Ухвала суду № 14524397, 10.03.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.11 № 31680/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Пліша М.А., Довгополова О.М.

при секретарі судового засідання Коломойцевій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Камянець-Подільської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду 17 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Камянець-Подільський електромеханічний завод» до Камянець-Подільської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Камянець-Подільський електромеханічний завод» (надалі - ВАТ «КЕМЗ») звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Камянець-Подільської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (надалі - Камянець-Подільська ОДПІ) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень: №0000792342/0 від 30.06.2009 року, №0000792342/1 від 04.09.2009 року, якими визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 312648 грн.(за основним платежем-160376 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -152272 грн.); №0009942342/2 від 19.11.2009 року, №0009942342/3 від 29.01.2010 року, якими визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 305110 грн. (за основним платежем-160376 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями-144734 грн.); № 0001301742/0 від 30.06.2009 року, яким визначене податкове зобов'язання по податку з доходів найманих працівників в сумі 93985,17 грн.(за основним платежем - 31309,8 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 62675,37 грн.); №0001711742/1 від 04.09.2009 року, №0001711742/2 від 19.11.2009 року, №0001711742/3 від 29.01.2010 року, якими визначене податкове зобов'язання по податку з доходів найманих працівників в сумі 93929,4 грн. ( за основним платежем -31309,8 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 62619,6 грн.); №0000802342/0 від 30.06.2009 року, №0000802342/1 від 04.09.2009 року, №0000802342/2 від 19.11.2009 року, №0000802342/3 від 29.01.2010 року,якими визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 313169 грн.(за основним платежем - 190146 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -123023 грн.).

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення Камянець-Подільської

___________________

Головуючий у 1-й інст. суддя Фелонюк Д.Л. ряд. ст. зв. № 8.2.6 суддя-доповідач Святецький В.В. справа № 2а-572/10/2270 справа № 31680/09/9104.doc

ОДПІ Хмельницької області від 30.06.2009 року №0000802342/0, від 04.09.2009 року №0001711742/1, №0000802342/1, від 19.11.2009 року №0001711742/2, №0000802342/2, №0009942342/2, від 29.01.2010 року № 0001711742/3, № 0000802342/3, №0009942342/3. Скасовано податкове повідомлення-рішення Камянець-Подільської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області від 30.06.2009 року №0001301742/0 в частині основного платежу - 31309,8 грн. штрафних (фінансових) санкцій-62619,6 грн.. Скасовано податкові повідомлення - рішення від 30.06.2009 року №0000792342/0 та від 04.09.2009 року №000792342/1 в частині основного платежу - 160376,0 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 144734,0 грн.. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Камянець-Подільська ОДПІ оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив доводи відповідача про те, що у періодах, за які складені акти приймання виконаних підрядних робіт проектно-кошторисна документація на будівельно-монтажні роботи була відсутня, що є порушенням ст.ст. 875, 877 Цивільного кодексу України. У товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Фрегат" (надалі-ТзОВ"ТК"Фрегат") та товариства з обмеженою відповідальністю „Арма-Строй" (надалі-ТзОВ"„Арма-Строй") були відсутні працівники, які могли виконувати будівельно-монтажні роботи. За даними бази даних ДПА України середньоспискова чисельність працівників ТзОВ „ТК „Фрегат" згідно розрахунків комунального податку склала: у ТзОВ „ТК „Фрегат" за 4 квартал 2007 року -1 працівник, у ТзОВ „Арма-Строй" за 3 квартал 2008 року - 4 працівника. Кількість працівників та розмір витрат на оплату праці задекларованих ТзОВ „ТК „Фрегат" та ТзОВ"„Арма-Строй" не відповідають тим обсягам виконаних будівельно-монтажних робіт, що зазначені в наданих для перевірки актах виконаних підрядних робіт зі формою № КБ-2в.

Відсутність власних трудових ресурсів та основних фондів свідчить про те, що ТзОВ „ТК „Фрегат" та ТзОВ"„Арма-Строй" не мали необхідних кваліфікаційних, організаційних, технологічних умов здійснення будівельно-монтажних робіт. На підставі наданих для перевірки документів перевіркою не встановлено залучення ТзОВ „ТК „Фрегат" та ТзОВ"„Арма-Строй" субпідрядних організацій для виконання будівельно-монтажних робіт.

Крім того, акти форми №КБ-2в не відповідають вимогам встановленої типової форми № КБ-2в, а саме: в даних документах відсутні обґрунтування (шифр і № позиції нормативу) - графа 3, дані про витрати труда працівників на обсяг робіт (люд.-год.) - графа 8, відсутні посада та прізвище особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, що не дає змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до оперативної інформації відділу податкової міліції встановлено, що відносно посадових осіб ТОВ „Арма-Строй" порушена кримінальна справа № 70/107-08 за фактом умисного ухилення від сплати податків та фіктивного підприємництва створення, придбання ряду суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) - з метою прикриття незаконної діяльності, за попередньою змовою групою осіб, скоєного повторно, за ознаками злочинів передбачених КК України.

