/95-ВР.

Таким чином, притягнення суб'єктів господарювання до відповідальності за використання гральних автоматів, не обладнаних фіскальними функціями, можливе лише після набрання чинності наказом Державної податкової адміністрації України 10 вересня 2008 року № 581 (на підставі вказаного наказу втратив чинність наказ Державної податкової адміністрації України від 01 липня 2008 року № 430), яким до Державного реєстру розрахункових операцій було включено комп'ютерно-касову систему «Фіскал».

У листі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2009 року № 962/13/13-09 зазначено, що із моменту включення до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій комп'ютерно-касової системи «Фіскал» суб'єкти господарювання зобов'язані використовувати зазначену систему .

Крім того, з цього часу суб'єкти господарювання не повинні вводити в експлуатацію ті гральні автомати, що не забезпечують можливості застосування цієї системи, оскільки вони об'єктивно можуть забезпечити дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

При цьому суб'єкти господарювання повинні підтвердити вжиття ними заходів із встановлення технічної можливості використання комп'ютерно-касової системи «Фіскал»у тих гральних автоматах, що ними використовуються.

З матеріалів справи вбачається, що перевірка діяльності позивача була проведена після 01 липня 2008 року, тобто на момент перевірки позивач зобовязаний був забезпечити використання комп'ютерно-касової системи «Фіскал».

Апелянтом не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження вжиття ним заходів для виконання вимог законодавства щодо оснащення гральних автоматів портативними електронними контрольно-касовими апаратами при здійсненні розрахункових операцій на окремо визначеному гральному апараті.

В матеріалах справи відсутні докази придбання та встановлення комп'ютерно-касової системи «Фіскал»на гральні автомати, що використовуються позивачем, як і відсутні докази несумісності комп'ютерно-касової системи «Фіскал»із тими гральними автоматами, що введені в експлуатацію до включення зазначеної системи до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідно до Сертифікату відповідності, який видано органом сертифікації Укрметртестстандартом 04.06.2008 року № UА1.003.0080183-08, комп'ютерно-касова електронна спеціалізована система «Фіскал»сертифікована на підставі протоколів випробувань НТВЦ «УкрТЕСТ», сертифіката системи управляння якістю з терміном дії до 24.10.2011 року для її встановлення на гральні автомати. Вказана комп'ютерно-касова електронна система «Фіскал»включена до Державного реєстру РРО, що є достатнім для висновку про її відповідність вимогам законодавства для реалізації фіскальних функцій гральними автоматами.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач в своїй діяльності не повинен був використовувати ті гральні автомати, які не оснащені фіскальною функцією та не переведені у фіскальний режим роботи, а відтак застосування щодо нього штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3400,00 грн. за порушення ним вимог п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є правомірним та не порушує норм діючого законодавства України.

Отже, заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими, не підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вікторія»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2010 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Суддя:

Суддя: Г.Г. Федорова

В.О. Аліменко

О.М. Дурицька

Повний текст ухвали складено та підписано 21.03.11р.