Ухвала суду № 14526170, 15.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 9/389 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю. У Х В А Л А Іменем України

"15" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ключковича В.Ю.,

суддів Сауляка Ю.В.,

Губської О.А.,

при секретарі Драгирук А.Ю..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер», Компанії «Brayton LLP», Приватного підприємства «Сан-Прайд», треті особи комунальне підприємство «Іллічівськтеплоенерго», Корпорація «Укрінмаш», товариство з обмеженою відповідальністю «КЛО», товариство з обмеженою відповідальністю «Київський лікеро-горілчаний завод «Столичний стандарт», товариство з обмеженою відповідальністю «Каскад-Продакшн ЛТД»про визнання частково недійсним додаткового договору,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2008 року ДПІ у Подільському районі м. Києва звернулася до суду з позовом про визнання частково недійсним додаткового договору від 15.11.2006 року до контракту № 22 від 26.07.2007 року, укладеного між ПП «Сан-Прайд»в інтересах ТОВ «Лідер»та Компанією LLP».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2010 року провадження у справі в частині відповідача-Компанії "Braytоn LLP" закрито. В задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити..

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції - скасуванню, а провадження у справі - закриттю, виходячи з наступного.

Згідно з ст. ст. 198 ч. 1 п. 4, 203 ч. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її і закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст. 157 КАС України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Подільському районі міста Києва здійснено невиїзну документальну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість ТОВ «Лідер»при здійснені експортних операцій за період з 01.09.2006 року по 31.10.2007 року.

За наслідками перевірки складено акт № 1024/23-605-30403888 від 22.11.2007 року.

Під час проведення перевірки було встановлено, що між ТОВ «Лідер»(Комітентом) укладено договір комісії № 09-13/2 від 13.09.2006 року з ПП «Сан-Прайд»(Комісіонером) на реалізацію напівфабрикату шкіряного. Згідно звіту Комісіонера, останній продав вказаний товар згідно зовнішньоекономічного контракту № 22 від 26.07.2006 року покупцю - нерезиденту "Braytоn LLP" Великобританія.

Також перевіркою було встановлено факт відсутності експортної операції, оскільки компанія "Braytоn LLP" не має представництва на території Великобританії. З огляду на це податковою службою зроблено висновок, що ТОВ «Лідер» неправомірно застосувало нульову ставку ПДВ до обсягу операцій в сумі 732250 гривень.

Позивач вважає, що сторони укладали угоду з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, ТОВ «Лідер» мало на меті отримання неконтрольованих державою доходів, яке призводить до ухилення від оподаткування та протиправного зменшення податкових зобовязань, а тому така угода має бути визнана недійсною відповідно до статті 207 Господарського Кодексу України та мають бути застосовані наслідки, передбачені статтею 208 Господарського Кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині застосування наслідків, передбачених статтею 208 Господарського Кодексу України, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем не доведено наявності у відповідачів умислу на укладення спірної угоди з метою суперечною інтересам держави і суспільства.

Однак, вирішуючи питання щодо визнання спірного договору недійсним, судом першої інстанції не враховано того, що вимоги про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом позову, а тому колегія суддів доходить висновку про наявність таких підстав для закриття провадження у справі з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частини 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведені норми законодавства слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобовязання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що органи державної податкової служби, можуть звертатись до суду із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, в звязку з чим постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2010 року підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Керуючись ст.ст.157, 160, 195, 196,198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2010 року скасувати.

Провадження по справі за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер», Компанії «Brayton LLP», Приватного підприємства «Сан-Прайд», треті особи комунальне підприємство «Іллічівськтеплоенерго», Корпорація «Укрінмаш», товариство з обмеженою відповідальністю «КЛО», товариство з обмеженою відповідальністю «Київський лікеро-горілчаний завод «Столичний стандарт», товариство з обмеженою відповідальністю «Каскад-Продакшн ЛТД»про визнання частково недійсним додаткового договору - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.

Судді: Сауляк Ю.В.

Губська О.А.