Для перевірки не надано товарно-транспортних накладних, залізничних квитанцій, які підтверджують факт перевезення ТМЦ від ТзОВ „Арма-Строй". Також в книзі обліку довіреностей ВАТ „Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" відсутні записи на оформлення довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТзОВ „Арма-Строй". Не надано також актів приймання-передачі ТМЦ від ТОВ „Арма-Строй", сертифікатів відповідності на отриманий товар. На наданих для перевірки накладних на поставку ТМЦ від ТзОВ „Арма-Строй" відсутні відмітки охорони про дозвіл на в'їзд на територію ВАТ „Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" (на накладних від інших постачальників такі відмітки є).

На думку апелянта єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством податкової вигоди. Несплата до бюджету необхідних податкових платежів є заволодінням державним майном. Таким чином, апелянт вважає, що підприємством порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушу публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частині бюджету, а отже є нікчемним.

З огляду на викладене, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в квітні-червні 2009 року Камянець-Подільською ОДПІ проведена планова виїзна перевірка ВАТ «КЕМЗ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року. За наслідками перевірки складено акт №1335/234/00213807 від 17.06.2009 року.

Відповідно до висновків акту перевірки ВАТ «КЕМЗ» порушено: підпункт 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункт 5.1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 160376 грн.; пункт 1.4 статті 1, статті 3, 4, підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в наслідок чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 190146 грн.; підпункти 4.2.1, 4.2.9 «г» пункту 4.2 статті 4, підпункти 6.3.2, 6.3.3 «є» пункту 6.3 статті 6, підпункти 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпункти 9.3.5 пункту 9.3, підпункти 9.10.1, 9.10.3 пункту 9.10 статті 9, підпункт «а» пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся на загальну суму 31309,80 грн..

Крім того, податковий орган вважає, що в порушення вимог підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» позивачем допущено несвоєчасність перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, сума пені складає 147,46 грн.; в порушення вимог підпункту 9.3.3 пункту 9.3 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» допущено неподання до податкового органу у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду, податкового розрахунку про нараховані та виплачені дивіденди за 2004 рік за період 01.10.2007-31.12.2008р.; в порушення вимог статей 8, 9, 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» допущено незастосування штрафу до працівника в розмірі 55,77 грн. за несвоєчасне повернення готівки, отриманої під звіт.

На підставі висновків акту перевірки Камянець-Подільською ОДПІ 30.06.2009 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000792342/0, яким визначено податок на прибуток в сумі 312648 грн., в тому числі за основним платежем - 160376 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 152272 грн., № 0000802342/0, яким визначено податок на додану вартість в сумі 313169 грн., в тому числі за основним платежем - 190146 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 123023 грн., №0001301742/0, яким визначено податок з доходів найманих працівників в сумі 93985,17 грн., в тому числі за основним платежем - 31309,8 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 62675,37 грн..

За наслідками адміністративного оскарження скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.06.2009 року №0000792342/0 (від 04.09.2009 року №0000792342/1), яким визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 312648 грн. та податкове повідомлення-рішення від 30.06.2009р. №0001301742/0, яким визначено податок з доходів найманих працівників в сумі 93985,17 грн.. Прийнято нові податкові повідомлення-рішення: №0009942342/2 від 19.11.2009 року, яким визначено податок на прибуток в сумі 305110 грн. (залишене без змін податковим повідомленням-рішенням від 29.01.2010 року № 0009942342/3); №0001711742/1 від 04.09.2009 р., №0001711742/2 від 19.11.2009р., якими визначено податок з доходів найманих працівників в сумі 93929,4 грн. (залишені без змін податковим повідомленням-рішенням від 29.01.2010р. №0001711742/3); №0000802342/1 від 04.09.2009 р., №0000802342/2 від 19.11.2009 р., №0000802342/3) від 29.01.2010 р., якими залишено без змін податкове повідомленням-рішення № 0000802342/0 від 30.06.2009 року, яким визначено податок на додану вартість в сумі 313169 грн..

Висновки податкового органу базуються на тому, що в порушення ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст. ст. 228, 837, 838, 875, 877, 882 Цивільного кодексу України ВАТ «КЕМЗ» укладались правочини, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а отже, всі укладені правочини є нікчемними. Тому віднесення позивачем сум витрат за вказаними господарськими договорами до валових витрат та сум ПДВ до податкового кредиту є незаконним.

Суд першої інстанції не погодився з висновками податкового органу, виходячи з досліджених в судовому засіданні доказів.

