Ухвала суду № 14526195, 15.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1060/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Степанюк А.Г.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

суддів:

при секретарі: Федорової Г.Г.,

Аліменка В.О., Дурицької О.М.,

Петриченко Ю.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 червня 2009 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська нива»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальність «Українська нива»(далі позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі відповідач), в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0004632313/0 від 31.05.2008 року; № 0004632313/1 від 03.09.2008 року та № 341/0004632313/2 від 27.10.2008 року, якими ТОВ «Українська нива»визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 53468,44 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 червня 2009 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальність «Українська нива»задоволено.

Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0004632313/0 від 31.05.2008 року; № 0004632313/1 від 03.09.2008 року та № 341/0004632313/2 від 27.10.2008 року.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 червня 2009 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Українська нива» є юридичною особою, зареєстрованою Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 18.01.2001 року, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 261837 (а.с. 72).

Згідно довідки з ЄДРПОУ, видами діяльності товариства за КВЕД є: оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям, роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям (а.с. 71).

Як платник податків ТОВ «Українська нива»взяте на облік в ДПІ у Печерському районі м. Києва 30.11.2001 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва № 100103727 про реєстрацію платника податку на додану вартість Серії НБ № 209287 (а.с. 73).

У період з 06.05.2008 року по 19.05.2008 року службовими особами відповідача було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Українська нива»з питань правових відносин із Товариством з обмеженою відповідальність «Торис-7»за період з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість на загальну суму 35645,63 грн., в тому числі за травень 2005 року - 18550,49 грн., червень 2005 року 3654,47 грн., вересень 2005 року 7660,17 грн., жовтень 2005 року 3872,46 грн., листопад 2005 року 501,60 грн., грудень 2005 року 1406,44 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт № 264/23-13/31750431 від 19.05.2008 року (а.с. 9-17), на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.05.2008 року № 0004632313/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 35645,63 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 17822,81 грн. (а.с. 8).

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивач розпочав процедуру його адміністративного оскарження.

За результатом розгляду скарги позивача, ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийнято рішення № 30929/10/25011 від 07.09.2008 року, за яким скарга позивача була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 31.05.2008 року № 0004632313/0 без змін (а.с. 20-23).

У звязку з чим, ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення від 03.09.2008 року № 0004632313/1, яким позивачу було визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 53468,44 грн. (а.с. 24).

За результатом розгляду повторної скарги позивача, ДПА у м. Києві було прийнято рішення № 4983/10/25-114 від 09.10.2008 року, за яким скарга позивача була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 31.05.2008 року № 0004632313/0 без змін (а.с. 27-31).

У звязку з чим, ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення від 27.10.2008 року № 0004632313/2, яким позивачу було визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 53468,44 грн. (а.с. 32).

За результатом розгляду повторної скарги позивача, ДПА України було прийнято рішення № 12396/6/25-0115 від 16.12.2008 року, за яким скарга позивача була залишена без розгляду (а.с. 35-36).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Згідно п.п. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Торис-7»та ТОВ «Українська нива»були укладені договори від 25.02.2005 року № 003-ТУ, від 18.03.2005 року № 004-ТУ, від 16.05.2005 року № 006-ТУ, від 25.05.2005 року № 007-ТУ, від 30.05.2005 року № 008-ТУ, від 31.05.2005 року № 009-ТУ, від 22.06.2005 року № 010-ТУ, від 19.09.2005 року № 032-ТУ, від 29.11.2005 року № 036-ТУ, від 20.10.2005 року № 033-ТУ про купівлю-продаж запчастин, за умовами якого ТОВ «Торис-7»зобов'язувалось поставити на свій склад в м. Києві запасні частини до сільгосптехніки, далі товар, та продати (передати у власність) товар ТОВ «Українська нива», а ТОВ «Українська нива»ТОВ «Українська нива»зобов'язувалось прийняти товар та оплатити його згідно умов договору (а.с. 74-101).

На виконання вказаних вище договорів ТОВ «Українська нива» отримало від ТОВ «Торис-7»податкові накладні № 149 від 27.10.2004 року, № 152 від 09.12.2004 року, № 154 від 14.12.2004 року, № 5 від 28.02.2005 року, № 16 від 22.03.2005 року, № 27 від 19.05.2005 року, № 29 від 26.05.2005 року, № 32 від 30.05.2005 року, № 33 від 31.05.2005 року, № 35 від 24.06.2005 року, № 66 від 19.09.2005 року, № 67 від 20.10.2005 року, № 69 від 30.11.2005 року та № 70 від 02.12.2005 року на загальну суму 289228,87 грн., у тому числі ПДВ на суму 48204,86 грн. (а.с. 102-112).

Вказана сума податку на додану вартість була віднесена ТОВ «Українська нива»до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.12 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Згідно з вимогами п. 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 року, свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи Державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

В силу ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 року № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегією суддів встановлено, що на момент заповнення податкових накладних ТОВ «Торис-7»було зареєстровано Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією, взято на податковий облік у ДПІ Голосіївського району м. Києва та перебувало в Єдиному державному реєстрі.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14.07.2006 року визнано недійсною реєстрацію ТОВ «Торис-7»в якості платника податку на додану вартість та визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість № 3708808 від 26.08.2004 року з моменту видачі.

На підставі вказаного рішення свідоцтво ТОВ «Торис-7»в якості платника податку на додану вартість з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість було анульовано згідно акту анулювання ПДВ № 8031/29-203 від 08.02.2008 року.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що саме по собі анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, що мало місце після укладання та виконання господарських угод між сторонами, не може бути доказом втрати контрагентом платника податку на додану вартість статусу такого платника до фактичного його виключення з реєстру, що в спірному випадку також мало місце після виконання таких угод.

Рішення про виключення з реєстру платників податку на додану вартість оформлене актом № 8031/29-203 від 08.02.2008 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Торис-7»та виключення з реєстру платника податку на додану вартість, не може мати зворотної дії в часі, тобто поширюватися на правовідносини, що виникли до їх прийняття, а відтак не може поширюватись і на податкові накладні, видані у цей період та господарські операції, які мали місце до прийняття такого рішення.

Крім цього, чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів за угодами.

Таким чином, на момент складання і видачі податкових накладних позивачу ТОВ «Торис-7»було зареєстровано як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому ТОВ «Торис-7»мало право як нараховувати податок на додану вартість, так і складати відповідні податкові накладні.

Позивач правомірно відніс до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість витрати по сплаті податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ «Торис-7», а Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було безпідставно визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 26645,63 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17822,81 грн.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 червня 2009 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Суддя:

Суддя: Г.Г. Федорова

В.О. Аліменко

О.М. Дурицька

Повний текст ухвали складено та підписано 21.03.11р.