Ухвала суду № 14526162, 15.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13351/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ключковича В.Ю.,

суддів Сауляка Ю.В.,

Губської О.А.,

при секретарі Драгирук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень- рішень,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2010 року Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернулись до суду з адміністративним позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просили суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення №0000084120/0 від 11.02.2010 року, №0000084120/1 від 07.05.2010 року та №0000084120/2 від 08.07.2010 року, № 0000084120/3 від 15.09.2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2010 року вказаний адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків 21.01.2010 року було проведено планову документальну виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ДП «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складено Акт №28/4120/30019775.

Під час проведення вказаної перевірки виявлено порушення п.п.14, 14-1 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.1999 року №1494 та п.7.2, 7.6 Інструкції «Про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту», затвердженої спільним наказом Мінфіну, ДПА України, Мінекономіки та Мінекобезпеки від 01.10.1999 року № 231/539/118/219, внаслідок неподання розрахунків по збору за спеціальне використання водних ресурсів за 1-4 квартал 2008 року, 1- 3 квартал 2009 року, що призвело до не нарахування вказаного збору в розмірі 1304,84 грн.

Задовольняючи адміністративний позов ДП «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України», суд першої інстанції дійшов висновку, що податковим органом не доведено, що позивач здійснює спеціальне водокористування, а тому підстав для сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів не має.

З такими висновками Окружного адміністративного суду м. Києва погоджується й колегія суддів суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Водного Кодексу України водокористування є використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Згідно статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Не належать до спеціального водокористування, зокрема, роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.

Стаття 49 Водного кодексу України передбачає, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу і є платним.

Єдині правила обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, закріплені Постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 року №1494 «Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту»з наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до п. 2 даного Порядку збір за спеціальне використання водних ресурсів справляється за використання води з водних об'єктів, що забрана із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них зворотних вод.

Органи Мінприроди зобов'язані щороку до 20 січня подавати органам державної податкової служби перелік водокористувачів, яким надано дозволи на спеціальне водокористування, із зазначенням термінів їх дії (п. 4 Порядку).

Пунктом 2.1 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01 жовтня 1999 року N 231/539/118/219, передбачено, що платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси, зокрема, здійснюють забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб на підставі спеціального дозволу.

Крім того, відповідно копії Договору №6656/15-06 від 21.04.1999 року, укладеного між позивачем та Державним комунальним обєднанням «Київводоканал», позивач отримує питну воду, яка в подальшому використовується в їдальні, тобто для власних питних та санітарно-гігієнічних потреб компанії.

Таким чином, постановляючи рішення по справі, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, тому підстав для її задоволення не має.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2010 року ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.

Судді: Сауляк Ю.В.

Губська О.А.