ВАТ «КЕМЗ» укладено договір генпідряду б/н від 01.09.2007 року з ТОВ "Європа-2002" на виконання робіт з реконструкції виробничого комплексу по вул. Хмельницьке шосе, 32 та договір генпідряду № 01/09/К від 01.09.2007 року на виконання робіт з реконструкції готельного комплексу „Україна" по вул. Лесі Українки, 32.

Для виконання будівельно-монтажних робіт на вказаних об'єктах ВАТ «КЕМЗ» укладено договори підряду з субпідрядними організаціями, зокрема: з товариством з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) «Арма-Строй» - договір підряду №110/02 від 28.02.2008 року на виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції торгового комплексу по вул. Хмельницьке шосе, 32 на загальну суму господарських зобов'язань 580672 грн. та договір підряду №1 від 1.07.2008 року на виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції готельного комплексу „Україна" по вул. Лесі Українки, 32 на загальну суму господарських зобов'язань 97245 грн..

Також, ВАТ «КЕМЗ» було укладено з товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Фрегат" (ТзОВ"ТК"Фрегат") договір підряду №ДП-2 від 01.11.2007 року на виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції торгового комплексу по вул. Хмельницьке шосе, 32, та від 11.09.2007 року на виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції готельного комплексу „Україна" по вул. Лесі Українки, 32.

На виконання договорів підряду субпідрядники виконали будівельні роботи по об'єктах, що обумовлені в договорах. На виконання умов договорів підряду передача виконаних робіт (демонтажі плит перекриття, пробивання отворів в цегляних стінах, демонтаж залізобетонних фундаментів, розбивання покриттів покрівлі, розбирання покриттів, відбивання штукатурки, копання траншеї та інш.) оформлялись актами приймання-передачі (типова форма №КБ-2в, затверджена наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002р. №237/5), які погоджувались та підписувались двома сторонами.

Загальна вартість робіт ТзОВ "Торгова компанія "Фрегат" по об'єкту «Торговий центр» по вул. Хмельницьке шосе, 32 складає 224203,98 грн., в т.ч. ПДВ - 37367,33 грн., ТОВ «Арма-Строй» - 575007,60 грн., в т.ч.ПДВ - 95834,61 грн..

Загальна вартість робіт ТзОВ "Торгова компанія "Фрегат" по об'єкту «Готель «Україна» по вул. Л.Українки, 32 складає 580672,44 грн., в т.ч.ПДВ - 96778,68 грн. та ТзОВ «Арма-Строй» -97244,63 грн., в т.ч. ПДВ - 16207,44 грн..

Факт виконання робіт підтверджується договорами, актами приймання виконаних підрядних робіт, податковими накладними, оформленими ТзОВ «ТК «Фрегат» та ТзОВ «Арма-Строй». Отримавши податкову накладну позивач відносив витрати на оплату виконаних будівельно-монтажних робіт до валових витрат звітного періоду.

Згідно актів приймання виконаних підрядних робіт, складених ТзОВ „ТК „Фрегат" та ТзОВ „Арма-Строй" по об'єкту «Торговий центр» по вул. Хмельницьке шосе, 32 , по об'єкту «Готель «Україна» по вул. Л.Українки, 32 ВАТ "К-ПЕЗ", в свою чергу, оформлялись акти приймання виконаних підрядних робіт, які пред'являлись до оплати замовнику - ТОВ „Європа-2002". При цьому, дані про види та обсяги виконаних робіт в актах, що перевиставлялись ВАТ "К-ПЕЗ", на ТОВ „Європа-2002" відповідають даним актів, складених ТзОВ „ТК „Фрегат" та ТзОВ „Арма-Строй", а сума по акту збільшена на 2% - вартість надання послуг Генпідрядника відповідно до договорів генпідряду.

На підставі вказаних документів суд першої інстанції встановив, що будівельно-монтажні роботи на об'єктах фактично були виконані та оплачені, що не заперечується відповідачем та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, атому прийшов до висновку про правомірність дій позивача по віднесенню сум понесених витрат за вказаними договорами до валових витрат та сум ПДВ до податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України 28 грудня 1994 р. N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону).

Згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 ст. 7 цього Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1. Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано відхилив доводи відповідача про нікчемність правочинів-договорів підрядів позивача з ТзОВ „ТК „Фрегат" та ТзОВ „Арма-Строй", оскільки відповідно до ст. 204 ЦКУ правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідачем не надано доказів невідповідності змісту договорів підряду вимогам цивільного законодавства та не доведено, що при укладанні договорів позивач та його контрагенти діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

На підставі досліджених доказів судом встановлено, що позивач та його контрагенти вчинили всі дії, необхідні для забезпечення реального виконання договору та фактично виконали договірні умови, що підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні», які свідчать про виконання будівельних робіт, їх оплату.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відсутність зазначення в деяких документах посади та прізвища особи, відповідальної за здійснення господарської операції не є підставою для позбавлення права на включення витрат на оплату виконаних будівельних робіт до валових витрат звітного періоду.

