Постанова № 14525333, 28.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2011 р. о 15:10 Справа №2а-319/11/4/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у склад головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Шевцовій Г.В., за участі представників сторін:

представники позивача - Шифрін С.М., Колосова О.К.;

представник відповідача - Воднєва Н.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська телефонна компанія"

до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим

про визнання протиправним рішення, протиправними дій

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська телефонна компанія" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим про відміну рішення управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя №1695 від 10.12.2010 року до ТОВ "Кримська телефонна компанія"; визнання протиправними дій щодо застосування до позивача штрафних санкцій.

Позов мотивовано тим, що заборгованість зі сплати внесків на загальнобов'язкове державне пенсійне страхування виникла з причин неперерахування коштів банком "Європейський", в якому обслуговувався позивач. Подальші поточні платежі направлялись відповідачем на погашення недоїмки, яка утворилась з вини банку. Тож порушення строків сплати страхових внесків, у зв'язку із яким відповідачем прийнято спірне рішення, допущено не з вини платника, що, на думку позивача, унеможливлює застосування штрафних санкцій.

Ухвалами суду від 15.02.2011 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, надали пояснення по суті справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення, в яких проси відмовити у задоволенні позову, посилаючись на положення ст. 20 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058), згідно із якими днем сплати страхових внесків вважається день списання установою банку суми платежу з банківського рахунку страхувальника. Оскільки сплачені позивачем кошти не були списані з його банківського рахунку, представник відповідача вважає правомірними висновки про несвоєчасну сплату позивачем страхових внесків, покладених в основу спірного рішення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код 30624330, є субєктом системи пенсійного забезпечення і страхувальником в розумінні Закону №1058.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону №1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для виду страхувальника, яким є позивач являється календарний місяць.

Згідно із п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону №1058 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Судом встановлено, що спірним рішенням відповідача відносно позивача застосовано штраф на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону №1058 в розмірі 5094,47 грн. і нараховано пеню на суму 757,92 грн.

Відповідно до розрахунку фінансової санкції і пені (а.с. 7, 8) накладення штрафу і нарахування пені мотивоване несвоєчасною сплатою сум страхових внесків, за якими граничним терміном сплати зазначені певні дати у періоді з 22.06.2009 року по 22.11.2010 року, а фактичні дні сплати - у періоді з 30.06.2010 року по 30.11.2010 року.

Представники позивача під час розгляду справи наполягали на тому, що позивач, за вказані періоди своєчасно та у повному обсязі сплачував страхові внески за відповідні базові звітні періоди. Також представники відповідача наполягали на тому, що відповідач не мав права зараховувати платежі в рахунок погашення недоїмки, оскільки недоїмка утворилась з вини банку "Європейський".

У квітні 2009 року позивачем платіжним дорученням № 71 від 13.04.2009 року на суму 5006,00 грн. було сплачено платіж з єдиного податку, платіжним дорученням № 74 від 15.04.2009 року позивач дав доручення банку здійснити переказ коштів 7239,00 грн. як авансовий платіж з єдиного податку за ставкою 10% зі свого поточного рахунку № 26000002685001 до місцевого бюджету Київського району м. Сімферополя.

У розумінні Закону "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

Згідно з п. 22.4 ст. 22 вказаного Закону ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 Закону "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні"). Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст. 32 зазначеного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Таким чином, подавши до банку платіжні доручення на перерахування сум єдиного податку (який підлягав розподілу відділенням Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів, зокрема, до Пенсійного фонду України - 42 відсотки), позивач виконав свої зобов'язання зі сплати єдиного податку, а банк, прийнявши ці розрахункові документи (платіжні доручення) на виконання, підтвердив завершення ініціювання переказу, а тому порушення граничних строків сплати страхових внесків (42% єдиного податку) сталося з вини банку.

Інших причин виникнення недоїмки, на погашення якої спрямовувались кошти, вказані у розрахунку суми пені і штрафу до рішення управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя №1695 від 10.12.2010 року, відповідачем не наведено і судом не встановлено.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Одним із елементів умов застосування правової відповідальності (у тому числі адміністративно-господарських санкцій) є наявність вини правопорушника. Враховуючи, що позивачем були вжиті всі можливі заходи для недопущення правопорушення, суд вважає протиправним накладення на відповідача штрафних санкцій у даному випадку.

Санкції, застосовані відповідачем за спірними рішеннями є адміністративно-господарськими і на них поширюється правило щодо строків їх застосування, встановлене ст. 250 ГК України. Відповідно до вказаної норми адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З розрахунку фінансових санкцій вбачається, що відповідач допустив несвоєчасну сплату сум страхових внесків, за якими граничні терміни сплати знаходяться у періоді з 22.06.2009 року по 22.11.2010 року, а фактичні дні сплати - у періоді з 30.06.2010 року по 30.11.2010 року. Таким чином, дати сплати сум страхових внесків слід вважати днями виявлення органом Пенсійного фонду України фактів порушення суб'єктом господарювання правил здійснення господарської діяльності.

Враховуючи, що спірне рішення датовано 10.12.2010 року, відповідач не мав права застосовувати санкцій за порушення, допущені раніше 10.06.2010 року. Дослідивши розрахунок суми санкцій, суд дійшов висновку, що спірне рішення прийнято із порушенням термінів застосування адміністративно-господарських санкцій, тобто більш ніж через шість місяців з дня виявлення порушення. При цьому суд зазначає, що до його компетенції входить перевірка законності рішення суб'єкта владних повноважень, а не зміна цього рішення, у тому числі підстав з яких воно прийнято.

Правильність застосування положень ст. 250 ГК України до правовідносин за участю органів Пенсійного фонду України і субєктів господарювання, пов'язаних із накладенням санкцій, передбачених ст. 106 Закону №1058 підтверджується, зокрема, практикою вирішення Вищим адміністративним судом України справ зазначеної категорії (ухвала ВАС України від 14.04.2009 року у справі №К-16853/07, ухвала від 14.04.2009 року у справі №К22533/07).

Вимоги про визнання протиправними дій відповідача задоволенню не підлягає, оскільки прав та інтересів позивача у спірних відносинах стосується лише рішення управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя №1695 від 10.12.2010 року.

Оскільки позивачем заявлено вимогу про скасування спірного рішення, замість вимоги про скасування і визнання його протиправним, як це передбачено для правових актів індивідуальної дії, суд, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, вважає можливим в цій частині вийти за межі заявлених у позові вимог.

Враховуючи висновок про часткове задоволення позову, суд стягує на користь позивача суму судового збору, сплаченого при зверненні до суду у розмірі 3,40 грн. (відповідно до задоволених вимог немайнового характеру).

В судовому засіданні 28.03.2011 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 01.04.2011 року.

Керуючись ст. ст. 11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя №1695 від 10.12.2010 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська телефонна компанія" (ідентифікаційний код 30624330) штрафу в розмірі 5094,47 грн. і нарахування пені на суму 757,92 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська телефонна компанія" 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.