На думку колегії суддів, відсутність деяких реквізитів на окремих первинних документах не є беззаперечною підставою для визнання такого документа недійсним, а відповідно господарської операції, яка підтверджена даним документом, фіктивною.

Доводи апелянта про відсутність дозволів та проектно-кошторисної документації спростовані в судовому засіданні дослідженими документами, а саме: проектно-кошторисною документацією, яка була розроблена та надана позивачу в березні 2008 року; дозволом на виконання будівельно-монтажних робіт.

На час здійснення господарських операцій ТзОВ „ТК „Фрегат" та ТзОВ „Арма-Строй" були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, включені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були зареєстровані платниками ПДВ. Відповідно до довідок їх видами діяльності за КВЕД було будівництво будівель, будівництво інших споруд, інші спеціалізовані будівельні роботи.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Досліджуючи законність податкових повідомлень-рішень, якими визначено податкове зобов'язання по податку з доходів найманих працівників в сумі 93929,4 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 34309,8 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 62619,6 грн., суд першої інстанції встановив, що згідно висновків акту планової виїзної перевірки встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 31309,80 грн..

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 540,91 грн. із суми заробітної плати в розмірі 5304,59 грн., за грудень 2008 року виявлено неутримання податку з доходів фізичних осіб, станом на 31.12.2008 року по особових рахунках зазначених працівників рахується дебетове сальдо по виплаті заробітної плати в сумі 3544,66 грн., в липні 2008 року виявлено неутримання в повній мірі податку з доходів фізичних осіб в сумі 27,71 грн.. Крім того, встановлено випадки надання податкової соціальної пільги без наявності заяв на її отримання та працівникам, що були зареєстровані суб'єктами підприємницької діяльності, внаслідок чого не утримано та не перераховано податок в розмірі 1007,25 грн.. Також встановлено неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб з виплачених дивідендів за 2004 рік в сумі 29592,44 грн..

Однак, дані висновки податкового органу спростовані дослідженими судом першої інстанції доказами, на підставі яких встановлено, що відповідні заяви про застосування податкової соціальної пільги є в наявності; факт утримання та перерахування в липні 2008 року податку з доходів фізичних осіб в сумі 27,71 грн. підтверджується копією особового рахунку та розрахунків по ОСОБА_2; роздруківками з журналу-ордеру і відомостями по рахунку 6411 за грудень 2008 р. та січень 2009 р. підтверджується факт нарахування 50655 грн. податку з доходів фізичних осіб, а фактично було сплачено до бюджету за грудень 2008 року 53 000 грн. податку з доходів фізичних осіб, до складу даної суми увійшли й нарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 513,20 грн..

Відповідно до пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Судом встановлено, що дивіденди за 2004 рік були нараховані позивачем в жовтні 2005 року у сумі 905207,21 грн., а тому податку з доходів фізичних осіб було нараховано у сумі 117676,94 грн.. Станом на початок 2005 року у позивача існувала переплата податку з доходів фізичних осіб в сумі 59432,70 грн. В установлені законодавством терміни позивачем був поданий відповідний податковий розрахунок. Відповідно до платіжного доручення № 2653 від 31.10.2005 р. позивачем було перераховано до бюджету 99640,00 грн. (призначення платежу - податок з доходів фізичних осіб на виплату дивідендів), що із врахуванням зазначеної переплати склало повну суму нарахованого на дивіденди податку з доходів фізичних осіб. За 2005 рік, 2006 рік, 2007 рік, 2008 рік дивіденди позивачем не нараховувались. Відповідно до акту звірки розрахунків з бюджетом станом на 30.11.2005 року по податку з доходів фізичних осіб на дивіденди та роялті сальдо на кінець становить - переплата 1001,77 грн..

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність у позивача на час проведення перевірки заборгованості по податку з доходів фізичних осіб, в тому числі і з виплачених дивідендів за 2004 рік.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач на законних підставах відніс до складу валових витрат суми витрат по господарських операціях з ТзОВ „ТК „Фрегат" та ТзОВ „Арма-Строй", а також правомірно, у повній відповідності з вимогами Закону № 168/97-ВР відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені ним при придбані товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг по вказаних вище господарських операціях. Крім того, позивач в повному обсязі нарахував та сплатив до бюджету податок з доходів фізичних осіб.

Тому колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 159 КАС України повно та всебічно дослідив обставини справи та прийшов до обґрунтованого висновку про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Висновки суду базують на досліджених в судовому засіданні доказах, які підтверджують реальний характер господарських операцій з поставок товарно-матеріальних цінностей та виконання будівельно-монтажних робіт.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, обєктивно і всебічно зясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу Камянець-Подільської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду 17 червня 2010 року у справі № 2-а-572/10/2270 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді М.А. Пліш

О.М. Довгополов